Туризм
Наші новини
Визы в китай новости в китай без визы.

Іван Балога: “ Необхідність радикальних змін назріла як у Києві, так і в Пістрялові…”

- Не завжди зустрічають “по одежці”. Буває, що й по імені. Як Вам живеться і працюється в тіні відомого прізвища?

- Так, останні п’ять років ім’я Балога на слуху в закарпатців, а сам Віктор - наче на долоні громадської думки. Не є це солодким тягарем, повірте. Ні для нього, ні для нас - братів. Я молодший за Віктора на чотири роки, Павло - на п’ятнадцять. Він юрист, займається підприємництвом. Чи комфортно нам під “дахом” братового авторитету? Звичайно, завдяки його напрацюванням ми мали більший шанс, коли починали. Але щоб реалізувати себе, утвердити як особистість, мало родинних зв’язків. Людей, а закарпатців особливо, на м’якуші не проведеш. Одним гострим словом дадуть оцінку, чого ти вартий. І ніякий протекціонізм тебе не врятує. Зізнаюся, що бути братом Віктора Балога і легко, і важко водночас. Я дуже пишаюся своїм старшим братом, але його досягнення ніколи і ніде не використовував. Смішно обдурювати на цей рахунок когось, а в першу чергу себе.

- Якщо ми вже торкнулися теми “Брат 2”, то цікаво, який вплив мав і має на Вас старший брат. І взагалі, який він з іншого боку - публічного? Яка риса його характеру найбільше імпонує Вам?

- В кожній сім’ї, колективі є лідер, мав би бути. У нашій сім’ї - це однозначно Віктор. Є теорія “акцентуйованих особистостей”, яка стверджує, що окремі люди позначені особливою енергетикою і кмітливістю. Він належить до таких. З дитинства призвичаював нас до самодисципліни, радив ставити перед собою найвищу планку. І ми без огляду йшли за ним. Я навіть інститут закінчив той же, що й брат. Ми підтримували всі його ідеї і дії, бо вони підкуповували простотою, несподіваністю і точністю розрахунку. Хтось з директорів сказав: Віктор Балога вміє бачити на порожньому місці чіткі контури перспективи. Це точно. Якщо більшість керівників бачать проблему, як глуху стіну, то він її бачить наскрізь. І цю стіну або проламує, або обходить. Може, якраз у цьому секрет його успіху.

Три головні риси його характеру хотів би відмітити: вимогливість, принциповість і справедливість. Причому, вони мудро врівноважують одна одну. У своїй жорсткій оцінці людей і їх роботи він завжди справедливий. Тому на нього не ображаються. Але в принциповості для нього немає винятків, поблажок, в тому числі і родинних. І не лише стосовно робочих питань, а й чисто світоглядних, житейських, духовних.

- Чому Ви особисто обрали блок Віктора Ющенка?

- Чому я особисто підтримую Віктора Ющенка? Можна б сказати просто: тому, що там мій брат. Але мій вибір цілком осмислений, як і в пів-країни людей. У Ющенка нині 24 % абсолютної підтримки, а 36 % населення підтримує його окремі дії. Прикметно, що кожен з прихильників бачить у Ющенкові щось своє, але всі інтуїтивно відчувають у ньому щире вболівання за країну. Ющенко - чесний, моральний, стабільний, душевний. Це єдиний прем’єр, який прийшов вирішувати не особисті, не кланові економічні проблеми, єдиний, хто реально почав змінювати ситуацію на краще. Не словом, а ділом. А ситуацію потрібно міняти кардинально, і в Києві, і в Ужгороді, і в Пістрялові… Віктор Балога давно до цього готовий. І я також. Саме тому ми сьогодні під прапорами “Нашої України”.

- На відміну від Віктора, про Івана Балогу загал знає значно менше.

- Мені 36 років. За фахом товарознавець вищої кваліфікації. Роботу починав у фірмі “Рей-Промінь”, під керівництвом брата. Пройшов добру школу, бо займатися доводилося всім. Ми були першими, вчилися одне в одного і в життя. В людях ціную порядність, прямоту і доброту. Люблю спорт. Моя сім’я - дружина Лілія, донька і син.

- А чим займаєтеся конкретно?

- Керую корпорацією “Західна нафтова група “Карпати”, і, за сумісництвом, - ТОВ “Транс ЛТД”. Роботи багато, робота динамічна. Водії добре знають наші заправки, їх облаштованість і стиль обслуговування. Вони є по всій території області, обслуговує їх понад 300 чоловік. Щороку здаємо в експлуатацію 2-3 нових заправки, а це ще 50 додаткових робочих місць. Крім того, всі попередні “дотягуємо” до рівня європейських комплексів. Для прикладу - АЗС на іршавському шосе під назвою WOC напроти кладовища. Максимальна зручність для споживача, прийнятна ціна, гарантована якість. Ми відкинули посередників, працюємо виключно з авторитетним вітчизняним переробником.

- Але сьогодні очевидно, що бензин якоюсь мірою – поняття політичне. Не випадково губернатор області Геннадій Москаль почав боротьбу за здешевлення пального…

- А хто проти того, щоб пальне було дешевшим? Ми – обома руками “за”. Хоча на початку своєї діяльності ставили собі за мету, щоб бензину було достатньо, щоб через його дефіцит (а таке вже було) люди не їздили з каністрами в сусідні області. Це завдання виконано, хоча монополістами у цій сфері ми не стали, оскільки в області функціонує 170 АЗС, з них нашій корпорації належить тільки 17.

Щодо ціни на пальне, то її диктує ринок. І залежить вона не від чиновників, а від економічних чинників – податків, якості, сервісу. В Києві, Сумах, Донецьку, Запоріжжі, Вінниці пальне на 5-7 копійок дорожче, ніж в Закарпатті. Губернатор сьогодні закликає нафтотрейдерів знизити ціни. Нема проблем, але нехай знайде нам таких оптових продавців, які пропонують дешевше пальне. Поки що таких нема, а жоден підприємець не піде на те, щоб, скажімо, продати літр бензину за 95 копійок, якщо він купив його за гривню.

- Мені доводилося бути на зустрічах Віктора Івановича з жителями Залужанської долини. Склалося враження, що Вас також тут добре знають.

- Тут я виріс. В багатьох селах грав футбол. Тут ми створили потужне сільськогосподарське підприємство “Завидівське”, що дає роботу довколишнім селам. Крім того, від Пістрялова я обраний депутатом районної ради.

- Що може сьогодні і наскільки може взагалі представник сільської общини впливати на процеси в районі, на розвиток села?

- Пістрялово - чудове село, прекрасні люди. З одного боку, їм поталанило, що близько сотні чоловік, залежно від сезону, має роботу вдома – від нашого СТОВ “Завидівське”. З іншого, протягом мого депутатства все робив для того, щоб в міру своїх сил допомогти селянам.

Але, вважаю, це дрібниці. Не мав би депутат похвалятися епізодичною допомогою завдяки власному фінансовому становищу. Ці та інші проблеми знімалися б самі по собі, якби наповнювався районний бюджет, якби самоврядування було реальним, державотворчим. У нашому районі воно, на жаль, “кишенькове”, і цілком авторитарне. Депутатська більшість - це залежні посадові і фінансові люди, а сам голова ради - слухняний статист голови райдержадміністрації. Він один у районі владарює, розділяє блага прислужникам, керує за власною моделлю. Перспективні плани на рік верстаються тоді, коли вже годилося б звітувати, а звіти приймаються, коли показники давно забуті і вже не актуальні. Люди і села чітко поділені на “своїх” і “чужих”. Наприклад, Яблунову з однією тисячею населення виділяється 180 тисяч гривень дотації. А Пістрялову, де проживає більше 2 тисяч, лише 50 тисяч. У запалені страхом політичного фіаско г?лови прийшло навіть рішення поділити центральну районну лікарню. Тобто лікарів і хворих. Одних в місто, других - в село, третіх - на цвинтар. Зараз ми цю абсурдну затію оскаржуємо в суді.

За 4 роки наче війна прокотилася районом. Не збудовано жодної школи, занедбано клуби, закрито дитсадки, дітей позбавлено харчування. Найболючіше, що немає й натяку на якусь економічну політику. Одне політичне інтриганство і хитрування - як би продовжити владарювання. Тому селянам завтра вирішувати, чи ця агонія продовжиться, чи до влади прийдуть незалежні депутати. Люди діла і совісті. Бо далі вже падати нікуди.

- “Без села нема держави”, - сказав В. Ющенко. Як ці слова розумієте Ви і яким мали б бути найближчі роки для сіл Мукачівщини, Закарпаття?

- Я б додав: і міста немає без села. Настільки їх інтереси перетинаються. Зв’язки між ними треба робити ще тіснішими. Щоб селянин-виробник зміг продати у місті вироблений продукт за нормальну ціну. Щоб зміг узяти вигідний кредит. Село повинно мати належний бюджет. Час навести лад з наділами і паями. А головне - треба піднімати мертві сільські підприємства, ферми. Так, як це зробили ми в Залужанській долині. Схема проста, випробувана. Два-три роки – і сільськогосподарське виробництво в районі і області оживе. Якщо, звичайно, на місцях будуть обрані порядні, знаючі і відповідальні люди.

- Хто найближчі союзники у Вашій передвиборній боротьбі?

- Краще за Віктора Ющенка я не відповім. Головними союзниками нині ми розглядаємо наших виборців. Ми розуміємось, бо наші програми і їхні сподівання збігаються.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com