Туризм
Наші новини

Влада голови РДА тримається на слухняності сільських голів та районної ради

Розвалини сіносховища у Червеньові

Про це свідчать самі депутати та голови сільрад

Наша газета вже не раз писала про проблеми на Мукачівщині. На жаль, чимало з них так і залишаються невирішеними. Однак є і чимало позитивних явищ, які ми можемо бачити в цих селах навіть у теперішній нелегкий час. Наше інтерв’ю про негаразди в районі та способи їх вирішення вважатимемо своєрідним зрізом соціально-економічної ситуації Мукачівського району.
Першу нашу розмову ми розпочали з колишнім директором Червенівської ЗОШ І-ІІ ступ., депутатом районної ради Борисом Тяском.

- Борисе Івановичу, яка причина Вашого звільнення з посади директора школи?

- Причина банальна. Я, як депутат районної ради, підписав заяву групи депутатів райради про проведення позачергової сесії районної ради з пунктом у порядку денному: “Про звіт голови Мукачівської райдержадміністрації Віктора Дядченка в межах делегованих повноважень”. Репресії не забарились. Мені довелося написати заяву на звільнення за власним бажанням.

- Ваша заява була законною?

- Звичайно. Подальші події показали справедливість наших вимог. Звіт Дядченка на сесії в жовтні 2001 року був суцільною брехнею, бажанням працю громадян району подати як власні здобутки. Чого варті пасажі типу: “Ми виростили 27 млн. шт. яєць, кількість голів великої рогатої худоби довели до 10 000 тисяч голів…”. Цинізму районного керівника немає межі. Усе, чого досяг район, він досяг наперекір бездіяльності Віктора Олександровича. Уявімо собі, якби районне керівництво дійсно займалось районом. Ми б змогли годувати не тільки місто Мукачево, але й цілу область.

- Якою, на Ваш погляд, повинна бути районна рада?

- Тільки не групою статистів при голові райдержадміністрації чи голови райради. Нас вибрав народ і народ чекає активних дій у сфері соціально-економічного розвитку району, а не слухняного голосування щодо виділення грошей для закупки чергового автомобіля для голови райдержадміністрації. Кожен депутат має захищати і думати про інтереси свого села, виносити на сесії райради і добиватись вирішення проблем, звичайно, без шкоди для інших регіонів. На сесіях райради всім депутатам має бути “гаряче” від активного обговорення порядку денного. Зараз ми тільки слухняно піднімаємо руку. Навіть з питань місцевого самоврядування виступає все той же Дядченко. Де ж голова ради Золтан Шуфрич або хоча б його заступник Василь Напуда?

- Яке Ваше ставлення до нинішнього складу районної ради?

- Де-юре ми маємо народом обраних 78 депутатів. Де-факто – це рада радянського періоду, яка слухняно голосує за затвердження тих чи інших розпоряджень голови райдержадміністрації. Це рада, яка не вирішує самостійно жодного питання району. Чи потрібна нам така рада? Мабуть, що ні.

- Проблеми Вашого виборчого округу?

Проблем багато. Зупинюсь на тому, що мене найбільше болить зараз: школа, якою я керував багато років. Ще два роки тому Червенівська ЗОШ І-ІІ ступенів розміщувалась в аварійних непристосованих приміщеннях. Після паводка 1998 року працювати в старій школі було просто небезпечно. Я звернувся за допомогою до голови райради Золтана Шуфрича. Після довгих вагань і дискусій райдержадміністрація вирішила переобладнати дитячий садок під дев’ятирічку. Пообіцяла відповідну фінансову і матеріальну допомогу. Вчителі школи з ентузіазмом взялися за роботу. 1 вересня 1999 року ми розпочали навчання в новій школі. Приїхали нас привітати і заступник голови райдержадміністрації Іван Порохнавець та завідуюча райвно Любов Козел. За свою важку багатомісячну працю педагоги отримали по… 50 гривень. Навіть на святкування першого дзвінка не вистачило. Хоча на початку реконструкції садка під школу пан Дядченко обіцяв кожному працюючому за три місяці оплати по 600 гривень. У народі кажуть: “Обіцяного сто років чекають”. Пройшло більше двох років, а грошей як не було, так і нема, незважаючи на неодноразові нагадування.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com