Туризм
Наші новини

Промені світла “Просвіти”

“То не дзвін дзвонить, не місяць мріє,..
Ой то”Просвіта” світич леліє,
Грім, живе слово, верже між нас!…”

Василь Пачовський

То правда, що в понятті “просвіта” закладено зміст, що бере витоки з джерела світла. Адже первородним завданням “Просвіти” було сприяти пробудженню людської свідомості тягнутися до світла науки, до пізнання навколишнього світу і людської особистості в ньому. Вдосконалюватися самому і творити кращим навколишній світ. А у витоках організації громадського товариства із благородним найменням “Просвіта” стали люди наділені відповідними громадянськими чеснотами, головною із яких було віддати свій труд на благо підвищення духовного і матеріального життя народу. Бо, як знаємо, народжувалася мережа читалень, організовувалось видання газет, журналів, книжок. А для функціонування цього створювалася й матеріальна база, в чому мали допомагати підприємницькі й допомогові організації у вигляді кооперативів та кредитних спілок. Все це творилося за ініціативи і трудами “Просвіти”.

Бодай фрагментарно торкнемося історії створення крайового товариства “Просвіта” в Ужгороді. Громадські й політичні діячі нашого краю В.Пачовський і В. Бирчак організовують видання часопису “Народ”(1920 р.), що прислужилося для організації читалень та відділів товариств “Просвіт” по всього нашому краї – Срібній Землі.

Василь Пачовський, будучи професором історії в Ужгородській і Берегівській гімназіях, приділяв значну увагу історичному минулому рідного краю. Допомагав зростанню творчості молодих літераторів. Можливо, під його впливом визрів талант “плодовитого у всіх родах красного письменства” Василя Гренджі-Донського. Адже В. Пачовський написав “Переднє слово” до збірки В.Гренджі-Донського “Квіти з терном”.

На фоні, наведених нами, історичних образків про “Просвіту”, в Карпатській Україні, годиться сказати добре слово подяки творцям щорічника КАЛЕНДАРЯ “Просвіти”, який підготовляється і видається Закарпатським крайовим товариством “Просвіта”. Таким змістовним, в інформаційному, історичному та просвітницькому планах виданням не може похвалитися далеко не кожна область нашої держави. В Календарі карбується словами поетів, журналістів, вчених пам’ять про мучеників і добродіїв рідного краю. Бо таки нам треба вчитися пошанувати наше минуле і на підставі цього творити підвалини добре визначеного майбутнього. Без пам’яті історичної неправомірно називати себе людьми.

Наведемо бодай фрагмент твору “Карпатська Вкраїна” Петра Скунця (Календар “Просвіти” за 2002 рік).

“І все ж перед Богом схиляю я коліна
за те, що Вкраїна Карпатська була,
що є на планеті Карпатська Вкраїна, -
любім її, браття, вона ще мала.
Любім не за гроші й за сині волошки,
А просто за те, що вона у нас є…
Стоїть наодинці із Богом Волошин,
І Бог до Вкраїни обличчям стає.”

Але будьмо більш раціональними в підході до завдання і значення “Просвіти” і покладаймося на асоціації від прочитаного в Календарі.

“Просвіта” має вступати в тісний діалог і співпрацю з владою. Тому її завданням є не служити всякій владі, а бути порадником, консультантом і помічником такій, котра здатна творити добро людям. Бо таки спонукає замислитися над заявою вищої державної посадової особи не дуже й то мудра думка, що грошей на науку і освіту немає. В свідомість вклинюється аргумент, що ми тому не надаємо коштів на науку, освіту, просвіту, що – бідні, а тому ми бідні, що не надаємо належне фінансування вище наведеним факторам. А висновок такий асоціюється, чи то випливає, із сказаного державним мужем Штатів, “…ми виділяємо значний відсоток із державного бюджету на розвиток науки, освіти, винаходів тому, що ми багаті, а тому ми багаті, що належно фінансуємо все це”.

А різні гілки “Просвіти” (які самоутворилися, чи утворення їх ініційоване якоюсь не дуже то й правдивою силою) повинні не сперечатися, хто більший букет квітів приніс до пам’ятника будителям свідомості людської, а потім прозвітував, про використані грошові кошти за таку “працю”, перед вищими своїми хлібодавцями. Бо що нам ділити. Адже, по справедливості, такі громадські організації (зареєстровані, чи навіть не зареєстровані) як КУІН (Конгрес Української інтелігенції) та педагогічне товариство імені Григорія Ващенка мали бути підрозділами крайової “Просвіти”.

Слово освіти і просвіти таки велика сила. За допомогою саме цих факторів доносимо до свідомості людської, а зокрема маємо на увазі молодь, що “Крути” та “Красне Поле” то цвіт одного поля.

Для підтвердження цього звертаємо увагу на таке. Духом Просвітителя Івана Франка створений ідейно Легіон Січових Стрільців (один із полків якого формувався в 1914 році в районі сіл Горонда, Страбичево, Ключарки біля Мукачева). Саме вони (Українські Січові Стрільці) в квітні-травні 1915 р. зупинили в Карпатах наступ царської Білої армії і заставили її повернутися назад. В захопленні від перемоги Січових Стрільців австрійські генерали назвали їх на той час найбільш інтелектуальною і боєздатною армією світу. Адже Легіон СС формувався в основному із “Пласту” – молодіжної організації, пробудженої до життя зусиллями “Просвіти”, яка творила міцний і надійний фундамент добі національного відродження.

Диво світу полягає в тому, що Господь Бог сотворив людину на свою подобу. І тому світ людини обнімає весь Космос, будучи одночасно його складовою.

Отож і Крайова “Просвіта” включає в себе й Всеукраїнську, будучи, безперечно, її визначною дієвою частиною.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
Пишіть на andsale@hotmail.com