Туризм
Наші новини

Кращі закарпатські книжки 2000 року

Ювiлейний 2000-й рiк видався щедрим на книжковi ужинки. Здається, найгiрший перiод у книгодру-куваннi ми вже пережили. Минулого року обласний книжковий ринок зростав не тiльки кiлькiсно, але й якiсно. Пропонований перелiк, ясна рiч, не є вичерпним. Ми лиш намагалися привернути увагу до книжок, якi, на нашу думку, були обличчям 2000-го року.

Головною подiєю минулого року стала фундаментальна праця Михайла Сирохмана “Церкви України. Закарпаття”. Це грубезний фолiант на 900 сторiнок, який мiстить майже тисячу фотографiй закарпатських церков схiдного обряду та довiдки про них. Над метрикою українських церков Закарпаття Михайло Сирохман працював понад 20 рокiв. Книжка видана на високому полiграфiчному рiвнi львiвським видавництвом “МС” коштом українських меценатiв з Канади — подружжя Iванусiвих.

Презентацiя вiдбулася в Ужгородi та Львовi. Книжка отримала найбiльшу пресу серед закарпатських новинок минулого року. А ось як її охарактеризували нашi сусiди: “Книжка Сирохмана не стiльки для читання, як для пiзнання iстини. Зiбраний тут матерiал нiколи не втратить свого значення. З неї треба вивчати сакральне мистецтво Закарпаття. Все, що можна було зiбрати, тут є. Це лишиться з нами, що би вже не трапилося iз самими храмами. Ця книжка — свiдчення краси нашої душi”.

Повернення року

Серед книжок, якi означили 2000-й рiк, є, безперечно, першi два томи “Iсторiї карпатських русинiв” Михайла Лучкая. Ця праця є знаковою не тiльки для закарпатської, але й всеукраїнської культури. Проте, на превелику нашу ганьбу, за 150 рокiв вона так i не була надрукована. Її читали тiльки у двох рукописних варiантах, та ще й на латинi. Першими надрукували її в перекладi пряшiвськi українцi. Ми лише зараз спромоглися на подiбне, зате вперше зробили це окремим виданням. Книжка видана у видавництвi “Закарпаття” пiд грифом Ужгородського державного унiверситету. Тепер iсторiєю Лучкая може користуватися кожен бажаючий. Залишається сподiватися, що проблеми з виходом наступних чотирьох томiв не буде, й УжНУ доведе справу своєї честi до кiнця.

Ще однiєю знаковою постаттю, яка цьогорiч до нас повернулася, став Федiр Потушняк, 90-рiччя якого вiдзначила прогресивна частина людства. У видавництво “Гражда” i “Карпати” вийшла лiрика Федора Потушняка пiд назвою “Хвилини вiчностi”. Останнiй раз поезiї письменника виходили в 1941 роцi. Причина в тому, що його вiршам приписували рiзнi буржуазнi “iзми”. Автор передмови — наукової розвiдки на 90(!) сторiнок — Лiдiя Голомб твердить, що в особi Потушняка ми маємо єдиного на Закарпаттi символiста. Особливе захоплення поета викликала творчiсть Павла Тичини та Iгоря Антонича, паралель з якими постiйно проводить панi професор. Цiннiсть “Хвилин вiчностi” ще й у тому, що поезiя Потушняка представлена без правок та купюр.

Серiя року

Серiєю року стала “Шкiльна серiя”, яку торiк видавало видавництво “Карпати” та “Гражда”. Пiд цим грифом побачили свiт три книжки, кожна з яких спрямована на повернення забутої чи й забороненої спадщини. Серiя витримана не тiльки концептуально (вступна стаття, тексти та розробки урокiв з творчостi), але й оформленням.

Уперше на Закарпаттi видано збiрку епiграм закарпатського Сковороди Василя Довговича (Наталя Вигодованець “Василь Довгович: людина Бароко”). Ця постать унiкальна не тiльки в крайовому контекстi, але й загальноукраїнському. Судiть самi: священик, поет, будiвничий, шкiльний директор, засiдатель суду, художник, музикант, актор, бджоляр, садiвник, фiлософ, астроном, архiтектор, фiзик, а ще один з перших академiкiв Угорської академiї наук. I всюди вiн досягав успiхiв. Його поетична творчiсть вважається чи не накращим з того, що створено закарпатськими лiтераторами у ХIХ столiттi.

У книжцi Лiдiї Голомб “Василь Пачовський. Закарпатськi сторiнки життя i творчостi поета” розглядається постать ще одного поета, який був замовчуваний за радянського часу. Саме йому ми завдячуємо такою нинi популярною поетичною назвою Закарпаття — Срiбна Земля. За 9 рокiв життя у нашому краї Василь Пачовський зробив стiльки, що Л.Голомб вважає його вклад в осмислення Закарпаття найбiльшим серед усiх українських письменникiв Галичини i Надднiпрянщини. Родзинкою книжки є спогади про Василя Пачовського видатних сучасникiв. Вiршi поета вийшли в Ужгородi вперше пiсля 70-рiчної перерви.

Третiм поетом, якого запропонувала цьогорiч “Шкiльна серiя”, став Iван Iрлявський. Це чи не найтрагiчнiша постать крайової лiтератури. У 23 роки вiн був розстрiляний фашистами у Києвi, але за комунiстичного режиму про нього не вiльно було згадувати, бо був… українським патрiотом. Лише нинi, через 58 рокiв, вийшла перша книжка про життя i творчiсть поета — “Iван Рошко (Iрлявський): “…Iрлявськi дзвони в моїм серцi чути”. Автор Наталiя Ребрик вважає його одним з найкращих поетiв довоєнного Закарпаття: “Це висока поезiя. Елiтна поезiя. Шляхетна поезiя”. З нею погоджується й академiк Олекса Мишанич, називаючи Iрлявського “блискучим метеором”.

Несподiванка року

Тримаючи в руках книжку “Твоє тiло — цiкавий механiзм” видавництва “IВА”, важко повiрити, що вона зроблена в маленькому Ужгородi, а не у визнаних центрах українського книгодрукування — Києвi, Харковi чи Львовi. Адже iдея науково-пiзнавального видання для дiтей у виглядi забавних подорожей людським тiлом — уже сама по собi незвичайна для провiнцiї. А й ще виконана автором-упорядником Христиною Йовною та художником Мирославом Качуром на такому рiвнi, що вiд книжки-атласу важко вiдiрватися. Несподiванкою є й те, що барвисте кольорове видання надруковано теж в Ужгородi, а не у сусiдiв, з усiма випливаючими звiдси наслiдками. За словами директора львiвського видавництва “Свiт”, якби таку книжку видали у Києвi, про неї галасували би на кожному розi.

Вiдкриття року

Вiдкриттям року стала книжка ужгородця Бориса Яценка “Слово о полку Iгоревiм” та його доба”. I хоча вона побачила свiт завдяки двом вiдомим всеукраїнським видавництвам — iменi Олени Телiги та “Веселцi”, на Закарпаттi про неї обмаль iнфор-мацiї. Можливо тому, що її автор — цiкавий i неординарний дослiдник — вiдомий лише у вузьких спецiалiзованих колах. А дарма, бо Борис Яценко нинi є одним з найбiльших авторитетiв у сферi давнього українського письменства. Яскравим свiдченням цього є й книжка ужгородця, яка змушує по-новому подивитися на шедевр свiтової лiтератури — “Слово о полку Iгоревiм”. Безперечним плюсом видання є те, що тут подається не тiльки оригiнальний текст пам’ятки, її сучасний український та англiйський переклад, але й численнi коментарi, iсторичний та полiтичний контексти.

Очiкування року

Пiсля виходу у свiт у 1997 роцi першого тому “Споминiв” Вiкентiя Шандора, всi з нетерпiнням очiкували продовження. Адже представник уряду Карпатської України в Празi у 1938-1939 роках залишився нинi єдиним живим закарпатським полiтиком того часу. У свої 95 рокiв Вiкентiй Шандор продовжує описувати своє життя, яке насправдi є широким тлом нашої iсторiї. Якщо перший том “Споминiв” закiнчився окупацiєю Карпатської України, то другий, який побачив свiт наприкiнцi 2000-го року у видавництвi “Гражда”, змальовує подiї 1939-1945 рокiв. Цi свiдчення є особливо цiнними, бо нинi бракує iнформацiї про те, що дiялося в цi роки у Братиславi i Празi, де перебувало чимало закарпатцiв, серед яких був i Вiкентiй Шандор. Книжка щедро пересипана фактами, документами, цитатами вiдомих дiячiв, що робить її справжнiм лiтописом тої доби. На думку iсторикiв, “Спомини” Вiкентiя Шандора є найкращими мемуарами про Карпатську Україну.

Довiдник року

Ним став бiо-графiчний довiд-ник “У вирi кривавої вiйни…”, пiд-готовлений ред-колегiєю обласної книги пам’ятi. Тут зiбранi данi про 333 закар-патцiв, якi у званнi чехословацьких офiцерiв воювали на фронтах Другої свiтової вiйни. Ранiше про це мало згадували, бо бiль-шiсть з них залишилися жити в Чехо-словаччинi, не бажаючи пiсля сталiнських ГУЛАГiв служити Москвi. Це розцiнювалося свого роду як “зрадництво”. Книжка вперше розповiдає про наших землякiв, 10 з яких стали генералами, 96 — полковниками, 102 — пiдполковниками. Серед них такi високопоставленi особи, як Василь Вальо — заступник мiнiстра оборони ЧССР, Степан Бунзяк — вiйськовий комендант Праги, Степан Ромочуський — командувач залiзничними вiйськами. Уперше згадується про репресiї закарпатцiв, якi залишилися служити в чехословацькiй армiї. Книжка вийшла у видавництвi “Карпати”.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com