Туризм
Наші новини

Там, де закінчується асфальт, життя людей зупинилося у часі

У радянський час невеличке село Копинівці, що знаходиться трошки вище від Бобовищанського винзаводу, було обрано центром сільської ради, до складу якої увійшли також Балашівці, Микулівці, Щасливе і Ростов’ятиця. Для жителів даного села це означало тоді розбудову місцевої соціальної бази. Замість старої школи, була побудована нова школа-інтернат, неподалік виріс двоповерховий дитячий садок із цілодобовим утриманням діточок. Село навіть мало свій невеличкий водогін, прокладений від радгоспної водонапірної башти. Але ніколи в селі не було асфальтового шляху. Не встигли до перебудови керівники району прокласти 2 км твердого покриття, хоча щодня маршрутні автобуси десяток разів долали звивисту дорогу, яка була рясно вкрита великим щебенем.

Автобус для селян тоді забезпечував можливість працювати на підприємствах Мукачева у двозмінному режимі. Але розпад Союзу і зупинка мукачівських підприємств на початку 90-х років минулого століття залишили не тільки багатьох копинівців, а й жителів інших віддалених від райцентру сіл без стабільного заробітку. Хтось подався на заробітки у далекі краї, інші перебивалися вдома випадковими підзаробітками і ґаздували на сільському подвір’ї. Ясна річ, що великих грошей від цього селяни не отримували. З’явилась заборгованість за енергоносії, яка зростала з кожним місяцем.

Отримали роботу в місцевому радгоспі-заводі “Бобовищанський”, який також борсається у стихії ринкової економіки, не більше двадцяти чоловік. Бухгалтерія нараховує працівникам за трудодень 6 гривень. Але грошей люди практично не бачать. Директор радгоспу Василь Кузьма відкрив декілька магазинчиків у Бобовищі, Лохові й Копинівцях, де видає селянам продукти по запису. А щоби щось придбати собі із одягу та взуття або відвезти раптово захворівшу дитину в лікарню, вони йдуть в контору особисто до директора Василя Кузьми просити гроші. У більшості родин постійну роботу сьогодні, як правило, має тільки один представник подружжя. На їхній шиї сидять також безробітні дорослі діти. В той час у селі пустує дитсадок, в школі давно вже немає інтернату. Водою люди вимушені забезпечувати себе з власних колодязів, оскільки Василь Кузьма відрізав їм радгоспний водогін… через несплату ними енергоносіїв. На всі навколишні села є тільки один телефон, який знаходиться у сільраді та працює з великими перебоями.

Але на околиці села Череївці, яке також входить до складу радгоспних земель, проводиться великомасштабний капітальний євроремонт будівлі дитсадка і колишньої початкової школи, яка, доведена до аварійного стану, була потім за безцінь викуплена. Ким, для кого і за які гроші – поки що залишається загадкою.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com