Туризм
Наші новини

Що замовчують київські критики, викриваючи “фінансові махінації” попередньої адміністрації Закарпаття?

Вексельні розрахунки

Минулого тижня, майже синхронно, окремі київські та закарпатські ЗМІ, телеканал “Інтер” провели масований і добре скоординований з відомої київської штаб-квартири інформаційний удар по “позиціях” глави попередньої адміністрації Віктора Балоги.

Правда, потужний “артобстріл” не зачепив життєво важливі об’єкти, оскільки вони належать… самим ініціаторам операції “Буря в склянці води”. Бувалі політичні штабісти, як і належить справжнім стратегам, воліли не розсекречувати власну резидентуру в стані “ворога”. А оскільки противнику сьогодні нав’язується війна без правил і загальноприйнятих у таких випадках норм, спрямована на безумовне “знищення” цілі, то читачі повинні знати про невидимий бік цього протистояння.

Отже, в 1996-1997 роках бюджет Закарпаття недоотримав близько 100 мільйонів гривень дотацій з державного бюджету. Напевно, грошей не вистачало, бо саме в цей період мільйонні грошові маси потоками течуть на банківські рахунки в Україні й за кордоном, формуючи нечисельний клас нової української буржуазії у формі політично-олігархічних угруповань. Подібна ситуація склалася і в 1999 році, коли із належних 64 мільйонів гривень дотації області за 4 місяці ледве вдалося одержати 23 млн. грн. Звісно, що недоотримання запланованих дотацій супроводжувалося боргами по зарплаті і виплат у соціальній сфері, дальшим зубожінням населення.

Така спадщина у травні 1999 року дісталася новому губернатору Закарпаття Віктору Балозі, який вирішив переламати ситуацію на користь області. Однак, як поїхав до Києва, так ні з чим і… приїхав. Одна була користь – губернатор зрозумів, що в тій ситуації гроші треба просто “видирати”. Для цього на той час існував лише один механізм, яким користувалася вся держава, – вексельні розрахунки. На механізмі взаєморозрахунків по заборгованості бюджетних установ через векселі зупинятися не будемо, оскільки поважні видання і телеканали розписали його докладно, із застосуванням графічних схем. Ми зупинимось тільки на тих моментах, про які скромно промовчали “військові стратеги”, а журналісти, скоріше за все, не мали доступу до цих матеріалів.

Таким чином, у 1999 році для отримання дотації область провела вексельних розрахунків на суму 68 мільйонів гривень. З них тільки 6 мільйонів гривень взаємозаліків за векселями проведено через власне закарпатські підприємства, в тому числі лише 0,5 мільйона гривень припало на “Барву”, яку сьогодні звинувачують у всіх гріхах і намагаються зробити крайньою. Виникає логічне запитання: з якими структурами проведені вексельні розрахунки на 60 з лишком мільйонів гривень? Відповідь проста: ці бізнесові структури знаходяться за межами області, в основному, в Києві. З наведеної нижче таблиці, гадаємо, читачі вирахують власників цих структур, які належать до числа шановних народних депутатів, небайдужих упродовж кількох років до Закарпаття.

До речі, як вдалося з’ясувати нашим кореспондентам, на жодній із цих фірм не проводяться будь-які планові чи позапланові перевірки щодо вексельних розрахунків, як це робиться на Закарпатті по відношенню до однієї єдиної фірми. Це зайвий раз підтверджує вибірковість та цілеспрямованість розв’язаної кампанії.

Саме про цю обставину ретельно замовчують київські критики і автори “викривальних” статей. У цьому контексті повним парадоксом виглядає резюме автора у газеті “День”: “Якщо чоловік украв гривню, то всі вважають його просто злодієм. Якщо ж хтось украв у держави мільйон, то за першої ліпшої нагоди притягти його до відповідальності чуємо у відповідь крики про “політичне переслідування” чи “політичне замовлення”. У цьому зв’язку варто би нагадати мудре народне прислів’я: “На злодієві шапка горить”. Або ще конкретніше: “Ловіть злодія!” найчастіше лунає з уст… самого злодія.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com