Туризм
Наші новини

Вступаючи у нове футбольне століття

Разом з усім людством перекрокувала в нове тисячоліття і найулюбленіша гра мільйонів – футбол. Він упевнено тримає пальму популярності у всезростаючому розмаїтті спортивного світу. Щоб і надалі впевнено крокувати вперед, саме зараз час озирнутися на пройдений шлях, ретельно проаналізувавши всі “плюси” і “мінуси” минулої епохи.

Не буду вдаватися до великомасштабних аналізів світового футболу і, тим більше, ніяк не хочеться повертатися до добре нам відомих “успіхів” провідних футбольних клубів України на Євроарені (радує, що хоч збірна поки тримається), а хочу зупинитися безпосередньо на футбольному господарстві нашого Мукачева, яке здавна завоювало славу футбольного міста. Та чи таким воно залишається і на сьогодні? Тут слід бути обережнішим, адже ми втратили лігу команд-майстрів, а в минулому чемпіонаті області залишились із єдиним представником: армійським клубом “Легіон”; інші ж клуби – колишній чемпіон області “Паланок” і цікавий ФК “Мукачево” зійшли з турнірної дистанції, не догравши навіть офіційних матчів чемпіонату.

Радує лише те, що завдяки зусиллям голови міської федерації і закоханого в футбол підприємця вдалося відновити ветеранський футбол і подарувати болільникам декілька справжніх футбольних свят. Додам, що ветерани міста завоювали право представляти наш край на всеукраїнський арені, дебютні матчі повинні відбутись вже весною. Надіємося, що міська влада і підприємці нададуть відчутну допомогу збірній міста, щоб виступати гідно проти таких грандів, як Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль і т.д.

Та, безперечно, найяскравішою сторінкою нашого футболу стала участь відразу двох дитячих шкільних команд Мукачева у фіналі всеукраїнського турніру “Шкіряний м’яч - 2000” в “Артеку”, де ми зарекомендували себе з найкращого боку на всю державу. Однак не слід впадати в ейфорію, бо намітився і деякий спад на обласній арені, де вперше за кілька останніх років ми не потрапили до фінальної групи чемпіонату області серед команд ДЮСШ і клубів. Перемогли ужгородці. А на зимовій першості серед хлопчиків 2-ох вікових груп 1987 і 1989 рр. н. також вперше залишились без чемпіонського титулу, а молодші не потрапили навіть у призери. В чемпіонаті області серед юнаків до 17 років мукачівці також поза призерами. В чому ж причини? Ще на початку минулого року на сторінках нашої газети відмічалось, наскільки в Ужгороді професіонально поставлена робота з дітьми, ніж в інших містах області. Тут вже відкриті спеціалізовані футбольні класи, є групи підготовки при команді майстрів, відмінно налагоджена робота в ДЮСШ, де діти забезпечені повністю спортінвентарем, їм створені найсприятливіші умови для тренувань. Тренери ж отримують досить пристойну зарплату, а наші мукачівські поставлені на максимально-мінімальну (вже скоро пенсіонери отримуватимуть більше). Відсутня система стимулювання, тобто як би ти не працював, яких би результатів не досягав – ціна твоєї праці однакова. Добре, що хоч деякі підприємці намагаються відзначати досягнуті тренерами успіхи. Більше року вирішується питання про відкриття спецкласів з футболу в новоствореній школі-інтернаті, де навчається багато талановитих хлопчиків, з яких важко виростити, скажімо, знаменитих учених, а от добротних футболістів виховати можна. Адже діти забезпечені хорошим харчуванням, медоглядом, дотримуються режиму, словом, повноцінно розвиваються і мають сили до професійних занять футболом. Думаю, що вже з нового навчального року просто необхідно відкрити бодай один футбольний клас, перевівши туди обдарованих дітей і з інших шкіл міста. Бо ми вже роками працюємо за старими методами, а життя вимагає нового, більш якісного підходу до будь-якої роботи, тільки тоді можливий прогрес.

Все ж, незважаючи ні на що, футбол в Мукачеві, зокрема дитячий, має світле майбутнє. Адже є впливові люди, які люблять цю гру і зроблять усе, щоб улюблена гра наших городян впевненою ходою крокувала життям. Потрібно, як було раніше, законодавством (бодай місцевим) зобов’язати підприємства і фірми відраховувати якийсь процент прибутку на розвиток спорту, щоб не ходити тренерам у пошуках спонсорів, і прикріпити до кожної команди. Також важливо регулярно проводити значні турніри, бо вже і легка атлетика, боротьба, кік-боксинг, орієнтування… давно крокують на різноманітні євротурніри, а для футболістів уже і не пам’ятаю, коли проводився в Мукачеві вагомий міжнародний турнір (та й чи проводився взагалі?). Розуміючи, що нам ще важко долати всі негаразди сьогодення, та все ж необхідно знаходити засоби для розвитку такого чудового виду спорту, яким є футбол. Тим більше, що цього року відзначатиметься 100-річчя Закарпатського футболу, який подарував Україні стільки видатних майстрів шкіряного м’яча. Отож, чекаємо на велике ювілейне свято нашого футболу, яке, сподіваємось, подарує велику насолоду справжнім вболівальникам.

Щасти тобі, футболе третього тисячоліття!

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com