Туризм
Наші новини

ПIСТРЯЛIВСЬКИЙ “МОНСТР”: 10 років по тому

Кажуть, велике бачиться на вiдстанi. Цьогорiч виповнилося 10 рокiв з того часу, як було остаточно припинено будiвництво Пiстрялiвської РЛС. 10 рокiв — такий перiод, коли годиться робити першi висновки. Без зайвих емоцiй можна озирнутися у своє недалеке минуле i попробувати спокiйно у всьому розiбратися.

Адже Пiстрялiвська епопея — це не тiльки екологiчний рух. Це був переворот у свiдомостi пересiчного закарпатця. Першi мiтинги, страйки, пiкети, незалежна преса, референдум, вiдставка першого секретаря обкому — усе це спричинила в областi антипiстрялiвська боротьба. Без сумнiву, подiї довкола Пiстрялiвської РЛС за своїм резонансом i напругою стали найвизначнiшими не тiльки в 90-х роках, але й, можливо, в усiй повоєннiй iсторiї Закарпаття.

Народ сам вершив свою долю. А це буває лише у справдi переломних моментах iсторiї. Однiєю iз таких миттєвостей стали кiнець 80-х — початок 90-х: агонiя останньої iмперiї у свiтi, боротьба нового зi старим, полiтизацiя усiх сфер життя, екологiчнi страхи, навiянi Чорнобилем. Усе це вилилося в протистояння довкола Пiстрялiвської РЛС, яке охопило цiлi райони, в котрому брали участь десятки тисяч людей, були задiянi верхи не тiльки провiнцiйних Ужгорода та Мукачева, але й навiть Києва i недоступної Москви.

“Старий Замок” пропонує власний погляд на тi знаковi подiї. У своїх матерiалах ми намагатимемося подавати рiзнi версiї людей, якi перебували в самiй гущi протистояння. Редакцiя буде вдячна за документи, фотографiї чи спогади, якi зможуть пролити нове свiтло на подiї довкола Пiстрялiвської РЛС.

“ПIСТРЯЛОВО” мало контролювати Середземне море, Францію і частину Великобританії”

Олександр ГАВРОШ,

Ужгородське бюро “Старого Замку”

Для початку ми пропонуємо iнтерв’ю з офiцером, який побажав залишитися невi-домим, але в той час служив на Пiстря-лiвському об’єктi. Можливо, для декого воно виявиться несподiваним, але ми ставимо собi за мету висвiтлити усi погляди.

— Яка передiсторiя виникнення Пiстрялiвської РЛС?

— Згiдно з договором ПРО-2 мiж СРСР та США станцiї попередження про ракетний напад повиннi були будуватися на прикордонних територiях. Саме через це наприкiнцi 80-х закрили Красноярську РЛС, бо вона знаходилася в глибинi країни. В Радянському Союзi такi станцiї розташовувалися по периметру всього кордону i охоплювали територiю в кiльце. РЛС стояли в Мукачевi, Севастополi, Азербайджанi, Казахстанi, Красноярську, Мурманську, Латвiї.

Коли станцiї застарiвали, їх почали замiнювати сучаснiшими. Оскiльки “Шипка” була введена в дiю доволi пiзно, то й замiнювати її на модернiшу не квапилися. Коли модернiзували iншi, дiйшла черга й до Мукачева. Тому Пiстрялiвська РЛС мала бути найсучаснiшою. Тут впроваджувалися найостаннiшi розробки, зовсiм iншi технологiчнi принципи. Пiсля Пiстрялова модернiзацiя очiкувала Севастополь. Але пiсля вiдомих подiй у нас, там навiть не розпочали будiвництво.

— Яка роль вiдводилася Пiстря-лiвськiй РЛС?

— Вона мала проглядати все, що лiтає в космосi. Пiстрялово повинне було контролювати захiдний i пiвдено-захiдний напрям. У Францiї є база балiстичних ракет. У Середземному морi плавають пiдводнi човни з ядерною зброєю. РЛС мала вiдслiдковувати Середземне море, Францiю i частину Великобританiї. Пiвнiчнiше була зона латвiйської станцiї, а пiвденнiше — севастопольської.

— Скiльки може ще працювати “Шипка”?

— Вона вже працює 26 рокiв, але може ще працювати i працювати. Якщо своєчасно замiнювати деякi елементи, то станцiя практично вiчна. “Шипка” може бути не сучасною, але надiйною.

— Чому для нової РЛС вибрали саме Пiстрялово?

— А для чого будувати ще одне мiстечко, коли на “Шипцi” уже все є — й iнфраструктура, й особовий склад? Попервах Пiстрялiвська РЛС i “Шипка” повиннi були працювати паралельно, аби скоординувати роботу. Тобто, щоби переконатися, що iнформацiя, яку приймають станцiї, iдентична. А потiм “Шипка” мала плавно закритися i залишилося б одне Пiстрялово. Змiнився б тiльки об’єкт: був тут — став там. А вiйськове мiстечко й iнфраструктура залишилися б на “Шипцi”. Тому й провели бетонну дорогу через лiс.

— Коли почалося спорудження?

* У 1985 роцi. За три роки був споруджений металевий каркас приймального корпусу. Потiм на нього навiшувалися стiновi панелi.

— Чи правда, що на будiвництвi працювали вдень i вночi?

— Нi. Працювали тiльки вдень. Вночi хiба крали. Пiсля призупинення будiвництва зварювальним апаратом вирiзали метал. Її в темрявi далеко видно, от люди i думали, що солдати працюють. А будiвництво було потужне. РЛС зводило тисячi будiвельникiв.

— Коли мали запустити Пiстрялiвську РЛС?

— Здається, у 1995 роцi. Рiч у тому, що мало збудувати й встановити обладнання. Його треба ще “прогнати” й зiстикувати. Адже найменша неточнiсть може викликати непередбачуванi наслiдки. Є таке поняття — “плаваюча” неполадка. Зараз вона виявляється, а через п’ять хвилин — нi. Скажiмо, пiд дiєю температури десь контакт може вiд’єднатися. Тому на бойове чергування такi станцiї зразу не ставлять. Тiльки через рiк-два перевiрки РЛС стає до роботи.

— Чи було на Пiстрялiвськiй РЛС обладнання?

— На таких станцiях є два види обладнання: спецтехнiчне й технологiчне. Спецтехнiчне забезпечує життєдiяльнiсть РЛС, себто дає електроенергiю й водозабезпечення. Його завжди ставлять першим, бо вода й електрика потрiбна одразу. А технологiчне обладнання, саму начинку станцiї, до Пiстрялова навiть не завозили. Iз 18 поверхiв приймального центру заповненими були лише кiлька.

— З чого почалося протистояння?

— З надсекретностi. В СРСР завжди панувала велика таємничiсть. Одна фiрма не знала, що робить iнша, хоча займалися одним і тим самим. Унизу, бiля траси, збудували пiдстанцiю з потужним трансформатором. А такi великi трансформатори називають “реакторами”. Хтось, певно, невдало пожартував: “Ми тут реактор поставимо, завтра вас не буде”. I зразу поголос пiшов.

— Як вiйськовi реагували на протести людей?

— Спокiйно. Нам було важко щось довести, адже панувала психологiя стадностi, коли кожен думає не самостiйно, а повторює дiї натовпу.

— У чому головна помилка тих, хто хотiв спорудити РЛС?

— Тiльки у брацi iнформацiї. Завжди, коли не вистачає iнформацiї, вакуум заповнюється домислами. Але це був стратегiчний об’єкт, тому усе робилося в пiдвищенiй секретностi.

— Коли ви зрозумiли, що Пiстря-лiвської РЛС не буде?

— Як тiльки у 1990-му роцi дали команду призупинити будiвництво, стало ясно, що це — кiнець.

— Кажуть, що у разi воєнного конфлiкту такi станцiї знищують першими.

— Уявiть собi таку ситуацiю. Ви — Президент, вам доповiдають, що вашi РЛС накрили. Для чого? Щоби ви не бачили? Тодi ви, як циклоп з вибитим оком, берете в руки кийок i починаєте ним махати. Адже вам загрожує небезпека, хтось на вас нападає. Тiльки кийок не простий, а ядерний!

Невже я, знаючи про тисячi ваших нацiлених ракет, виколюватиму вам очi, будучи переконаним, що неодмiнно послiдує удар, навiть якщо я не атакуватиму?! Нi, звичайно. Тому в РЛС зацiкавленi самi противники, аби нi в кого не закрадалося жодних сумнiвiв. У цьому вся сiль: кожен контролює дiї один одного.

А РЛС не треба знищувати, їх просто подавляють радiоперешкодами i закривають вам очi. Тому президенти домовилися, що якщо настає таке блокування, кожен має право натиснути на пуск ядерної атаки. Аби уникнути випадковостей, сусiднi станцiї додатково контролюють одна одну. Так, севастопольська i латвiйська разом покривають нашу дiлянку. I якщо двi сусiднi станцiї блокуються, то утворюється дiра, коридор. Тому американцям дуже важливо, аби росiйська система попередження працювала i не виникало нiяких двозначностей.

— Чим “Пiстрялово” мало вiдрiзнятися вiд “Шипки”?

— Характеристиками. Вона потужнiша за всiма параметрами — визначення цiлi, її кiлькостi, дальностi тощо.

— А в екологiчному планi?

— Випромiнювання такi ж самi метровi. Як, зрештою, i на телевiзiйних вежах. Через бiльшу потужнiсть у напрямку сiл Пiстрялова i Лалова мав ставитися бiологiчний екран.

Телевишка ще небезпечнiша, нiж РЛС. Якщо перша — це лампочка, що освiтлює все довкола, то друга — це прожектор, направлений вгору.

— Ви вважаєте, що закриття Пiстрялiвської РЛС було помилкою?

— Так.

— Вашi аргументи.

— Україна нiколи не вiдмовлялася вiд статусу космiчної держави. Вона має свiй iнтерес у цiй високотехнологiчнiй промисловостi. Якщо ракета стартувала, то треба довести, що вона виконала покладенi на неї функцiї, а не впала казна-де. Зробити це дуже важко. У космосi мають очi тiльки чотири держави: США, Росiя, Китай з 1999-го року i Україна.

— А Казахстан, Азербайджан, Латвiя?

— Це — бази Росiї. Цi країни до них нiчого не мають. Америка теж на Кубi має свою базу. Наша “Шипка” i Севастополь належать до Збройних Сил України, пiдпорядковуються Києву.

Наприклад, ми завтра закриємо РЛС. Тодi Росiя пiслязавтра збудує станцiю бiля Курська. А так ми маємо грошi, якi Москва платить за стратегiчну iнформацiю.

— А ми її самi прочитуємо?

— В автоматичному режимi вона передається в Росiю, бо так було в РЛС закладено з самого початку. Поки що такої технологiї у нас немає, щоби iнформацiя також напряму надходила до Києва. Але на “Шипцi” її щодня опрацьовують i доповiдають начальству.

— Скiльки Москва платить за такi послуги?

— Близько 500 тисяч доларiв у рiк. Але не в грошах справа. Рiч у тому, що за iнформацiйними системами — майбутнє. Зараз уже женуться не за потужнiстю зброї, а за її точнiстю. А через що її будуть наводити, як не через космос? Нинi над нами лiтає вже кiлька тисяч супутникiв. За їхніми параметрами чи вiдображувальною поверхнею можна визначити, які вони — зв’язковi, метеорологiчнi, телевiзiйнi, розвiдувальнi чи навiть наступальнi. Уже є супутники, що несуть зброю, яка повинна воювати проти iнших… супутникiв.

А ми вiдстежуємо не тiльки ядернi збройнi сили. Коли була вiйна мiж Iраком й Iраном, “Шипка” щодня фiксувала ракетнi удари, якими вони обмiнювалися.

— Коли почалося розграбування недобудованої Пiстрялiвської РЛС?

— Руйнування почалося вже тодi, як призупинилося будiвництво. Але масове розкрадання настало, коли у 1994 роцi вiйськовi передали об’єкт у комунальну власнiсть областi.

Будiвельники здiйснили цiлий комплекс робiт по консервацiї будiвель i обладнань. В кожному примiщеннi робився опис i складався акт, пiсля чого дверi заварювалися.

— Перед зустрiччю з вами я побував на РЛС, але такого жаху не сподiвався там побачити. Таке враження, нiби там розiрвалася не одна бомба. Суцiльна руїна. Хто винен у такому руйнуваннi? Чи винних немає?

— Виннi завжди є. Виннi тi структури, яким вигiдним було її закриття. Просто так об’єкт, який коштує 200 мiльйонiв доларiв, не закривається. Спочатку вирiшується його майбутнє. Якщо воно є, станцiю консервують. Якщо його нема, її розбирають. Але не можна її просто так залишати!

Якщо нинi на пiвдня вимкнуть свiтло i цiлi кiлометри електромережi вирiзаються, то що казати за РЛС, яка роками стоїть без догляду? Україна не змогла прийняти рiшення по Пiстрялову, а це — найстрашнiше!

— Невже ви думаєте, що тi, хто ратував за закриття РЛС, на цьому розбагатiв?

— Нi, не вони, а тi, хто за ними стояв у тiнi. Саме останнi були зацiкавленi, щоби панувала невизначенiсть, в каламутнiй водi якої вони добряче нажилися.

Спочатку забиралося найдорожче. Першою йшла мiдь. Погонний метр трижильного кабелю мав до 7-8 кiлограм мiдi. А рахунок її йшов на тонни. Машина зароблялася за одну нiч. Далi взялися за алюмiнiй. А на кiнець дiйшли до чорного металу та бетонних плит.

— Що дала Пiстрялiвська РЛС для Закарпаття?

— Нiчого не дала. А от що могла дати… От зараз вiдновлюють станцiйний водозабiр. А 10 рокiв тому у Верхньому Коропцi, де нiколи води не було, вже готовi були пустити її в кожен двiр. Треба було тiльки завести пiсок для фiльтрiв та поставити насоси. Залишилися дрiбницi. Але селяни сказали: “Нам не треба, бо “монстр” буде жити”. А так вже би 10 рокiв мали воду. Найстрашнi-ше, що не довели до ладу. Якби вода пiшла, то хто би її потiм зупиняв. Водозабiр би собi працював. Тепер легше збудувати новий, нiж вiдновлювати запустiлий.

Те саме з електропiдстанцiєю. Якби електрика пiшла по дротах, нiхто би її не рушив. А так розкурочили, розтягли все до дiдька.

Почали вiйськовi будувати лiкарню в Березинцi. Теж люди вiдмовилися. А хiба вона би зараз не пригодилася?

— Яка подальша доля РЛС?

— Нiяка.

— Дехто каже, що її простiше пiдiрвати.

Я би на неї екскурсiї водив. Вiзитною карточкою областi вона не стане, а от пам’ятником iсторiї та цiкавинкою для туристiв цiлком може бути.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
Пишіть на andsale@hotmail.com