Туризм
Наші новини

Василь Васюта: Понад 60 відсотків коштів на лікування хворих Мукачівській ЦРЛ виділяє міська влада

У тяжку годину ми часто згадуємо: а що підказувала нам інтуїція? Вона завжди поряд із нами, хоча осягнути її таємниці не можемо. Як не пояснимо дива ясновидіння, пророцтва, провісництва. Вони до кінця не підвладні людському розумові й властиві тільки сильним натурам. Бо їхньою рукою водить Божий перст, а розумом і душею владарює живий дух. Цим особливим станом передчуття добре володіє головний лікар Мукачівської ЦРЛ В.В.Васюта. Вже й колеги на роботі нашіптують між собою, ніби Василь Васильович володіє тонким даром вловлювати думки оточуючих. Так воно чи ні, до кінця не відомо. А втім, послухаймо.

…Зоря Васюти зійшла 5 лютого у “прикордонному” Зняцеві, де межують Мукачівський район з Ужгородським. Це його мала батьківщина: тут народився, закінчив школу, звідси пішов у самостійне життя. Вічна і рідна ця пристань. Бо від християнської віри і святої церкви вона.
Я виріс, – згадує Василь Васильович, – серед молитви і співанок, казок та добрих людей. Ніколи не забуду батькові слова як кредо життя: “Така-то вона зняцівська вдача: вогонь пече, а ми йому насупротив!”

Ось так уже 34 роки стоїть він насупротив неправді та застою, йде назустріч зірниці, що висвітлює новий день. Я не перебільшу, якщо скажу, що до когорти людей, якими пишається Мукачево, справедливо записане ім’я головного лікаря ЦРЛ Василя Васюти. Якби журналісти не наполягали розповісти про себе більш детальніше, він залишився б осторонь і цієї оповіді – хай говорять діла. А їх звершено багато, за обов’язком посади і за покликом серця.

В 1968-му Василь отримав першу медичну освіту в Міжгірському училищі, яке закінчив з червоним дипломом. Рік за направленням відпрацював завідувачем фельдшерсько-акушерським пунктом у Пістрялові й вступив на медфак УжДУ. Після закінчення вузу була цікава самостійна робота в Кобилецькій Поляні, відтак у Рахові й у Мукачівській ЦРЛ, де виріс до головного лікаря. І тут серед людей у білих халатах блискавично пронеслася звістка: “Молодий головлікар застосував жорсткі й неординарні міри з наведення належного порядку і дисципліни в лікарняному закладі”. А виправляти тут було що. В сірих антисанітарних підвальних приміщеннях “роїлися” комарі, що вночі не давали спокою хворим. Територія “потопала” у смітті, бракувало коштів для проведення ремонтних робіт, взимку не було тепла, не вистачало медикаментів, перев’язочних матеріалів, медперсонал своєчасно не отримував зарплати. Оце був жорстокий іспит на перевірку самого себе.

І Васюта переміг. За два роки його адміністрування було зроблено більше, ніж за двадцять попередніх, хоча окремим працівникам нові прийоми Головного не зовсім приходилися до вподоби. Надто “ображені” самі подавали заяви на звільнення, а більш лояльні перейшли на бік Васюти й підтримували його у здійсненні нових задумів

Час швидко минав і принагідно приносив нові проблеми. Серед інших на весь зріст поставало питання про те, де межа між безкоштовною медичною допомогою і платними послугами. Вердикт про безоплатну медичну допомогу нещодавно виніс Конституційний Суд України. Отже, прошу В.В.Васюту конкретизувати, за які медичні послуги нам, смертним, доведеться платити, а за яку меддопомогу – ні.

– Скажу, що маю на душі: я хочу якнайшвидше наблизити той день, аби кожен хворий, що поступив до нас, отримав повноцінне безкоштовне лікування і при виписуванні з лікарні сказав нам лише одне-однісіньке “Спасибі!”. Впевнений, що з часом це станеться, а виконувати судовий вердикт треба вже сьогодні.

Як на мене, то я за те, щоб медицина була бюджетною, страховою, змішаною і платною. Тільки таке поєднання може ґарантувати успішне розв’язання цієї проблеми. Сьогодні безкоштовно лікуються всі пацієнти, які потребують ургентної (невідкладної) допомоги. Сюди входить: оперування хворих, котрі за різних обставин потрапили в аварію, або проведення операції, яка необхідна для збереження життя. Безкоштовно лікуємо інвалідів, учасників війни, чорнобильців і тих, кого настигло повеневе лихо. В інших випадках робимо це настільки, наскільки маємо можливість.

– Цікаво, яку позицію після рішення Конституційного Суду зайняла місцева влада? Чи виділяє кошти на лікування міськвиконком?

– Взаємовідносини у нас з місцевою владою – якнайкращі. З місцевого бюджету ЦРЛ щомісячно отримує 20 тисяч гривень для надання важкохворим ургентної допомоги. Загалом, понад 60 відсотків коштів на лікування хворих фінансує міська влада. Такої допомоги не має жодна лікарня України. В мене, як у головного лікаря, склалися роками найтісніші стосунки з мером Мукачева, а нині народним депутатом України В.І.Балогою та виконуючим обов’язки міського голови О.О.Гаваші. Нещодавно Віктор Іванович подарував лікарні унікальний діагностичний апарат УЗО, який “бачить” майже усі хвороби в людському організмі. Отже, є унікальна можливість швидкого встановлення точного діагнозу й оперативного лікування пацієнтів. Ніколи не відмовляє у грошовій допомозі Олег Гаваші. Радує і те, що останнім часом у нас є порозуміння з районною владою. Лицем до проблем ЦРЛ повернулися голова Мукачівської райдержадміністрації В.В.Швардак та голова райради І.І.Токар. Хочеться тільки щиро подякувати їм за ділову співпрацю.

Василь Васюта – неординарна людина. І не тому що мислить він, як правило, нестандартно, своїми, тільки йому прийнятними категоріями. А тому, що часто ставить перед собою, здавалося б, неосяжну мету. Тоді його обличчя набуває ділової виразності, якщо хочете, суворості, а організаторські здібності самі тісняться до людей. У таких випадках задуму заздалегідь ґарантовано успіх. Ось приклад. Мало хто в місті, та і в обласних лікувальних закладах, вірив у можливість відкриття в Мукачеві відділення інтенсивної терапії. І на догоду несмакові усім скептикам, таке відділення швидкої ургентної допомоги тут зафункціонувало. Аби дохідливіше уявити його призначення, наведу один лише факт. На моїх очах до цього відділення з важким астматичним захватом доставили ветерана праці, мукачівця Романа Катринського. За півгодини лікарям вдалося зняти спазм і відправити хворого на подальше лікування в Пульманологічне відділення. До речі, така практика на Україні вперше застосована в Мукачівській ЦРЛ і не має аналогів у Європі.

Та повернімося до зворотного боку проблеми. Пошепки запитую у Василя Васильовича:

– І все ж таки, за які послуги нам доведеться розплачуватися самим?

– Платити за надання медичних послуг з оформлення медичних книжок для працюючих. Це також: косметичні послуги, зубопротезування (окрім пільговиків), придбання шприців, перев’язочних матеріалів і, за бажанням пацієнтів, придбання дефіцитних препаратів та ліків, яких у нас немає.

– Пане головлікарю, знаю, що Ви бували закордоном, зокрема в Угорських, Чеських та Німецьких колег. Порівняйте нашу та їх медицину.

– Вони багаті на високоточну діагностичну та лікувальну апаратуру. За лікарів тут працюють, якщо можна так сказати, комп’ютери. Наші спеціалісти – неперевершені практики. Вони швидко можуть визначити той чи інший діагноз за допомогою фонендоскопу й тієї ж інтуїції. А хірурги вміють робити складні операції найпростішим інструментом навіть в екстремальних умовах. Закордонники до цього не звикли. А тепер самі судіть, котрі лікарі кращі.

– Василю Васильовичу, довгий час район ділив хворих на сільських і городян. Хоча хворим від цього не легше. Чим все скінчилося?

– Слава Богу, як кажуть депутати, консенсусом. Переконаний, що централізація коштів міста і району дозволяє цілеспрямовувати їх на вирішення невідкладних першочергових завдань. Саме завдячуючи спільній праці, стало можливим виділення коштів для закупівлі 12 автомобілів швидкої допомоги. На порядку денному – відкриття дільничних стаціонарів у Горонді, Березинці, Чинадієві і Дрисині. В недалекій перспективі заплановано добудувати лікарню в Залужі. Передбачено проведення капітальних та поточних ремонтів усіх лікувальних закладів Мукачівського району.

– Чим порадуєте пацієнтів на перспективу? Адже всі ми прагнемо європобутових і лікувальних зручностей.

– Найближче завдання – це відкриття вже у вересні місяці діагностичного центру в поліклініці ЦРЛ. Якщо зважити на те, що 80 відсотків хворих починають і закінчують лікувальний процес у поліклінічному відділенні, то його введення в дію – невідкладна вимога дня. Зняття цієї проблеми – наш святий обов’язок перед хворими. А буквально цими днями в Пологовому будинку відкрито друге відділення для ведення патологічних пологів, аналогів якому немає в області. На порядку денному – капремонт патанатомічного відділення ЦРЛ. До кінця цього року зафункціонує травматологічний пункт, який поліпшить умови праці медиків-травматологів. Загалом, за рахунок коштів місцевого бюджету, до кінця року буде закуплено найсучаснішої діагностичної і лікувальної апаратури на один мільйон гривень.

– Який у Вас, як депутата обласної ради, зв’язок з депутатським корпусом міста і району.

– Дуже діловий. У робочому порядку ми домовилися про спільне фінансування державних програм та виділення коштів для придбання необхідних медикаментів. Також намітили забезпечити район не тільки медформами та дезінфікуючими засобами, а й холодильними камерами та телефонним зв’язком. Як бачите, внаслідок ділової співпраці у виграші, в першу чергу, залишився район і районна медицина. Мені хочеться тільки щиро подякувати депутатам за розуміння ситуації.

– Чи задоволений медичний персонал зарплатнею і чи своєчасно вони її отримують?

– Заборгованості не маємо. Але, погодьтеся, що середньомісячна зарплата в 160 гривень, це – мізер. Її конче необхідно принаймні подвоїти. Праця лікаря заслуговує цього.

– Назвіть кращих лікарів, передові відділення.

– Зробити цього не можу. Лікарі, народ надто чутливий, я б сказав, дещо заздрісний. Не люблять, коли одних хвалять, а інших ні. Розстроїти добре граючу струну дуже легко, але налаштувати її на потрібний лад, ой як нелегко. А тому скажу одним словом – кращі всі.

“Попіл летить за вітром, вогонь чорної ненависті блідне перед світлою пам’яттю людей, а чиста земля лишається, і добрий слід на ній живе”. Це – слова класика української новели Василя Стефаника. Вони певною мірою стосуються і мого героя Василя Васюти. Бо без перебільшення, кожен із нас, не кривлячи душею, скаже: “Василь Васильович вже залишив добрий слід на землі”. У спадок своїм трьом діточкам – лікарю-інфекціоністу Василю, економісту Мирославу та татовій улюблениці семикласниці Наталочці. Тож, всією мукачівською громадою побажаймо головлікареві з Мукачева Василю Васильовичу Васюті міцного здоров’я, на варті якого він стоїть ось уже 34 роки.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com