Туризм
Наші новини

Василь Васюта: “Коли здоровий розуміє хворого…”

Хтось влучно підмітив: в’язниця і лікарня – обличчя держави. З тюрмами ясно: щоб у них не сидіти, наша мафія гастролює за кордоном. А от що можна сказати про медицину в державі, яка за десять років незалежності втратила три мільйони населення…

Кому не відомо, в яких умовах нині доводиться медикам працювати і при цьому прихитрятися лікувати людей. І хто з мукачівців не пам’ятає, якою була наша лікарня ще п’ять років тому. Облущена штукатурка, затоплені фекаліями підвали, нефарбована столярка, іржаві ліжка, добита сантехніка, мертві комунікації. Це був труп. Бувало, що привезеного з ранами хворого не було чим зашити, дати укол. До всього, двір медичного закладу був проїзною частиною, ледве не міським смітником.

Звичайно, щось латалося, підпиралося й тоді. “Порушувались питання”, “зверталась увага”, “робилася певна робота”… Якщо сказати медичним терміном – просто продовжувалась агонія, щоб відтягнути летальний кінець. Так було скрізь по Україні, і нікому це особливо не допікало, не боліло. Крім хворих.

Усе помінялося враз і різко. Зізнаюся, спочатку нас це навіть насторожило: чого б це нового мера, молодого бізнесмена, так зацікавила медицина? Нібито вже й загравати не треба – вибори ж позаду. Раніше любов до нас проявлялася лише перед виборами, а після них переходила в стриману дружбу, яка нікого ні до чого не зобов’язувала. Тепер було по-іншому. Нова влада не придурювалась, не делегувала розпорядження, а конкретно працювала. Перше засідання виконкому Віктор Балога провів у пологовому будинку. Бо, фактично, звідси все й починається. Чи може чиновник-патріот нормально сприймати факт, що молоді грошовиті чоловіки відвозять своїх дружин народжувати за кордон або в Ужгород. Хтось може. Балога не міг. З його допомогою – і фінансовою, і адміністративно, і чисто моральною – наша “родилка” невдовзі побила всі рейтинґи на Україні. Паралельно, рівномірним, планомірним фронтом (це стиль Віктора Івановича) відроджувалось усе чимале і громіздке господарство лікарні.

І ремонти проведено, і меблі знайшлися, і двері поміняно, в палатах постійно вода, тепло і світло, ожила кухня. Ошатно і доглянуто на подвір’ї, не вештаються випадкові перехожі. Та найголовніше – лікарі мають можливість провадити свою роботу достойно і професійно. Можуть відкрито дивитися хворому в очі.

Нині наші спеціалісти надають будь-якої складності невідкладну допомогу. Для цього вони мають все – і відповідне устаткування, і необхідні медикаменти. І не ділять пацієнтів на “своїх” і “чужих”, як це може комусь прийти у хвору, запалену від політики голову. Для послуг хворих – виняткова діагностична апаратура, аналогів якій немає в області. Високоефективно і перманентно ведеться ургентна допомога. Нині міністерські посадовці називають Мукачівську ЦРЛ серед перших кращих в Україні. “Лікарня-писанка” – були й такі відгуки.

Повірте, це не хизування і не красування. Це радість за колег, чий нелегкий труд полегшено. Це втіха за хворих, яким ми можемо зараз дати більше. Так, колектив – сила, і він зробив багато. Але я мушу сказати з усією відповідальністю і вдячністю, що без ініціативи і сприяння Віктора Івановича Балоги цього б не було. Його участь визначальна, бо за попередні 30 років не було зроблено для лікарні стільки, як за останні 3-4. Не для себе робив це мер, не для мене, навіть не для лікарів – для людей, для хворих. Кому ж ми ще служимо?

Спочатку я замислювався: чому цей прагматичний господарник, маючи на голові безліч насущних проблем, стільки енергії й часу витрачає на лікарню, від якої ніякої матеріальної віддачі. Та є, мабуть, запитання, на які даремно шукати відповіді. Всі під Богом ходимо…

І ще одне. Як тільки вимушено (і вірю – ненадовго!) Віктор Балога відійшов від владних структур, почалося мишаче підточення і відверта руйнація ЦРЛ тими, хто раніше найменше нею опікувався. Щоб розколоти колектив, поділити хворих, бинтами протягнути границі у лікувальній справі… Ламати – не будувати, одним словом.

А Балога тим часом і далі будує. За власні гроші. Ремонтує і телефонізує сільські ФАПи й амбулаторії, дає автотранспорт, пальне, холодильники, медикаменти…

Добре підмітив поет: “хтось мурує, хтось руйнує…”. Але не будемо цього разу казати: Бог їм суддя. Судити будемо самі. Біля урн виборчих дільниць 31 березня. Усі – і здорові, і хворі…

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com