Туризм
Наші новини
Где купить ванну в Самаре.

Три дні з життя Живки Попович, прожиті разом із глядачем

Для постановки нової вистави “Пані міністерша”, яка відкривала новий 55-ий театральний сезон, керівництво Закарпатського державного російського драматичного театру створило усі максимально можливі умови режисеру з Ужгорода Віталію Дворцину. З липня по листопад він провів 57 репетицій і 1 грудня шанувальники театрального мистецтва, які прийшли на прем’єру, мали змогу продивитись результат творчої співпраці ужгородського режисера і мукачівської трупи.

Після закінчення прем’єрної вистави “Пані міністерша” я задав декілька запитань Віталію Дворцину.

- Віталію Філіпповичу, звідки з’явилася думка щодо реалізації на мукачівській сцені саме цієї п’єси?

- Після зустрічі з директором російського драматичного театру Юрієм Шутюком, який попросив мене знайти нову і цікаву роль для народної артистки України Лідії Пирогової, я запропонував цій чудовій актрисі три різні п’єси на вибір. Прочитавши їх, вона сказала: “Я хочу цю”, і я з нею погодився. Невдовзі ми почали працювати. П’єса унікальна, її абияк не можна зробити. Жанр Нушича дуже складний. Це – комедія, але комедія нетрадиційна. Вона має два, інколи навіть три внутрішні підґрунтя. У театрі можна по-різному грати одну п’єсу. Але підхід до Нушича вимагає чутливого і відкритого серця. Треба, щоб глядач зрозумів нашу думку. Адже комедія “Пані міністерша” доволі складна і специфічна, вона має витоки з Гоголя, зі світової комедійної драматургії. Саме тому Нушич і став великим сербським комедіографом. Пошук джерела конфлікту у стосунках героїв вистави ми проводили чесно й глибоко, шанобливо ставлячись до автора.

- Чи важко Вам було працювати з театральним колективом міста над Латорицею?

- Закарпатський державний російський драматичний театр має цікавий і творчий колектив. Я зустрічаюся з цими людьми вже втретє. І кожного разу відчуваю, що тут збереглась атмосфера справжнього театру. З усіма його вдачами і бідами, які характерні сьогодні всім нашим театрам. Наша співпраця проходила етюдним способом, коли я, режисер, повністю надавав актору можливість творити, а він, маючи певні межі, встановлені автором п’єси, намагався виконати ці завдання і загальну мету режисера. Цей процес є доволі складним і цікавим, але він дозволяє виявити особистий творчий потенціал кожного актора. Я не можу чітко визначити етапи створення вистави. Сам процес від природи є одночасно і радісним, і важким. Адже тільки тут заховане творче життя театру.

- Тепер, після прем’єри, якою, на Вашу думку, буде доля цієї вистави?

Коли працюєш чесно, про долю вистави можна говорити тільки дивлячись на реакцію глядача. Все, що нами зроблено, робилося разом із глядачем, з відчуттям його внутрішнього духовного стану. Переконаний, за реакцією тих, хто прийшов на прем’єру, що вистава матиме майбутнє. Мукачівський глядач реаґував жвавіше, аніж замислювалось мною спочатку, демонструючи при цьому високий рівень розуміння подій на сцені. П’єса, незважаючи на те, що була написана на початку ХХ століття, розповідає про нас. У 20-их роках у Сербії спостерігалась така ж політична ситуація, яка сьогодні є в нас. І вона відбилася в душах людей, як ми і хотіли, під час прем’єрного показу.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com