Туризм
Наші новини

Сплелися колос, пісня і молитва Василеві Ковбаску – 45

Ільниця – село шахтарське, а тому гірники добре знають, скільки породи треба перекопати, щоб видати на-гора чисте вугілля, яке потім обігріє людські домівки. Так і в житті. Скільки стелиться доріг, спокусливих і хитких, а вибрати слід лише одну – істинну.
Ковбаскам дуже хотілося, щоб їхній син Василь став учителем, бо ріс хлопець добрим, кмітливим, товариським. Закінчив Мукачівське педучилище, відслужив строкову в Новоград-Волинському. Вступив на заочне навчання до університету. Прикметно, що першою гаванню (і до нинішнього дня) його трудового життя стало Мукачівське професійно-технічне училище № 31. З тих пір спливло двадцять п’ять років, за які Василь Васильович пройшов усі сходинки “петеушної” кар’єри.
Свого часу училищна комсомольська організація, яку він очолював, неодноразово відзначалася в числі перших на оглядах ПТУ Радянського Союзу, виборювала найпрестижніший тоді вимпел Паші Ангеліної. З трибун обласних та республіканських конференцій комсоргу Ковбаскові дякували за ряд показових ініціатив, що ставали масовими починаннями.
Чільну роль у становленні молодого педагога-професіонала і неординарної особистості зіграв його земляк, тогочасний директор закладу Михайло Михайлович Данканич. Пам’ять про цю людину в стінах училища священна. Встановлено меморіальну дошку, щорічно проводиться футбольний турнір на його честь, кращим учням присвоюється іменна стипендія.
Непересічний лідер учнівської молоді в недалекому минулому, а нині заслужений працівник народної освіти України, Василь Васильович Ковбаско і зараз сповна віддається формуванню молодіжної політики. Засади ці стверджує в щоденній практичній роботі. До речі, його було обрано делегатом І-го Всеукраїнського з’їзду вчителів, депутатом обласної ради в 1994 році.
Незважаючи на фінансову скруту, в цьому навчальному закладі потужно впроваджується новий стиль керівництва, новітні методи підготовки і виховання спеціалістів. А розширення спеціальностей орієнтоване на потребу доби і специфіку регіону. Понад 20 тисяч трударів для села підготувало ПТУ-31. І нині воно залишається базовою кузнею сільських кадрів, враховуючи тенденції ринкової економіки. Фактично близько половини керівників і спеціалістів аграрного сектору області – колишні випускники цього закладу. Тут вони здобули професійний гарт і перші практичні навички.
Серед випускників – імениті люди: Герой Праці М. Русинко, генерал-лейтенант, колишній керівник Львівського обласного управління внутрішніх справ І. Мотринець, директор Мукачівського замку-музею, почесний громадянин міста В. Цигак, голова Мукачівської районної ради І. Токар, заступник директора Мукачівської школи-інтернату для слабозорих І. Сабов, ряд успішних підприємців міста й області. Звідси повели першу борозну династії механізаторів Шалеників та Головачів з Бобовища, Кузьмів з Давидкова.
Фахова спеціалізація директора орієнтована на злобу дня: “Зважаючи на динаміку життя, ми ущільнили в одній спеціальності декілька. Адже всі вони згодяться для фермера. Після нашого училища хлопці готові братися за будь-яку роботу. І землю розуміють, і з технікою ладять, мають уяву про ветеринарію і бухгалтерський облік. Ми готуємо їх до реального життя: чим більше вмієш, тим легше знайдеш себе”.
Так воно й виходить у житті. Вихованці училища працюють на виробництві, в бізнесі, в освіті та культурі. Щороку десятки випускників отримують дипломи з відзнакою, а 10-15% продовжують навчання у вузах. Про те, що рейтинг училища стійкий навіть у час структурної аграрної нестабільності, підтвердив і останній набір. Його перевиконано, а на окремі спеціальності на місце претендували двоє.
Навряд чи ще якийсь навчальний заклад похвалиться такою спортивною і військово-прикладною славою. Особливо культивується тут футбол. Обладнано занедбаний стадіон “Локомотив”, на якому щорічно проводиться футбольний турнір – з’їжджаються команди з усієї області. Активно працюють секції з карате, боксу, кікбоксингу. Учні часто зустрічаються з особовим складом сусіднього полку, готуються самі до строкової служби. На базі училища створено перший в області табір скаутів, де учні фізично й патріотично загартовуються.
Тому й не дивно, що тут виховалися п’ятеро володарів кубків України й Білорусі та призерів світової першості з фрістайлу – Д. Марущак, Е. Албаєв, Д. Архипов, О. Горбик, майстер спорту, багаторазовий чемпіон України, бронзовий призер Європи В. Прокопець, майстер спорту з важкої атлетики В. Симчина. Воно й прикметно, адже В. Ковбаско – член обласного олімпійського комітету, нагороджений відзнакою Президента Міжнародного Олімпійського Комітету.
Василь Васильович був і є ініціатором та організатором ряду культурних і благодійних заходів, що нині вже дістали широкий розголос і за межами області. Один із перших у краї, він стояв біля витоків конкурсів краси і розважального шоу “Карпатська красуня” та започаткування унікального в Україні фестивалю-конкурсу “Червоне вино”.
За сприяння і спонсорства пана Ковбаска проведено десятки благодійних концертів І. Поповича, С. Гіги, О. Лізак, І. Кафчика, балет-групи “Валері”. Видано низку книжок місцевих авторів, а також земляка І. Петровція. Завдяки його особистим контактам місто часто відвідують відомі українські виконавці, спортсмени, громадські та політичні діячі.
Інша сторінка його духовної роботи – це підтримка, допомога в ремонті та зведенні храмів та інших культових споруд. Таких близько десяти в Мукачеві та на Мукачівщині, Свалявщині, Волівеччині, Іршавщині, за що удостоєний найвищих відзнак Православної Церкви – Орденом князя Володимира та ювілейним Орденом 2000-річчя Різдва Христового.
Немало й інших справ, за які справедливо громадськість завдячує Василеві Васильовичу. За його сприяння на Закарпатті відкрито філію Національної академії внутрішніх справ. При цьому й сам знайшов час, щоб здобути другу освіту – юридичну. Очолюване ним училище роками опікується реставраційними роботами на замку “Паланок”, заощаджуючи бюджетні кошти.
Окремого слова заслуговує його діяльність на посадах голови Волівецької та Свалявської райдержадміністрацій. Здійснював кардинальні заходи на відновлення непрацюючих підприємств, ліквідації заборгованості, створення нових робочих місць. Особливу увагу приділяв духовності, розвитку культури, підтримував спорт. Райони і села під його опікою домоглися в цих царинах конкретних результатів.
Нащадок шахтарів, вихователь сільських трударів, генератор добрих ідей і справ, Василь Васильович Ковбаско й надалі з молодечою енергією і невтомністю утверджує традиції визначних попередників-земляків, примножує залишене ними.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com