Туризм
Наші новини

“Рідні” секс-символи

От ви говорите: Голівуд, Голівуд… А що в ньому гарного-то? Полчища лялькоподібних блондинок та пекучих фатальних брюнеток, що заполонили собою екрани кінотеатрів в усьому світі. Мабуть, тільки руденька Ніколь Кідман вигідно відрізняється від всієї цієї клонованої маси. Та й та - австралійка. А іншим разом так хочеться чогось свого, рідного, русявого й блакитноокого! Адже були раніше часи! Сексу в СРСР начебто б і не було, але в той же час секс-символів у вітчизняному кінематографі було повнісінько. Особливо серед жінок.

Як не силилися офіційні “культурознавці” старанно обійти тему сексуальності радянських акторів, вона (сексуальність) перла із всіх щілин. Помітьте, нашим акторкам для цього зовсім не обов’язково було оголюватися! Деякі з них у фуфайці й валянках виглядали звабливіше, ніж десять голих Памел Андерсон разом узятих.

Давайте ж згадаємо, кого саме жадало чоловіче населення Союзу, а жіноче вголос захоплювалося, а потай - заздрило.

Не будемо влазити в сиву старовину й чіпати фільми начебто “Дівчата” і тому подібне, тим більше зараз їх (на жаль) мало хто пам’ятає. Почнемо із другої половини XX століття.

У п’ятидесяті роки, безумовно, одним з головних секс-символів Радянського Союзу була Еліна Бистрицька (народилася в 1928-му році). Воістину всенародна любов на неї звалилася після ролі Ксенії в екранізації “Тихого Дону”. Після цього Бистрицьку багато років називали “найкрасивішою єврейкою СРСР”, а вже найкрасивішою єврейкою радянського кіно вона була поза всяким сумнівом. Між іншим, у киян є особливий привід любити Еліну - вона народилася в Ніжині й закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

1960-і роки подарували радянському глядачеві відразу кілька акторок, які з повним правом претендували на звання секс-символів. Однією з них була Настасія Вертинська (1944). Після виходу “Червоних вітрил”, де вона виконала роль Ассоль і, особливо, “Людини-амфібії”, у якому молода Настя зіграла Гуттіере, у неї відразу закохалися всі свідомі чоловіки країни.

А трохи раніше, після виходу “Карнавальної ночі”, вони так само закохалися й у Лену Крилову у виконанні тоді ще молоденької й чарівної Людмили Марківни Гурченко (1935).

Ще одна красуня - Наталя Фатєєва (1934) - здобула собі оглушливу популярність після фільму “Три плюс два”. “Джентльмени удачі”, у яких вона зіграла дочку професора-”бариги” - хазяїна дачі, де ховалися головні герої, - тільки зміцнила її. А гарну, але нещасну Іру Соболевську з “Місця зустрічі…” пам’ятаєте? Це теж Фатєєва, тільки тут уже не життєрадісне дівчатко, а зріла й навчена досвідом жінка. А ще колоритна індійська скво в “Людині з бульвару Капуцинів”, тренер у фільмі “Усе вирішують миті”, та багато ще хто!

Після виходу “Кавказької полонянки” у Радянському Союзі не було жінки популярнішої за Наталю Варлей (1947). Комсомолка, спортсменка й просто красуня Ніна не могла залишити байдужим ні 15-літнього хлопчиська, ні побіленого сивинами старця. А ще через рік перший радянський ужастик “Вій” переконав скептиків, що Наталя виділяється серед інших не тільки гарним личком і ладною фігуркою, але й незвичайним драматичним талантом.

“Геша, ти б пішов від такої жінки?!” - запитував в “Брильянтовій руці” Льолик у Гени Козодоєва. І був правий. Смію вас запевнити, мало який нормальний мужик пішов би від Світлани Світличної (1940) в 1968-му році, коли на екрани вперше вийшов знаменитий шедевр Леоніда Гайдая. Її Ганна Сергіївна, напевно, стала першим в історії радянського кіно персонажем, чия сексуальність була не тільки природною, але й свідомо підкресленої режисером.

Після виходу “Д’артаньяна й трьох мушкетерів” чоловіче населення Союзу розділилося на два табори - одні були без розуму від молодої й наївної Констанції Бонасьє у виконанні Ірини Алферової (1951), інші ж віддавали перевагу підступній, але дуже сексуальній Міледі, яку зіграла Маргарита Терехова (1942).

Своєрідну революцію зробила в радянському кіно Світлана Тома (1947), яка в 1976-му році у фільмі “Табір іде в небо”, напевно, уперше за всю історію вітчизняного кінематографа насмілилася оголити груди. Це був фурор, і наступні кілька років Тома користувалася неймовірною популярністю в режисерів і глядачів. Та й зовсім недавно ви могли практично щодня бачити Світлану в серіалі “Бідна Настя”, де вона грає Сичиху.

Кар’єра Олександри Яковлевої (1957) почалася просто феєрично. Перший фільм - “Екіпаж” - і відразу всенародна любов. А все завдяки першій в історії СРСР по-справжньому еротичній сцені разом з Леонідом Філатовим. Її Альона Саніна з “Чарівників” і міс Діана Літтл із “Людини з бульвару Капуцинів” (на той час Олександра вже мала прізвище чоловіка - Аасмяе) також приковували до екранів телевізорів мільйони чоловіків від Кишинева до Находки. Останній фільм за участю Олександри - “Пором “Анна Кареніна” - вийшов на екрани в 1993-му році, і тоді ж вона стала головою Комітету з культури й туризму при мерії міста Калінінграда й… віце-мером Калінінграда.

І це лише дещиця красунь у радянському кіно. Адже були і є ще Лариса Удовиченко (”Манька-Облігація”), і Наталя Селезньова (”гарна дівчинка Ліда” з “Операції Ы”), і Євгенія Симонова (Катя з “Афоні”), і Тетяна Друбич, і Ганна Самохіна, і Тетяна Вєдєнєєва, і Наталя Андрейченко… Та хіба ж усіх перелічиш?!

І це не рахуючи перебудовчої й постперебудовчої епохи, коли з’явилися Наталя Нероку (”Маленька Віра”), Амалія Мордвинова (зараз Гольданська), Ольга Будіна та інші, та інші…

Так що, коли будете в черговий раз дивитися який-небудь голівудський ширвжиток із черговою силіконовою красунею, пам’ятайте, що в нашому кіно гарних акторок нітрохи не менше, а то й більше, ніж там, у них. І, що найголовніше, у нас вони - справжні…

Рубрика: Культура
Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com