Туризм
Наші новини

Справжній театральний фестиваль на початку ХХІ тисячоліття

В цьому драмтеатрі проходив фестиваль

Багато чого починається з весни. Приходить вона й в древнє місто Мукачево, щоби відзначити свій день. Але як старий актор одягає свої найкращі шати, старанно підбирає грим, повторює монологи таємничої душі в очікуванні святкової події, так все сильніше й сильніше б’ється серце міста над Латорицею, оскільки саме в ці травневі дні відкриває свої двері Міжнародний фестиваль національних меншин України “Театральна весна Закарпаття”.

Фрагмент вистави “Дороття”

Дев’ять напружених днів роботи в Мукачеві ІІІ-го Міжнародного фестивалю “Театральна весна Закарпаття-2002”, який проходив під егідою Управління етносів та української діаспори Міністерства культури і мистецтв України та Мукачівського міськвиконкому, подарували мешканцям міста над Латорицею чудову можливість доторкнутися до театрального мистецтва рідною мовою і насолодитися ним у повну силу. Кожного вечора на сцену гостинного Закарпатського державного російського драматичного театру, побудованого за зразком Будапештського театру оперети більше як сто років тому мукачівськими меценатами культури і мистецтва, виходили різні театральні трупи, і кожного вечора зривали від вдячних глядачів бурі овацій і довготривалих оплесків за своє неперевершене мистецтво.

Майже всі учасники фестивалю, і це дуже приємно відзначити, привезли для показу цьогорічні прем’єри, серед яких були навіть такі вистави, які тільки декілька разів демонструвалися на своїх рідних театральних підмостках. Приємно вразив і широкий діапазон творчих робіт, запропонованих для фестивального перегляду, – від моновистави японського драматурга Саньютей Енте “Півонієвий ліхтар”, яка за режисурою художнього керівника Львівського театру естрадних мініатюр “І люди, і ляльки”, лауреата національної премії “Експеримент” Олега Новохатського показала незвичну для європейця культуру і філософію японського театру, до багатолюдних народно-карнавальних феєрій – “Дороття” (автор – Чоконаі Вітеіз Мігай) Берегівського угорського національного театру ім. Дюли Ійєша та “Циганська муза” (Ліна Костенко) Державного музично-драматичного циганського театру “Романс”, які у неперевершеній постановці заслужених артистів України Оттіли Відняньского та Ігоря Крікунова продемонстрували усе багатство театральної сценографії, коли на відносно невеликій сцені мукачівського драмтеатру одночасно втілювали задум режисера до 20-25 акторів.

Фрагмент вистави “Циганська муза”

Різними за змістом і характером були також історична літературно-художня композиція Київського єврейського молодіжного театру-студії “Семь стульев”, присвячена 60-річчю трагедії у Бабиному Яру, “ А співаючих нема…” (режисер Віталій Кіно), драма Максима Горького “На дні”, власне трактування якої у рік її 100-річного ювілею продемонстрували актори Русинського драматичного театру “Дядя” із Сербії під художнім керівництвом Владимира Дудаша, комедія-жарт класика української драматургії Марка Кропивницького “Куплена наречена” у постановці заслуженого діяча мистецтв України, головного режисера Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича Володимира Грицака. Всі ці вистави знайшли свого вдячного глядача, який кожного вечора сідав у м’які крісла мукачівського театру, що став рідним за ці дні для багатьох жителів міста над Латорицею. А мажорний тон неповторного театрального дійства на самому початку фестивалю задала жорстка любовна драма німецьких драматургів Панкреда Дорста і Урсули Елер “Справжній чоловік на початку тисячоліття” (за новелою іспанського письменника Мігеля де Унамуно) в чудовій постановці Академіка Академії мистецтв України, народного артиста України, лауреата державної премії ім. Т. Г. Шевченка Михайла Резниковича та прекрасному виконанні артистів Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки з Києва.

На фесті як ніколи яскраво проявився і в повну силу спрацював творчий задум керівника цього мистецького заходу, директора Закарпатського державного російського драматичного театру Юрія Шутюка, який три роки тому за ініціативи тодішнього завідувача відділом культури Мукачівського міськвиконкому Василя Цигака та активної підтримки міського голови Мукачева Віктора Балоги організував і провів перший фестиваль. У той час цей фестиваль символізував відродження як самого театру після декількох років кризи, так і взагалі театрального мистецтва в місті над Латорицею.

Сьогодні мукачівський драмтеатр, гостинний господар фестивалю, завдяки підтримці влади Мукачева, показав дві прем’єрні вистави сезону – рок-драму К. Сергієнко та Л. і А. Чутко “Собаки” у постановці лауреата обласної театральної премії ім. братів Шерегіїв Євгена Тищука і комедію сербського драматурга Браніслава Нушича “Пані міністерша”, яку на сцені прекрасно реалізував ужгородський режисер Віталій Дворцин.

Як результат цієї складної і копіткої роботи, фестиваль отримав належну оцінку й в столицях. “Два роки тому Міністерства освіти Угорщини й України підписували міждержавну угоду саме у периферійному Мукачеві. Високопосадові мужі зрозуміли, що угоди реально діятимуть, якщо їх укладати в центрі Європи, – розповів учасникам фестивалю перший заступник міського голови Олег Гаваші. – Для перетворення Закарпаття у центр європейської культури, освіти і відпочинку докладатиме всіх зусиль і влада Мукачева, чим сприятиме всебічному духовному розвитку населення і міжнаціональній злагоді.”

Фестиваль вже занесено у план роботи Міністерства культури і мистецтв України. Заступник начальника Управління культури етносів та української діаспори Валентин Дудка, який три роки тому перейшов працювати з Ужгорода в Київ, сказав: “Мукачеву пощастило з командою керівництва містом. Наше управління готове всіляко підтримувати ваш фестиваль. Він має майбутнє. Тепер треба удосконалювати і розширювати його рамки для якомога більшого залучення до участі у ньому театрів інших етносів. У Західній Україні російський театр у Мукачеві є єдиним, який зберігся з радянських часів. І це чудово, що саме в ньому зародилася ідея проведення такого фестивалю. На теренах України функціонує зараз чимало етнічних театрів. Оскільки культура етносів, що населяють нашу державу, надзвичайно різнопланова й інтенсивно відроджується, а театральне мистецтво найменш розвинуто, тому виникла думка, чи не зробити розвідку рівня аматорського театру різних етносів. В них, до речі, дуже часто зароджується майбутнє наших професійних театрів. Зараз в Україні є багато таких етнічних колективів у циган, євреїв, болгар, греків та інших. Саме проведення театрального фестивалю змушує владу як на місцях, так і в центрі більше уваги приділяти розвитку цього виду мистецтва.”

З метою підвищення ролі фестивалю національних меншин в Мукачеві своєю присутністю його підтримали колеги-артисти з відомих далеко за межами України прославлених театрів. Вони пообіцяли й надалі приїжджати в місто над Латорицею, якщо це допоможе тій справі, яку розпочали небайдужі люди, що живуть на цій благодатній землі. Так, як зробив це Брестський державний театр драми і музики (директор Олександр Козак), вже втретє приїхавши в Мукачево і показавши глядачеві сучасне трактування у постановці Тімофея Ільєвського світової драматургічної класики – трагедії Шекспіра “Ромео і Джульєтта”.

Для учасників фестивалю його організатори передбачили змістовну культурну програму. У фойє театру кожного дня грала жива музика, демонструвалися картини мукачівської художниці Галини Гренко. Свої різноманітні експозиції для артистів щиросердно відкрив історичний музей, розташований в Мукачівському замку, де екскурсії для них проводили досвідчені гіди під керівництвом директора музею “Замок “Паланок”, заслуженого діяча культури України, Почесного громадянина міста Мукачево Василя Цигака. З миловидною, чудовою природою весняних Карпатських гір гості знайомилися у санаторії “Карпати” – перлині архітектурно-паркового зодчества ХІХ століття, збудованого родиною графів Шенборнів, який зараз утримується в належному стані колективом і медперсоналом під керівництвом головного лікаря Павла Сіксая. Спільне обговорення вражень від перегляду вистав учасники фестивалю проводили разом із мистецтвознавцями.

Фрагмент вистави “Ромео і Джульєтта”

На запитання “Чому багато етнічних театральних труп беруться за реалізацію вистав з культур інших народів, адже легше і краще показати на сцені душу свого народу?” я попросив відповісти режисера-постановника Віталія Дворцина. “ЮНЕСКО провело дослідження, – сказав він, – яким вияснилося, що найкращу виставу показали режисери не тієї національності, якої був автор драматургії. Тут є ефект відсторонення від матеріалу і входження в нього з новими художніми якостями. Режисер, беручи за основу національну драматургію, виходить у більш широкий світ асоціацій і проблем загальнолюдських цінностей. Так, на цьому фестивалі показали іноетнічні роботи київські росіяни і цигани, сербські русини, львів’яни і мукачівці. Я сам п’ять років прожив в Югославії, відчув менталітет цього народу і полюбив драматургію Нушича. На мою думку, такі моменти нашого фестивалю розширюють його палітру і якісно посилюють. Впевнений, що наступні зустрічі нестимуть більш яскравий і різноманітний характер. Тут, у невеличкому за театральними масштабами Мукачеві, відчутно, що глядачеві потрібен театр, а театр без глядача жити не може.”

Велику і щиру подяку за підтримку цього чудового фестивалю актори і глядачі висловлюють міському голові Мукачева, народному депутату України Віктору Балозі, першому заступнику міського голови Мукачева Олегу Гаваші, директору ТОВ “Барва”, депутату облради Василю Петьовці, директору корпорації “Нафтова група Карпати” Івану Балозі, президенту комп

анії ІВЕ “Траде Сорп”, Почесному громадянину Мукачева Алексу Ровту, заступнику начальника Управління культури етносів і української діаспори Міністерства культури і мистецтв України Валентину Дудці.

Посприяли у проведенні свята також КМЦ “Барви” (Володимир Шубець), Ужгородське училище культури (Михайло Митровка), Мукачівська дитяча художня школа ім. Мункачі (Василь Цибере), українсько-угорсько-англійське підприємство “ВІЖІБУ” (Юрій Гецко), МПП “Елара” (Лариса Ком’яті), Почесний громадянин Мукачева Микола Максимов, Спілка жінок України (Юлія Кілару і підприємець Ольга Андрелла), директор “Приватбанку” Володимир Ковач, директор “Інтернет-кафе” Юрій Ревицький і Любов Афанасьєва. Транспортне забезпечення здійснював Ярослав Фейцарук.

Фестиваль завершився, театральне мистецтво продовжується.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
Пишіть на andsale@hotmail.com