Туризм
Наші новини

Чому – Балога?

…Жаль, скоро місячник народної любові скінчиться і жити стане нудно. А зараз життя – як шахи: у владах постійно рокіровки, в рядах електорату – суцільний мат. Але ми не англійці, королева нам пудинг до Великодня не пришле. Мусимо самі гадкувати на завтрашній день.

У моєї матері піднявся тиск – за кого голосувати?! Ходить-радиться по сусідах, по старих колегах-учительках. Дивлячись на неї, і сам починаю розуміти: страшна це річ – свобода вибору. За Москви нас цього не вчили. А коли прийшли вчити, як за них голосувати, імпозантні й велемовні кияни – ми не лише бюлетенем, а й мордою в скриньку попали. Там досі й сидимо.

Може, вже час на свіже повітря?! Тим більше, що воно в нас не найгірше.

Одна біда: як ми, не вміючи вибирати, виберемо демократію? Як ми, постійно від чогось залежні, побудуємо незалежність? Друга біда: на нашій місцевій політичній кухні є все, немає лише особистостей (одні – перезрілі, другі – недозрілі, треті – самостійно й чхнути бояться, четверті… шкода газетного паперу). Правда, усе-таки бувають і приємні винятки.

Питання нинішніх виборів для міста і району постає чітко: або Балога, а значить – сильна і надійна влада, або хтось інший – і влада слаба, ніяка і невідома. Так виходить, що не кращого з гірших ми вибираємо. А єдино потрібного!

Отже, чому – Балога?!

Усе дуже просто. Фігури Ющенка і Балоги (на різних рівнях) з’явилися з необхідності у вакуумі неспроможної політичної системи і національної невиразності. Як маяки в тумані. Один – над обширами цілої України, другий – у закарпатському контексті. Це люди, які не базікають, а роблять. Котрі не чинять свої борги, а віддають чужі. Злилася здорова демократія з національною гордістю і раціональним чуттям ринку. Ось мозок, кров і нерви потужного політичного корпусу, що зветься “Наша Україна”.

Один з найближчих друзів Балоги каже: “Не розумію, нащо Віктору ота політика. Для чого йому лізти на рожен. Він же має все, і навіть більше…” Хлопець не розуміє одне: не Балога лізе в політику, а політика втягує його в себе. Його чекали – і він прийшов. Тоді, чотири роки тому, в блідому, трухлявому політикумі Мукачева мусила з’явитися чітка фігура лідера, що міг твердо сказати: “так жити не можна”, “робити треба так”… І він сказав ці слова. Він почав цю роботу. Собі, можливо, – на біду, нам – на користь. Не хочу називати цифри і показники. Хто б і що не казав, а такої динаміки розвитку після чехів не було.

Отже, чому – Балога?!

Тому що він уміє бути господарем. Причому, в головному – господарем становища, простору і часу, в якому діє. А це найвища ознака вродженого лідера. Підручники політології цьому не навчать. Крок за кроком, із кмітливого і спритного підприємця він виростав у центрову фігуру з невпинно зростаючим радіусом впливу на обставини і на людей. А це вже знак влади. Цього теж за гроші і за “блат” не купиш. Хіба він не довів, що й ми можемо бути не біднішими й не дурнішими, ніж хтось десь.

Хоча, можливо, він і сам не усвідомлює повноти своєї сили. Ви чули, як Віктор Балога говорить на зустрічах з людьми: “Я не обіцяти прийшов, а просити вас підтримати мене…” Це неправильна постановка питання. Це ми повинні просити таких, як він і Віктор Ющенко, підтримати нас. Бо більше просити нема кого, як не крути головою. Ні, звичайно, кожен із кандидатів може бути і мером, і народним депутатом. Інша справа – яким?

Чому – Балога?!

Тому що він не рафінований політик, він політик-менеджер, чоловік діла. Він не за битву ідей, а за битву цінностей. Його мало цікавлять інтриги між чиновниками, депутатами і партійцями. Він перший у державі рубонув по однопартійному гегемонізму (вітчизняна політологія цей факт ще оцінить). Усі інші понуро мовчали, спостерігаючи, як об’єднані “друзі закарпатського народу” воюють із соціал-демократією, яку нібито проголошують.

Віктора Балогу цікавить реальне життя реальних людей. Їх несправедливо і невмотивовано низькі зарплати і пенсії, наявність роботи, тепло і вода, житло, дороги, облаштування комунального господарства… Ці проблеми легко можна вирішити, треба лише визначити, хто і що реально робитиме. Перший крок у подоланні “негативу” – назвати вголос його причини. Балога мовою економіки пояснює, що з нами відбувається. Бо ми так довго живемо зі своїми проблемами, що вже звикли, і гадаємо, що вони нездоланні. Ні, немає жодної кризи в України, крім кризи влади. “Ніжки і ріжки” провінційних бід ростуть з Парламенту. Ось чому провінціалу потрібен головний депутатський мандат.

Чому саме Балозі?!

Тому що він знає, що робити з владою – як з інструментом реалізації економічних програм на користь Закарпаттю. Знаю, важко змусити себе читати агітки, але спробуйте заглянути в його програму. Між сухими рядками ви побачите наміри рушійних змін саме у регіональній політиці, тобто прив’язаній до Закарпаття. Тут і законодавчі гарантії наших заробітчан, і підйом туризму та рекреації, що могло б зробити область бездотаційною, і порятунок селянина, і перегляд злиденних зарплат, і кадрова політика в області… Він – за рівномірне кадрове представництво реґіону в центральних органах виконавчої влади. Не чекаючи фінансових подачок від Києва, Віктор Балога хоче від нього політичної і фінансової децентралізації як бази утвердження позитиву в області. А міцний реґіон – міцна Україна. Не про вуличну каналізацію йдеться, а про нову дорогу, якою має піти розвиток Закарпаття завтра. Причому, в основу цієї програми покладені принципи регіональної ініціативи, а не регіонального егоїзму.

Чому – Балога?!

Тому що він – “командний” лідер. У нього чуття на професіоналів і талант зцементувати їх воєдино і націлити в одне русло. Хоча люди в “команді” дуже різні за всіма параметрами і аж ніяк не сліпі виконавці. Балога вміє бачити в колегах не підданих, а соратників, цінує їхні принципи й думки. Бо коли всі думають однаково – значить ніхто не думає. І що прикметно: це постійно “граюча” команда. Ніхто з дистанції не сходить, ніхто не переходить в інші “ліги”. Так, сьогодні ніяка харизма в політиці тебе не врятує, якщо не маєш надійного оточення, міцного тилу. Отже, вибираючи Балогу, вибираємо мобільну і монолітну команду, що має і силу, і волю, і засоби плідно працювати.

Чому – Балога?!

Тому що він – непересічна особистість. Придивіться, хто підтримує його, – найавторитетніші керівники (і сьогодення, і минулого), інтеліґенція, духовенство, майже всі політичні й громадські організації, національні осередки, прості люди, котрі не дуже орієнтуються в політиці, зате мають житейську інтуїцію оцінювати начальників… Чому вони за нього? Тому що він, як громадський лідер, уміє тримати рівновагу народного життя. Або взяти хоча б того Ющенка, який саме його, Балогу, запросив із собою в пам’ятний похід на Говерлу. Це сходження було символічним, саме там усе й почалося. Вони тоді з найвищої вершини Українських Карпат багато чого побачили. І, мабуть, далеко заглянули вперед. Отже, хто з тобою, хто проти тебе – це теж оцінка.

Дехто каже: Балога мало агітує за себе, мало клеїть своїх портретів. А для чого? Здається, фліртувати й загравати з виборцем йому якраз і не потрібно. Навіть смішно було б вигадувати для нього дутий імідж “декоративного і правильного” політика на зразок Шуфрича. Його стиль – не гола політика, а цілком природні, раціональні, рішучі дії господаря. А тут реклама йому не потрібна.

Чому – Балога?!

Тому що він – реформатор і руйнівник старих схем. Декому народ потрібен лише для того, щоб від його імені турбуватися про себе. Балозі це не потрібно. В політику він пішов якоюсь мірою з протесту. Бачачи, що чіткої політики немає ні в економіці, ні в ідеології, ні в культурі. У нас або “само собою робиться”, або ж панує “політика невтручання”. Держава особливо не втручається в приватні справи, а приватна особа нічого не чекає, особливо від держави. Це не зовсім нормально.

Руйнуючи старі схеми, Балога утверджує нові якості. Покинувши вмираючу кооперацію, започатковує мале підприємство “Рей-Промінь”, щоб заробити початковий капітал. Потім його перетворює в крупну торгову фірму “Барва”. Її розвиває в потужний виробничий концерн, щоб виробляти для людей. Точно сказано: вільний ринок робить сильного сильнішим. Це – про Віктора Балогу.

Такі ж висхідні кроки і в керівній його кар’єрі. Перебудова вмираючого комунального сектору, оновлення самого міста, відродження культури, залучення інвестицій у вмираючі заводи. І насамкінець – руйнація необмеженої влади однієї партії в краї, що дало паростки справжній демократизації і підйому патріотичної хвилі. Це видно вже з цих виборів. “Шустрим” політикам із Хрещатика відбило хіть обдурювати довірливий закарпатський електорат. Якби нам ще з десяток таких, як Балога, ми б не експортували сюди Суркісів і Жердицьких, як київські торти. І збагнули, нарешті, що допомагати СВОЄМУ – значить допомагати собі.

Чому – Балога?!

Тому що він чесний і справедливий керівник. Ні, не святий і не праведник, таким він навіть не прикидається. Але він не прихильник лукавства і пустослів’я. Зізнається, що для нього політика – це конкретне поліпшення буденного життя людей. І бере на себе відповідальність за це. Хтось хитро і облудно констатує: “Маємо те, що маємо”. Він принципово запитує: “Чому не маємо того, на що заслуговуємо?” І це забезпечать нам лише ті люди, які мають не тільки мужність ставити такі питання “нагорі”, а й силу волі і достатньо знань реалізувати їх.

Балога не злий і не мстивий до опонентів. Авторитетний чоловік Василь Цигак розповідав мені про випадок, який його приємно вразив. У товаристві Балоги хтось сказав: ось виграємо вибори, тоді з НИМИ розквитаємось! “Ні, - строго сказав Віктор Іванович, - ніяких “розбірок” не буде. Чесність і порядність завжди вигідніші, ніж розправи і махінації”. Це – зрілість сили. Хоча не виключено, що комусь у процесі роботи він і прищепив хвоста. Таке життя – хвіст у жорстких ринкових умовах треба тримати пістолетом. А тюхтіїв, лінюхів і хитрунів він не любить.

Чому – Балога?!

Хоча б тому, що він до мозку кісток мукачівець, патріот міста і району.

Наскільки треба любити Мукачево, щоб з Ужгорода і Києва поспішати додому ночувати. Щоб тут звести дім для родини. Щоб тут будувати свою “столицю” – з курантами на Ратуші, барокковими пілястрами крамничок, романтичними ліхтарями, різьбленими лавицями для бабусь і дітей, з ніжними маргаритками біля бронзових Апостолів… Балога, кажуть газетні іконописці, зробив з Мукачева європейське місто, закарпатський Париж. Ні, зробили люди, мукачівці. Але чомусь до Балоги цього не робили. І не роблять цього зараз ні в Хусті, ні в Берегові, ні в Іршаві, та й в Ужгороді особливо не стараються… Як би там не було, а роль особистості при владі залишається визначальною. Без бджоли сад буде цвісти і пахнути, але не плодоносити. А Балога саме і належить до тих рідкісних у нашому політикумі “робочих бджіл”, які запліднюють громадську думку й націлюють людей на конкретну роботу.

Ось чому – Балога!

Останній день березня перевірить нас усіх на зрілість. Наш Париж – все-таки маленьке місто. Людина тут – як на долоні. Кожен знає про тебе щось своє, чує щось чуже. Щось “за”, щось “проти”. Зрозуміло, місцева влада сьогодні не може бути зручною і комфортною для всіх. Бо занадто різні наші запити, уяви і настрої. Єдине, що нам треба в цей день, – піднятися над скринькою для голосування, над самим собою, своїми дріб’язковими емоційками та інтересиками.

Адже голосувати будемо не просто за Ющенка чи Балогу – за Україну, за Закарпаття, за Мукачево! Зрештою, за самих себе…

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com