Туризм
Наші новини

Перший заступник міського голови Мукачева Олег Гаваші: “Я до підніжок готовий, і вони не вибивають мене з колії”

Політиків, владних посадових осіб, ми не звикли пова-жати. Ставлення в суспільстві до цієї категорії людей досить насторожене. Заклали ми собі в голови думку, що людина йде у владу лише заради власного збагачення. Хоча треба визнати, що дійсно велика кількість чиновників використовує посаду саме для цього. Та, слава Богу, не все так погано. І в цій сфері є люди, які досягають успішних результатів, що полегшують наше життя. Це не галасливі популісти, а прагматики, які не тільки чогось хочуть, а знають і вміють працювати. Вони не схожі на чиновників “зі стажем” – у них інакше мислення. Старі “кадри” їх недолюблюють, але змушені з ними рахуватись, бо вони – реальна сила. До такої нової когорти політиків належить Олег Гаваші. Він і є нинішнім нашим співрозмовником.

– Олеже Олодаровичу, великий шахіст Гаррі Каспаров сказав: “Політика – найменш ефективна сфера для вкладення власного інтелекту”. Що змусило Вас, освітянина, вибрати саме цю галузь?

– Обставини склалися так, що я був змушений це зробити. Пам’ятаєте кризовий період, коли вчителям, і не тільки їм, не виплачували заробітну плату. Школи опинилися на межі виживання. В мене, як директора школи, почали опускатись руки. І тоді зрозумів: треба щось змінювати, так жити далі не можна. В цей період познайомився з молодим бізнесменом Віктором Балогою, який тоді був директором підприємства “Рей промінь”. Він допоміг придбати для школи дефіцитні труби за найнижчими цінами. Але найголовніше – розмови з Віктором Івановичем вселяли оптимізм, віру в свої сили. Його конкретні справи доводили: ми чогось варті самі. Я відчував, що він патріот краю і близький мені за духом. Тому влився в його команду, прекрасно усвідомлюючи необхідність змін. Перебуваючи на посадах заступника губернатора в сфері освіти, потім, будучи головою Виноградівської райдержадмірістрації, я і зараз займаюся конкретними справами, тобто більше економікою, ніж політикою. Ці поняття взаємопов’язані. І треба пам’ятати, що на даний час політики творять державу. Тобто в яких умовах будемо жити, залежить від людей, що знаходяться при владі. Так що, якщо є бажання кращого, треба вкладати свій інтелект і в політику.

– Судячи з результатів останніх виборів, українці більш серйозно стали відноситися до цього процесу.

– Так, звичайно. Це були перші вибори, на яких люди проголосували не так, як хотіла влада. Погодьтесь, для Закарпаття це щось нове, і свідчить про те, що народу зовсім не байдуже, хто ним буде керувати.

– Одними з головних вад наших чиновників є невміння і страх самостійно мислити та патологічна боязливість втратити посаду. Через це вони перестають бути особистостями. Як не піддатися впливу цих шкідливих “вірусів”?

– Бути самим собою важко, це створює певні труднощі. Потреба самостійно мислити, мати власну думку в мене зародилася ще в дитинстві. Важка хвороба заставила подорослішати й помудрішати не за віком. Коли ти хворий, то дивишся на життя зовсім по-іншому. Сім місяців не відвідувати школу – це не легко для дитини.Тож мені доводилось самостійно опановувати шкільну програму. Допомагали, звичайно, вчителі, однокласники, але в таких ситуаціях майже все залежить від тебе. Відтоді звик покладатися лише на себе. І ще, будучи хворим, не терпів жалості. А чому багато наших чиновників такі “безхребетні”? Мабуть тому, що вміння не мати власних думок, як і раніше, так і зараз, не створює зайвих проблем.

– Як будуєте свої відносини з підлеглими?

– Не люблю лестощів. У моїй практиці був такий випадок. Після призначення на одну з посад, першого ж дня підійшла співробітниця і сказала. “Олеже Олодаровичу. Я така щаслива, що буду з вами працювати”. Людина, яка вперше мене бачить, говорить такі речі. Я зробив усе для того, щоб у моїй команді її не було. Дуже не люблю, коли відповідають: “Зробимо так, як скажете”. Глибоко переконаний, що керівник, приймаючи рішення, повинен вислухати підлеглих і не боятися враховувати їхні пропозиції. Не можна досконало знати все. А слова: “Моя справа віддавати накази, а ваша – виконувати їх” – не мій стиль роботи. Ціную в людях порядність і бажання працювати. Таким можна пробачити помилки і дати другий шанс.

– Зараз у нас з’явився досить потужний клас – це “прохачі”. Ви майже кожен день стикаєтесь із ними. Ваше відношення до цього феномену.

– Це дійсно серйозна проблема. Але, я вважаю, що винувата в цьому система минулих років. Нам десятиліттями втовкмачували: не хвилюйтеся, держава подбає про кожного і т.д. І нас відучили дбати про себе самих. Багато людей до цих пір не може цього зрозуміти. Кожен повинен думати про себе, а обов’язок держави – створити умови для самореалізації. Через деякий час ми переживемо такий стан речей. Але бувають і такі випадки. Приходить молода, здорова людина і просить гроші… От це важко зрозуміти.

– Ваше ставлення до критики.

– По-філософському, спокійно. Людина не може всім подобатись. Якщо критика конструктивна, роблю відповідні для себе висновки, якщо пуста – не реагую. Найоб’єктивніший критик для себе – я. Намагаюся постійно себе приземляти.

– Скільки годин триває робочий день у Олега Гаваші?

– У мене така робота, що за неї не забудеш ніде. І тому тривалість робочого дня – 24 години. Взагалі, я трудоголік. Сім років не був у відпустці.

– А що читає Олег Гаваші?

– Люблю серйозні детективи. В захопленні від творів Агати Крісті, в них є логіка. Ще читаю Бюджетний Кодекс, різні документи… Це все для роботи.

– Ваш напружений графік життя не впливає на сімейні відносини?

– Так, здебільшого негативно. На роботі стримуєшся, а вдома буває прориває. Але жінка й син мене розуміють.

– Улюблене висловлювання Олега Гаваші…

– Слова з фільму “Щит і меч”: “Будь готовим, що тобі не тільки будуть простягати руку, а й підставляти ногу”. Я до підніжок готовий, і вони не вибивають мене з колії.

– У чому коріння наших бід?

– Чим скоріше навчимося покладатись на власні сили, тим буде менше негараздів. Вони відпадуть самі по собі.

– Рецепт успіху від Олега Гаваші.

– Мати життєву позицію, а це сприяє внутрішньому спокою.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com