Туризм
Наші новини

Будувати на голому полі набагато легше, ніж розгрібати “руїни” безгосподарності, а потім почати “будувати”

Тепер до мене часто звертаються читачі з оцінкою моєї “персональної” особи. Мовляв, “розібрався” Степан Сікора зі своїм “особистим” опонентом і писати йому, мабуть, нічого: зараз він отримав високу посаду в районі, змінилися прізвища, а все залишається по-старому. Цією першою публікацією на новій посаді спробую розвіяти деякі їх сумніви.

ДОВІРУ НАРОДУ МОЖНА ЗАВОЮВАТИ, ПРАЦЮЮЧИ ТІЛЬКИ В РАМКАХ ЗАКОНУ

Не перестаю дивуватись: в державній установі, де дотримання законності мало б бути аксіомою, до останнього часу існував повний юридичний “безпредєл”. Як сказав один із керівників правоохоронних органів, якби справи про законність розпоряджень районної влади розглядались у суді, то майже з 100 відсотковою гарантією можна стверджувати, що кожне друге розпорядження суд обов’язково відмінив би. Для підтвердження сказаного наведу декілька прикладів.

Після узаконення комунальної власності, в області почався процес оформлення права на неї. Можна тільки позаздрити оперативності міської влади, яка зуміла юридично правильно узаконити свої права на комунальну власність, яка розміщена у місті й у будівництві якої приймали участь і господарства та підприємства району. Як кажуть у народі: “Поїзд уже пішов” і зараз ми можемо тільки констатувати факт повної бездіяльності попередньої районної влади в цьому питанні. Дійшло до абсурду. До недавнього часу навіть не було документально оформлено права власності на адмінбудинок районної влади. Нарешті, своїм рішенням третя сесія районної ради розставила всі крапки над “і”. Адмінбудинок на вулиці Горького, 21 отримав законного власника – районну раду. Наступного року в районному бюджеті виділятимуться, у відповідності з законом, гроші на ремонт та утримання будинку, в якому працюють райрада та райдержадміністрація. До цих пір кожного року на такі потреби кошти виділялися з бюджету районної ради (до ста тисяч гривень), а дах як протікав, так і продовжує протікати, а після відвідування туалетів, пробачте за натуралізм, приходиться півгодини відмивати руки. Чи прийде до нас у район який-небудь серйозний інвестор, якщо сама влада немає більш-менш пристойного приміщення для задоволення природних потреб? Сумнівно.

Наведу ще один приклад юридичної безграмотності колишньої районної влади, що має досить сумнівні наслідки для населення району.

В 1992 році Постановою Кабінету Міністрів у комунальну власність області були передані радгосп-заводи “Кальницький” та “Бобовищанський”. В 1993 році рішенням сесії обласної ради їх же було передано в комунальну власність Мукачівській районній раді. Більше семи років радгосп-заводи “Бобовищанський” та “Кальницький” працюють за Статутами, в яких “чорним по білому” записано, що ці підприємства є комунальною власністю районної ради. Здавалося б, що в даному питанні не має бути ніяких проблем. Але, на жаль, їх багато. Без згоди власника, директор комунального підприємства радгосп-заводу “Кальницький” Іван Глуханич укладає кабальний договір оренди 120 га виноградників і бере, порушуючи Статут підприємства, стотисячний кредит в банку “Аваль” під заставу майна районної ради. Без належного оформлення документів, земля радгоспу передається селянам у користування. А це теж тягне за собою багато неприємностей. Адже влада не повинна приймати жодного рішення без юридичної експертизи. В противному разі наслідки можуть бути плачевними.

Тільки команда однодумців може ефективно працювати
у різних владних структурах

Можу сказати, що програма “мінімум” виконана: керівництво районної влади повністю замінено. Крісла голови районної ради та голови райдержадміністрації зайняли, відповідно, Ілля Токар та Василь Швардак, молоді та енергійні керівники, які вже мали можливість показати свій талант у різних сферах життя. Проведено три сесії районної ради та спільну сесію з Мукачівською міською радою. Було створено і юридично оформлено Координаційну Раду органів місцевого самоврядування при голові районної ради. Багато це, чи мало? З якого боку подивитись. Якщо з позиції “до 31 березня 2002”, то це дуже багато. Вдалося зробити більше ніж зробила районна рада попереднього скликання за цілий рік. З позиції необхідності – дуже мало. Будувати в чистому полі набагато спокійніше і зручніше ніж розгрібати та демонтувати “руїни”, які нам залишило попереднє керівництво районом, і тільки потім спробувати “побудувати” що-небудь путнє. Завдання досить складне. Потрібен новий підхід, нові люди, в кінці кінців – нове мислення.

Друга сесія районної ради четвертого скликання визнала незадовільною не просто роботу голови райдержадміністрації Віктора Дядченка, а роботу всієї державної адміністрації Мукачівського району, з усіма відповідними наслідками. Тільки кардинальні кадрові зміни та тісна співпраця між райрадою і райдержадміністрацією допоможе виправити ситуацію на краще. Тим більше, що Закон України “Про місцеві державні адміністрації” чітко передбачає відставку заступників голови райдержадміністрації після призначеня нового районного керівника. Народ обрав нову владу і чекає позитивних змін.

Потрібно змінювати відносини між державними владними структурами та органами місцевого самоврядування. В 1994 році голова ради був одночасно і керівником виконавчих структур. Конституційний договір 1995 року між Президентом та Верховною Радою, основні ідеї якого були закріплені в новій Конституції, зламав установлену систему відносин між виконавчими і представницькими владними структурами. З’явився інститут місцевих державних адміністрацій на рівні району та області. А в містах та селах система представницької та виконавчої влади залишилася попередньою: всенародно обрані сільський та міський голови, за допомогою виконавчих комітетів, вирішують не тільки питання територіальної громади, але й державні інтереси. На рівні району та області існує певна невизначеність. Голова державної адміністрації, який призначається Президентом, згідно діючого законодавства, повинен виконувати делеговані повноваження відповідних рад. Виникає абсурдна ситуація: в районній раді конституційна депутатська більшість представники однієї політичної структури, а керівник виконавчої державної структури – представник політичних опонентів, які немають ніякого авторитету в даному регіоні. Чи будуть обидві сторони плідно співпрацювати, якщо бачення вирішення тих чи інших соціально-економічних питань різне? Назріла необхідність всенародно вибирати керівників виконавчих структур на всіх рівнях. Маємо для цього позитивний приклад Росії. Тільки команда однодумців може працювати ефективно.

“КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ”

За законом кадрові зміни в райдержадміністрації може робити лише повноправний її голова, а Василь Швардак ось уже місяць “ходить” тільки в ранзі “виконуючого обов’язки”. Правда, ця тривала пауза могла б посприяти зміні стилю діяльності чиновників районної адміністрації. Цього не сталося, і при нинішньому складі виконавчих структур, навряд чи станеться. Чи зрозуміє районний чиновник, що для збереження своєї посади йому потрібна не низка брудних інтриг, а праця по 10-14 годин на добу? Показовою в цьому плані є остання колегія, на якій працівники апарату райдержадміністрації, копіюючи свого “екс-шефа”, рапортували, що в районі все “о’кей”. В.о. голови райдержадміністрації Василь Швардак зробив відповідну оцінку “фанфарним промовам”: “Це остання колегія, яка проводиться в такому стилі. Небхідно окреслити проблему, визначити методи і способи її вирішення і домогтися відповідного результату. Навряд чи можна за позитив вважати 0,1 % приріст виробництва за чотири місяці поточного року в порівнянні з минулим.”

Конституційна більшість депутатського корпусу райради ( більше 2\3 від загальної чисельності депутатів) дозволяє чітко формувати необхідну кадрову політику в райдержадміністрації. Хто б не був її головою, він повинен рахуватися з думкою депутатів, а точніше з більшістю в сесійній залі. В питаннях кадрової політики позиція районної ради має бути вирішальною.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com