Туризм
Наші новини
http://rocketsms.by/ смс рассылка sms.

Відрізані снігом

Пузняківці – справжні нетрі на Мукачівщині

Про село Пузняківці один мій знайомий якось пожартував, що звідси видно Японію… Далекий Схід з цієї місцини, звичайно, не видно, але до Порошкова, що на Перечинщині, дістатися іноді легше, ніж до Мукачева. Особливо взимку, коли Пузняківці, як правило, стають відрізаними від світу. “Зимова автономія” часом може тут панувати і півроку. Так, можливо, буде і цієї зими, коли єдину до Пузняківців дорогу засипле метровим і більше снігом.

Це село на Мукачівщині – найвисокогірніше. Сюди веде розбита, затиснена між гір дорога. Остання зупинка автобуса – за два кілометри від села. Тут вже ніщо не нагадує про близькість до розміщеного на рівнині одного з найбільших міст Закарпаття – дощенту вирізані схили навколишніх гір, пилорама мало не в кожному дворі, колишній колгосп із декількома коровами, безробіття, бідність, масовий виїзд людей на заробітки. Роботу в місті ніхто навіть не шукає – за 30 кілометрів і майже п’ять гривень нікому не хочеться, та й не вигідно, добиратись. Тому чимало місцевих жителів, особливо жінки, здобувши освіту, сидять удома – на ґаздівстві. Лише стара дерев’яна церква, нова велика кам’яна школа якось прикрашають цей загалом похмурий пейзаж.

Коли ж Пузняківці засипає снігом, з білого простирадла стирчать одні стріхи, а у дворах прокопують коридори. Тоді, мабуть, єдиним засобом пересування у Пузняківцях стають сани. Селяни дотепер згадують, як породіллю намагалися відвезти взимку до Мукачева. Запрягли коней у сани, на них – жінку, і повезли вниз, до Майдана. Сніг тоді сипав так, що “швидка” буксувала навіть на рівнині. Врешті, молода мати народила дитину прямо на столі, у конторі лісгоспу. Багато років назад, розповідають місцеві жителі, тут, а пізніше у селі Кленовець, був на такі випадки пологовий будинок, нині ж народжують у Мукачеві. Або… удома. Від усяких ускладнень останнім часом Бог милував, але кілька років тому, коли у жінки не відійшла плацента, гінеколог з Мукачева змушений був йти пішки до Тростяниці – присілка Пузняківців. Вночі, долаючи півтораметровий сніг та жахливий мороз.

Фельдшер місцевого фельдшерсько-акушерського пункту Марія Русин пригадує й гірші випадки. “Нещодавно чоловік порубав руку. Світла немає. Телефон не працює. “Жигулі” сюди взимку не виїдуть, у “швидкої” на амбулаторії в Клиновці немає бензину. Півтора години ходили від хати до хати, шукаючи тверезого водія, який би погодився відвезти. А позаминулої зими по три тижні не було світла. Про дорогу й говорити нічого. Відкопали нас лише військові, коли хлопчик по дорозі до Порошкова замерз”.
Природного газу в селі теж нема. І балонний теж проблема, бо балон важко дістати і за 50 гривень. Тому на зиму місцеві жителі намагаються набрати якомога більше припасів. Хтось купить, хтось самовільно зрубає залишки лісу на дрова. Або на продаж – за щось же ж треба жити! Хліб випікають, як правило, самі, але всюдихід завозить його та інші продукти до крамниці.

Пузняківці – це ще порівняно “центр” для присілків, яких тут чимало: Грабово, Тростянець, Крите, Феделешівці, Герцівці… Туди важко дістатися навіть за нормальної літньої погоди. Крите, до речі, “славне” своїм будинком культури. Він формально діє, але на ньому нема жодного вікна, не кажучи про те, що є всередині. Заклад “розтягли” настільки, що важко собі навіть уявити.

Снігу поки що великого в Пузняківцях немає, але дорога слизька і проїхати туди вже непросто. Донині її прочищав грейдер місцевого колгоспу, але доволі нерегулярно, і то лише Тростяницю та Пузняківці. Як буде цієї зими, ніхто не знає. “Якщо райдержадміністрація дасть солярку, то може й буде дорога”, - сподіваються жителі Пузняківців. А якщо ні – доведеться їм знову проголошувати “зимову автономію”.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com