Туризм
Наші новини

Душею цивілізації є театр. Як Вам це сподобається?

За відповіддю на це шекспірівське запитання, яке поставила у прем’єрній виставі 54-го театрального сезону трупа Мукачівського російського драматичного театру, я звернувся до старшого викладача Київського університету культури та мистецтв, члена Союзу театральних діячів України Володимира Федорова.

- Володимире Івановичу, які Ваші враження від прем’єрного показу шекспірівської вистави? Що Ви побачили нового і незвичного для себе?

- Ця робота варта уваги. В ній закладена іронія, гумор, експресія. На мій погляд, постановку не можна назвати авангардною. Тут відчуваються мотиви експресіонізму, естетики театру Вахтангова. Про що ця вистава? Про розіграш. Як я зрозумів, режисер у такий спосіб вирішив пожартувати - і це йому вдалося.

Чи про це писав Шекспір? Думаю, що ні. Я дуже обережно ставлюся до поняття “за мотивами”, оскільки я випускник ГІТІСу-1978 і учень великого Анатолія Васильовича Ефроса, який завжди говорив: “Перш ніж сміливо йти у “мотиви”, що означає – “дуже приблизно”, треба зрозуміти автора.” Тому завдання режисури – проникнути у стилістику підводних течій і лабіринтів автора, а вже потім ставати співавтором. Режисер повинен побачити, що міг випустити автор. Постановник доповнює драматурга-письменника, розвиваючи основну думку драматургічної структури.

Щодо художньої цілісності вистави – це вдала робота молодого режисера Юліана Шутюка і усього колективу театру. Дійство на сцені, де задіяні усі актори театру, - видовищне, цікаво костюмоване. Я хочу відмітити чудові акторські роботи Станіслава Овдієнка, Євгена Криливця, Руслана Аітова, Василя Фурдя, Людмили Лайкової і народної артистки України Лідії Пирогової.

Мене трошки засмутила фрагментарність і деяка крупноплановість. У виставі було заплановано використання прийому “відбиття відображення” (декілька Розалінд, наприклад), що глядачеві важко зрозуміти. Тут присутня недостатня ясність ідеї режисера. Адже сама п’єса – дуже страшна. Вона написана Шекспіром між “Юлієм Цезарем” і “Дванадцятою ніччю”. Наша вистава є першою п’єсою, де в часи Шекспіра ролі Орландо і Олівера грав один актор. Це елементи Віоли і Олівії “Дванадцятої ночі”. Це вже експеримент самого великого Шекспіра, який замислився над цією подвійністю. Цього у виставі я не побачив.

У виставі чудово гармонізує надзвичайна музика Віктора Теличка. Хочу відмітити також роботу художника Олени Левицької. Дуже доброю є хореографія, яка має дивертисментний характер, ніби сцена у сцені проектує події. Але коли ми занурюємося у їх вир, то важко усе це зрозуміти. Це є наслідком загостреного режисерського акценту хто є хто і чому я, режисер, використовую цей прийом “вітражів”. Дуже чудовий фінал вистави – “зірки – особистості”. Усі ліхтарики, які тримають актори в руках, - це відправний момент у світ майбутнього.

Чому весь світ – театр? Тому що п’єса Шекспіра про мігрантів, про важке життя людей, які втратили свою малу Батьківщину. В Мукачеві я побачив гідну роботу, яка з точки зору живого театру має естетику театрального “капусника”. Вона варта відкриття театрального сезону. Сьогодні головним завданням театру є розворушити глядача. Тому необхідні нові режисерські кроки. А прем’єра в театрі – завжди залишається першою репетицією вистави. ”Актор – це людина, яка знає останню таємницю життя”, - сказав великий Шекспір. А я дякую за те, що зміг з вами познайомитись.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com