Туризм
Наші новини

Сонм ієрархів з православного Копашнева

Похмурої тоталітарної епохи гірське Копашнево достатньо настраждалось від руйнації духовних устоїв, культових споруд, насадження бездуховності й безбатченства. У підтвердження сказаного старожили тут же пригадають, як руками нечестивців ревні атеїсти розвалили єдину духовну опору села – стару церковку, як вони в шістдесяті роки всіляко перешкоджали поновленню вірниками придорожного хреста. Звісно, істинні християни не послухались й зробили добре діло, за що відсиділи у “каталашці” кілька діб, як за дрібне хуліганство.

Півстоліття, аж до проголошення Україною своєї незалежності, богохульна влада боролась із релігійним “опіумом”, а отже й з власним народом, забороняла відзначати православні свята й насильно відрікала від віковічних прадідівських традицій. Згадаймо, як на різдвяні святки райкоми і парткоми посилали атеїстичних уповноважених у села перешкоджати відправленню релігійних обрядів, виводити на чисту воду ідейних збоченців. Проте ми знаємо й про інше: як серйозні з вигляду уповноважені легко здавались на милість господарів й інкоґніто, аби ніхто не знав, перехиляли чарчину-другу, смачно закушували й відбували назад у райцентр.

Войовничим більшовикам-атеїстам так і не вдалося похитнути православні звичаї й традиції релігійного Копашнева. Скоріше навпаки, цинічному насильству й богохульному режиму горяни чинили спротив і молоді хлопці подавалися в духовні семінарії та академії Одеси, Києва, Санкт-Петербурга, підмосковного Загорська. Один із наймолодших священиків – вихідців із гірської глибинки – 25-річний Євген Легач лише пару літ тому вийшов зі стін духовної семінарії при легендарній Києво-Печерській лаврі. До речі, тривалий термін у ній викладає теж копашнівець, вчений багослов Олександр Гук. До віри у Всевишнього він прийшов після закінчення Львівського “політеху”. Земна професія дипломанта не влаштовувала і він подав документи у Ленінградську духовну академію. Знайомі подейкують, що інститутську дипломну Олександр нібито захищав на французькій мові. Крім неї, знає ще кілька “перфектів”. А от пішов у богослови!

Копашнівського священика зустрінеш у понад ста приходах СНД

Сьогодні вихідці православного села служать не лише на теренах Срібної Землі, неньки-України, а й на просторах СНД. Копашнівця у попівській рясі зустрінеш у приходах Білокам’яної, Санкт-Петербурга, Єкатеринбурга, Новоросійська, Воронежа, у костромській, архангельській, тверській глибинках. Сонм верховинських кліриків гірського села очолює найстарший за віком ієрарх, 86-річний архімандрит місцевого Іоанно-Богословського жіночого монастиря в Поляні Спиридон. До речі, учасник другої світової війни.

Іншого такого богослухняного села, як Копашнево, ви не віднайдете на закарпатській карті. За менш ніж півстоліття воно дало світові близько ста двадцяти церковних ієрархів – від рядового протоієрея до архієпископа Євфимія, який тривалий час викладав у Мукачівсько-Ужгородській православній єпархії. Не в останню чергу молодих вірників надихав його високий сан і благословення. Два роки тому на 600-річчя верховинського Копашнева й на вікопомне архієрейське богослужіння у глибинку разом із незабутнім Євфимієм з’їхалось з різних широт і меридіанів близько сімдесяти копашнівських священиків. А вірників зібралось тисячі.

Свого часу високими візитами набожне Копашнево удостоїли патріархи Київські і всієї Русі-України Володимир та Філарет, митрополит Карпаторуський з США Миколай.

Із здобуттям Україною довгожданої незалежності і суверенітету гірське село переживає справжній духовний ренесанс. Найперше він помітний у двох новозбудованих церквах й споруджуваному греко-католицькому храмі, відродженому жіночому монастирі в Поляні. Нашенської доби без священика в Копашневі не відбувається жодний більш-менш помітний громадський захід. Свого “батюшку” односельці кличуть освятити новобудову, повінчати молодих, відспівати небіжчика. Скажімо, на новий цвинтар у Лункорах доти не понесли покійника, доки митрофорний протоієрей Василій не освятив його. Він частий гість і в школі. Чи то мова йде про урочисту лінійку та останній дзвоник, чи про початок навчального року. Освятити і благословити на навчання “першачків” та в добрий путь випускників – свята справа настоятелів церков Покрови і Різдва Пресвятої Богородиці Василія та Іоанна. Святих отців шанують і ветерани. Щороку 9 травня разом із учасниками боїв вони відправляють панахиду по загиблих сільчанах.

Копашнево віками сповідувало прадідівську віру, тому й тепер воно одне з найправославніших у регіоні. В набожності копашнівців можна пересвідчитись будь-коли. Під час церковної служби ви не побачите в дворі працюючих селян, відкритої крамниці чи кафе. Щоб прославити Всевишнього, горяни сім’ями, родинами тягнуться до храму. На найвеличніші свята – Пасху, Святої Трійці, Покрови та їм рівновеликі – Покровський храм не в змозі вмістити всіх бажаючих. Численний гурт молодого та літнього люду традиційно юрмиться біля стін божої обителі і неподалік сільського цвинтаря.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
Пишіть на andsale@hotmail.com