Туризм
Наші новини

“Ми йдемо в політику зі своїм обличчям”

Дві години в гостях у Віктора Ющенка

Вікна його невеликого, але затишного робочого кабіне-ту, що на вул. Володимирській, виходять на Святу Софію. І в цьому криється якась символіка. Бо собор є найдревнішим на київських пагорбах і нині переживає своє вже 10-те століття. Кажуть, будуючи його, Ярослав Мудрий кинув виклик столиці Візантії – Константинополю, де головний храм також звався Софійським. А Віктор Ющенко, таке враження, робить щось подібне тепер, привносячи в наше суспільне життя зовсім іншу, більш людяну політичну культуру.

“НА СВОЇХ ПОЗИЦІЯХ МИ СТОЯТИМЕМО ЖОРСТКО…”

– Останнє українське десятиріччя було по вінця наповнене романтикою і великими сподіваннями. Уже тільки те, що ми здобули свободу, багато для такого проміжку часу. Однак ми добре розуміємо, що майже нереалізованими залишилися мрії пересічного громадянина. Люди не стали жити краще. Тому самої незалежності, суверенітету вже замало. Треба зробити життя заможнішим, запровадити такі соціальні стандарти, аби кожен із нас відчував себе захищеним. А для цього нам слід знайти компроміс між ринком та ефективною соціальною політикою. Саме це є основним завданням того політичного проекту, який ми взялися реалізовувати в рамках виборчого блоку “Наша Україна”. А тут найперше потрібна політична консолідація. Бо тільки та сила, яка знайде її формулу, може розраховувати на перемогу на виборах 2002 року. Ми йдемо в політику зі своїм обличчям. Нам ні до кого не треба пристосовуватись. Але, обєднуючись, варто-таки добряче подумати, як за компромісами не втратити його. І взагалі: як зробити так, аби компроміс не знищив нас? Щоб він не зробив нас такими ж сірими, як тих, хто виходить нині з політичного небуття, аби скористатися черговим шансом для вирішення своїх вузькопартійних чи кланових інтересів. На мій погляд, тут цементуючою, безумовно, має бути ідея. Це та річ, яка триматиме лікоть за лікоть політичних партнерів. Тому ми сьогодні кажемо, що формуємо політичну концепцію свого виборчого блоку не на системі компромісів один з одним, а на близьких або ж спільних поглядах на одні й ті ж самі проблеми. Тобто наші ідейні засади мають фундаментальний характер і не залежать від примх тих чи інших наших політичних попутників. І на цих позиціях ми будемо жорстко стояти.

“ДЕМОКРАТІЮ В КРАЇНІ МОЖЕ УТРИМАТИ ТІЛЬКИ ПАРЛАМЕНТСЬКА БІЛЬШІСТЬ”

– Якщо нам і цього разу не вдасться створити ефективної політичної системи, матимемо серйозні проблеми із захистом демократії. Наша новітня історія говорить про те, що той політичний ринок, який у нас є і представлений сьогодні 130 партіями, – це свого роду ахіллесова п’ята українського суспільства. Коли їх так багато і не вдається створити тверезомислячої більшості в парламенті, значить, у цій країні мають місце серйозні проблеми з демократією. Отже, конструкція її політичної системи все ще є далекою від ідеалу, вона не може гарантувати своїм громадянам загальноприйнятих у цивілізованому світі цінностей. Для цього потрібна парламентська більшість. Лишень вона спроможна провадити здорову економічну політику, приймати закони, які є, очевидно, виграшними для українського суспільства. І ми готові активно долучитися до її формування. Задля цієї мети, зрештою, і твориться “Наша Україна”, де є люди, які знають, що треба зробити, аби в Україні утвердилася соціальна рівновага, як вибудувати ефективну політичну модель, згуртувати ті сили, які підтримують і перше, і друге. Без цього мріяти про щасливе українське майбутнє не лише марно, але й безнадійно.

“НАША УКРАЇНА”: ЩО НОВОГО?

– Найсвіжішою інформацією є та, що ми єдині і досить ефективно проходимо етап становлення блоку, формування його регіональної мережі, центрального штабу.

22 листопада було прийнято рішення по концепції бюджету виборчої кампанії, але вони є для спеціального вжитку, через це не буду їх коментувати. Підписано 4 угоди про міжблокові, міжпартійні переговори, для проведення яких мені, як лідеру блоку, було видано відповідні мандати. Окрема тема – це питання квот. Ми заслухали ще кілька пропозицій до нашого попереднього сценарію, однак остаточного рішення ще не прийнято. Обговорювалася і символіка блоку. Думаю, що в найближчі кілька днів уже зможемо оприлюднити той варіант, на якому зупинимося. Але головне, що вкотре було підкреслено: в основі “Нашої України” – ідейна консолідація. Про це ми говоритимемо часто й переконливо, бо дуже вже багато в політично заанґажованих ЗМІ спекуляцій на цю тему.

ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИКОМ ОБЛАСНОГО ШТАБУ “НУ” ВІКТОРА БАЛОГУ

– Це людина з позицією. Ви знаєте, що досі відбувалося в нашій політичній системі? Думка лідера й навіть цілих політформувань мінялася разом із “лінією партії”. Майбутнє ж України залежить від того, наскільки нам вдасться вистояти на принципових позиціях. А на це здатні лише люди з характером і чіткою політичною орієнтацією. Віктор Балога – один із них.

Ми вважаємо, що він – крупний політик, зі своїми принципами, який якнайкраще репрезентує критерії й основи нашого блоку на Закарпатті. Ми йому довіряємо, бо стоїмо плече до плеча, і сподіваємось, що наш вибір цієї людини керівником обласного штабу збігається з позицією більшості тих наших співгромадян, які хочуть в Україні бачити чисту й прозору політику.

“НАМ ВАРТО ЗАДУМАТИСЬ, ЯК ЖЕ ТАК ТРАПИЛОСЯ, ЩО МАЄМО ТАКУ ДЕФОРМОВАНУ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЮ”

– Коли йдеться про діяльність СДПУ(о}, особливо на Закарпатті, то я буду максимально відвертим. Ми змушені з великою прикрістю зізнатися самим собі, що в Україні є політичні сили, які експлуатують не просто ідейні поняття. Вони граються з вогнем у дуже делікатній сфері, де сама спекуляція на духовних та моральних цінностях є чи не найбільшим гріхом.

Однак такі політичні структури, як СДПУ(о), повинні бути. І з такими, як у них, методами роботи: цинізмом, зухвальством тощо. Бо це свого роду заклик до людей: робімо інший вибір!

До речі, кілька днів тому я повернувся з Німеччини, куди був запрошений на з’їзд тамтешньої соціал-демократичної партії канцлера Шредера. Те, що лідерів нашої соціал-демократії туди не покликали, багато про що говорить. Мені б дуже хотілося, аби те, що про наших об’єднаних есдеків знають у Європі, врешті-решт, почули й в Україні. Повірте на слово, це було б дуже й дуже цікаво…

Але це, як мовиться, деталі. Головне в іншому: всім українським демократам слід дійсно серйозно задуматись над соціальним обличчям нашої політики. Те, що за останнє десятиліття ми, маю на увазі владу, діяли необережно й непослідовно там, де зачіпаються інтереси найбідніших верств нашого суспільства, – це факт. Час міняти свою позицію, і не тільки тепер, коли залишається чотири місяці до виборів. І не в той спосіб, коли людям готуються дріб’язкові подачки – пакети з гречкою, цукром і т.д. “Наша Україна” цього робити ніколи не буде. Бо здорові демократичні сили, які не конфліктують із Законом, повинні, просто зобов’язані, нарешті, створити такий продукт соціальної української політики, коли люди житимуть не лише від зарплати до зарплати, а зможуть дозволити собі набагато більше.

ЧОМУ ЕКС-ПРЕМ’ЄР НЕ ЙДЕ В МАЖОРИТАРНИКИ?

– За нинішнього виборчого законодавства доводиться вибирати одне з двох: або ти йдеш у депутати, або мажоритарним шляхом, або за партійним списком. Безумовно, я б залюбки пішов на мажоритарку. Але за нинішньої ситуації те політичне послання, яке я можу дати як лідер політичного блоку, є набагато важливішим за те, коли б я балотувався сам по собі. Тому сьогодні мені доводиться робити досить складний вибір між тим, що б хотілося мені, і тими реаліями, які ми маємо.

“НАМ НЕ ВАРТО ВІДКРИВАТИ ВОГОНЬ ПО ФРОНТУ…”

– Я переконаний, що в рамках цієї виборчої кампанії нам не слід іти “війною” демократ на демократа, якими б значними розбіжності не були. Треба подавати руку один одному тоді і з тих питань, коли можливі компроміси. Ми, до прикладу, вже тепер можемо зосередитися на конкретних законах, які напрацьовані чи тільки зініційовані, і домовитися, де саме, яку політичну силу й на якому рівні ми могли б підтримати в парламенті, а вона, звісно, – нас.

Тому я б акцентував увагу наших політичних соратників не на тому, що лежить у площині між нами, а на тому, що є поза стінами демтабору. Тобто на тих наших опонентах, які ще й досі не усвідомили свого завдання працювати на Україну, на українські інтереси чи українську присутність.

“ЗА ЄДИНУ УКРАЇНУ”: ВОРОГ ЧИ СОЮЗНИК?

– Ми володіємо своїм політичним продуктом, власною політичною програмою. Ми хочемо її реалізувати незалежно від того, які біля нас будуть партнери, якою буде політична атмосфера в країні. У цьому, зрештою, суть ідеї, яка нас звела докупи. Але, безумовно, з логіки здорового глузду випливає, що забезпечити свій похід до перемоги ми зможемо лише тоді, коли не відкидатимемо різних форматів співпраці з нашими ймовірними союзниками. Ще кілька місяців тому я заявив, що “Наша Україна” не шукатиме ворогів у демблоці. І якщо всі, хто бачить себе в ньому, мудро поведуться, то (а я в цьому переконаний) уперше за 10 років ми матимемо чудовий шанс сформувати у Верховній Раді стійку політичну більшість. Хто туди входитиме, сьогодні ще під великим знаком запитання. Проте я не виключаю, що ця більшість буде створена разом із блоком “За єдину Україну”. І це цілком логічно.

Хоча ми чудово розуміємо, що нам доведеться конкурувати з ними на одному і тому ж політичному полі. Та попри це боротьба між нами в жодному разі не буде сенсом нашої політики. А тому я б рекомендував і їм, і нам керуватися стриманими оцінками один одного і показувати, що навіть в умовах вибору ми здатні краще порозумітися з демократами, ніж з іншими політичними силами. І це дуже важливо, бо під час майбутніх парламентських виборів основна конкурентна боротьба розгортатиметься все ще, як це не прикро, між минулим і майбутнім.

“Я НЕ ВИКЛЮЧАЮ, ЩО ПРОТИ НАС МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНИЙ АДМІНРЕСУРС”

– Це морально мені болить. Вибачте, я громадянин і маю право вибору, а тому ніхто не може диктувати мені, якими мають бути мої політичні уподобання. Це моє та кожного з нас конституційне право. Коли ж його хочуть “збивати” адмінресурсом, починаючи від примітивних форм недоінформування, дезінформування і закінчуючи чорним піаром, то це не що інше, як злочин проти людини, нації в цілому. Це злочин проти демократії.

Тому ми своїми діями прагнемо утвердити і таке: українська політика має бути такою ж чесною, як і будь-яке ремесло. І буде дуже прикро, коли черговий раз ми приведемо до парламенту не тих, хто здатен для людей щось корисне зробити, а тих, хто потрапить туди шляхом певних махінацій і знову заведе нас кудись не туди. Більшість із нас хоче бачити українські вибори прозорими. Але є сили, які володіють телеканалами, газетами, використовують найменшу можливість для тиску на суд, прокуратуру, владу. У “Нашої України” всього цього нема, і, зрозуміло, у подібні ігри ми не гратимемо. Атому, коли комусь настійливо радитимуть дивитися тільки “Інтер” чи нав’язуватимуть чужу йому політичну культуру, я говоритиму про таке в повний голос, бо це перешкоджає українському вибору. Зрозуміло, наші опоненти також мають право на свою позицію. Але воно не повинно перешкоджати праву інших на власну думку і свій вибір.

ПРО НАМАГАННЯ ПІАРНИКІВ “ЗАГНАТИ ЮЩЕНКА ЗА ЗБРУЧ…”

– Така небезпека є.Безумовно, наші опоненти представляють і будуть надалі показувати нас як силу, яка володіє або виключно регіональним компонентом української політики, або ідеєю, якій симпатизує меншість. Скажімо, на заході України.

А між тим, я, передусім, – патріот, бо ношу батькове ім’я. Тобто свого раtrіа. І вважаю, що коли ми не пам’ятатимемо, де народилися, яка земля нас годує, між якими могилами збираємося помирати, то в нас нічого не вийде. Для когось, можливо, тема патріотизму – це червона калина та соняшники біля тину. Для мене ж це поняття фундаментальне.

З іншого боку, пропагуючи здорову соціальну політику, наше бачення економічної моделі для України, на етапі політичної презентації ми маємо обов’язково враховувати історичні реалії і те, у яких регіонах нашої спільної Вітчизни нині люди схильні до тих чи інших політичних ідей. І якщо хтось думає, що йому вдасться виграти вибори, експлуатуючи щось одне, але універсальне, то він глибоко помиляється. Українець чи то на Заході, чи то на Сході сушить собі голову не якоюсь однією глобальною ідеєю, а системою ідей. Наприклад, громадянин країни, у якій за останні 10 років різко підупали соціальні стандарти, не може не цікавитися лейбористською політикою. А знаючи, що за цей же період на 60% скоротився валовий національний продукт, навряд чи ігноруватиме ліберальну ідею. Тобто є біди, характерні для країни загалом. І саме їх, а не якісь там локальні проблемки, “Наша Україна” збирається вирішувати.

В.ЮЩЕНКО І “ВЕЛИКІ ПЕРЕГОНИ” НА “1+1”

– Безумовно, це – нечесно. У даному випадку мова йде про одну з цинічних форм олігархічного проекту, метою якого є змінити громадську думку, користуючись таким журналістським жанром, який має досить сильний юридичний імунітет. Це – байка. Така форма політичного приниження, необ’єктивного інформування є чистим піаром чорного гатунку. На жаль, у нас в Україні нині все є можливим, бо майже все є предметом торгу. У даному разі на торги виставлено майбутнє України, яке намагаються змінити через такі начебто телепустощі, тележарт. Але ідейні автори цього продукту, врешті-решт, отримають те, чого дочекалися долгановщина, інформаційна політика “Інтера”, усіх тих ЗМІ, які не стоять на позиціях правди. Я просто впевнений, що з кожною такою програмою люди прозріватимуть і коло наших симпатиків ширитиметься. Бо це – байки проти них самих, проти їхнього права визначитися зі своїм вибором у березні 2002 року.

Рубрика: Політика
Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com