Туризм
Наші новини

У дні радості й горя копашнівці йдуть у храм до о. Василія

Церква Покрови, в якій вже півтора десятиріччя служить митрофорний протоієрей Василій, вірників притягує своєрідною духовною аурою. Можливо, тому, що в ній зберігся волелюбний дух попередника, теж митрофорного протоієрея Михайла Кеніза та його батька Георгія, котрий напочатку двадцятого століття прийшов у благодатну місцину з мальовничих Шаланок. Тепер уже далекого 1919 року він разом із прихожанами звів капличку, а через десятиліття – кам’яну церкву, яка служить рабам Господнім донині. Незабутній Георгій засновував також Іоанно-Богословський жіночий монастир в Поляні, вніс свою лепту у зведення Чумалівського монастиря, в якому служить теж копашнівець.

У знак глибокої вдячності за праведні починання батька й сина Кенізів поховано на найпочеснішому місці поблизу православного храму.

Отець Василій теж не відразу став тим, ким зараз є. До речі, за його плечима понад півстоліття. Пару літ тому в День ангела його привітав і коронував однією з найпочесніших відзнак ієрархів – Мітрою – тодішній єпископ Хустсько-Виноградівської єпархії Агапіт (зараз він очолює Мукачівсько-Ужгородську єпархію). Так ось: копашнівський священик добре знаний у християнських колах ще і як місіонер. Неводнораз у складі православних делегацій з духовною місією бував він за кордоном, зокрема, у Греції, на Кубі, на легендарному Афоні. А в місцевому храмі знаменитих курортних Карлових Вар відслужив цілий місяць.

Цікаво, що з чотирьох його дітей троє закінчили медучилище. Донька Наталка працює за фахом у Хусті, син Петро – в сільській амбулаторії Копашнева. Старший син Михайло, випускник медучилища, продовжує навчання у вищій школі Рівного. Безперечно, міцні виховні підвалини заклали батьки о. Василій і матушка Юстина – вчителька початкових класів.

Попри формальне відокремлення церкви від держави в реальному житті їхні інтереси переплітаються. В якості духовної інстанції – орієнтира – церква всіляко сприяє вихованню законослухняних пастирів-громадян, що, в першу чергу, на руку владі і державі. Законопослушні люди менше скоюють протиправних вчинків, менше хуліганять, лихословлять. Не випадково у криміногенному аспекті Копашнево одне з найблагополучніших сіл на верховинських теренах. Сільрада й церква діють в одному напрямі, на один результат. Коли виникла потреба в прокладанні газопроводу низького тиску в Копашневі, довелося підключитись й “батюшці”, якому сільчани довірили депутатський мандат, - провести відповідну роз’яснювальну роботу щодо грошового внеску кожного у благородну справу.

Сільського голову й священика нерідко можна бачити разом і в різних районних установах та організаціях. Тандемом швидше вирішити злободенне питання.

Втім, взаємність тут обопільна. Якщо церква підсобляє у виховному аспекті, вгамуванні нездорових пристрастей, то виконавча влада посприяла ієрархам в оперативному виділенні земельних ділянок під забудову культових споруд та скорішому оформленні проектної документації.

Йдучи на чергову сесію депутатського корпусу, о. Василій, як правило, виступає з діловими пропозиціями. Скажімо, щодо режиму торговельно-медичних закладів, запобіганню шкідливих звичок – алкоголізму і куріння. Нерідко батюшку можна побачити на спірній земельній межі, де не на жарт розпалюються пристрасті. Завдяки житейському досвіду мудрості та священицькому сану йому вдається погамувати нездорові інстинкти і спрямувати емоції в потрібне русло. Якщо це вдається, ієрарх по-справжньому щасливий. Своєрідну розраду й насолоду він знаходить і в буденних ґаздівських клопотах, скажімо, по заготівлі сіна, дров. 3алюбки сходить за грибами, порається на присадибній ділянці. Духовні справи невіддільні від мирських. І тут нічого не поробиш.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com