Туризм
Наші новини

Виїзне засідання Координаційної ради сільських голів ознаменувалося створенням громадського об’єднання під назвою “За розвиток Мукачівщини”

Із року в рік зростає роль сільського голови в системі органів місцевого самоврядування. Крім того, відбувається трансформація ставлення до цих же органів як із боку держави, так і з боку самих селян. Особливо рельєфно це вималювалось після прийняття Верховною Радою Бюджетного кодексу, у відповідності з яким наповнення бюджету сільських та селищних рад відбувається безпосередньо через казначейство. Сільські та селищні голови отримали можливість поповнювати і розпоряджатися бюджетом на свій розсуд. Щодо державних органів виконавчої влади, то починає проявлятися бажання до конструктивної та рівноправної співпраці.

“Зайва” ланка
в управлінні державою – органи місцевого
самоврядування

Нещодавно в одному з інтерв’ю Президент України Леонід Кучма чітко й однозначно сказав, що треба надати більше прав органам місцевого самоврядування, а отже відмовитись від старих принципів, які були започатковані ще в радянські часи. Ідея підсилення ролі державних структур, вибраних народом, була підкріплена конкретними пропозиціями Президента у посланні до народу України напередодні Дня Незалежності. Одним словом, демократизацію нашого суспільства потрібно продовжувати. Стара ідея: “Сильні регіони – сильна держава” починає відроджуватись.
Що ми мали і що маємо у відношенні “центру” до регіону? Поки що старе імперське ставлення. Для підтвердження, у 1992 році Постановою Кабінету Міністрів цілий ряд державних сільськогосподарських підприємств передано в комунальну власність області. Серед них були й радгосп-заводи “Кальницький” та “Бобовищанський”. Вже у 1993 році ці виноробні підприємства сесією обласної ради передані в комунальну власність Мукачівського району. В 1995-му ще одною Постановою Кабінету Міністрів радгосп-заводи “Кальницький” та “Бобовищанський” були підпорядковані без зміни форми власності асоціації “Укрсадвинпром”. Проте Міністерство АПК, а потім і Міністерство аграрної політики і надалі вперто вважають радгосп-заводи загальнодержавною власністю. З порушенням діючого законодавства Міністерство продовжує, навіть без формального погодження з районною радою, підписувати контракти з керівниками підприємств, не дивлячись на те, що протягом уже багатьох років радгосп-заводи працюють за Статутами, в яких чітко визначена форма власності – комунальна.
Райрада, керуючись діючим законодавством України і враховуючи пропозицію працівників оздоровчого закладу “Перлина Карпат”, які згідно зі Статутом колективного підприємства вважаються його єдиними власниками, прийняла санаторій у спільну власність територіальних громад сіл та селищ району. Якою б мала бути реакція структур, які могли претендувати на право власності?
У цивілізованому світі в такому випадку звертаються до суду. А що роблять у нас? Використовують старий принцип “імперського” тиску. До “роботи” долучаються прокуратура, державні структури… Тобто робиться все для того, аби справа не дійшла до суду.
Парадоксальність ситуації ще і в тому, що, звертаючись від неіснуючого об’єднання “Закарпатколгоспздравниця” в господарський суд, головний лікар санаторію в своїй позовній заяві стверджує, що власність санаторію не є ні державною, ні комунальною, а колективною. У свою чергу, захищаючи головного лікаря оздоровчого закладу, Міністр Міністерства аграрної політики Сергій Рижук підтверджує, що власність санаторію – державна, забуваючи одну “дрібницю”: згідно із Законом України “Про власність”, комунальна – це один із різновидів державної власності.
16 серпня 2002 року позивач на судовий процес не прийшов, мотивуючи своє рішення якимись “об’єктивними причинами”. А вже на друге судове засідання, яке відбулось 9 вересня 2002 року, представник головного лікаря пана Митейка був у “повному озброєнні”. Навіть прокурор обласної прокуратури “вступив у справу”, формально нібито виступаючи на захист державних інтересів, який залучив навіть Доручення Прем’єр-міністра України, в якому пан Кінах просив Генеральну прокуратуру розібратись із проблемою на користь держави. Стурбованість прем’єр-міністра ми підтримуємо на всі сто відсотків. Дивує й обурює інше. Невже представник обласної прокуратури не розуміє, що використання Доручення Прем’єр-міністра в судовому процесі вважається спробою прямого тиску на самостійний Господарський суд, а це вже підпадає під дію Закону “Про боротьбу з корупцією”. Сумніваюся, щоб Анатолій Кінах підтримав названий спосіб використання свого Доручення. Дивує інше. Згідно із Законом України “Про прокуратуру”, прокурор у Господарському суді може представляти тільки інтереси держави або ж органів місцевого самоврядування.
Після прийняття в спільну власність територіальних громад Мукачівського району санаторію “Перлина Карпат” комісія Регіонального відділення Фонду Державного майна України має змогу вивчати офіціальні документи, які б могли підтвердити загальнодержавну частку в майні цієї оздоровниці. На момент вступу прокурора в судовий процес частка держави в майні оздоровчого закладу офіційно ще не визначена. В прокуратури немає відповідних документів. А якщо нема предмету захисту, то чиї інтереси захищає прокурор в суді? Може, районної ради? Дюжина різних протестів прокуратури на рішення сесій районної ради говорять протилежне.
Треба згадати ще одну “дрібницю”. Чоловік одного з керівників “Закарпатсільгоспздравниці” – пані М. – теж працює в обласній прокуратурі. Але це вже, й справді, дрібниці, порівняно з бажанням деяких високопоставлених чиновників, як із обласної держадміністрації, так і з обласної прокуратури, які пов’язані з Закарпаттям хіба що місцем роботи, “імперськими” методами примусити Мукачівську районну раду відмінити своє рішення. Невже санаторій, який будувався, в основному, за кошти колгоспів області та району, перейде у власність різних київських “корпорацій” від сільського господарства?

“Петро Карбо Хем” – ще один приклад
“любові” центру
до нашого регіону
Ще два роки тому газета “Старий Замок” опублікувала статтю, в якій проаналізувала історію причини і початку будівництва станції перевантажування хімічних екологічно небезпечних продуктів німецькою фірмою “Петро Карбо Хем”. Публікація викликала бурю протестів населення навколишніх сіл. Депутати міської та районної рад прийняли відповідні рішення щодо припинення будівництва та закриття екологічно небезпечного об’єкта. Якою була реакція центру на дане рішення? Ніякою. Правда, на рівні області та міськрайонної газети “Панорама” була зроблена незграбна спроба показати об’єкт фірми “Петро Карбо Хем” як такий собі нешкідливий, навіть “корисний для здоров’я пансіонат”, що розміщений на відстані 3-4 км від сіл Ключарки та Павшино і на 8 км – від Мукачева (85 тисяч населення) посеред зелених лісів, на якому збираються переливати оцтову кислоту та інші “нешкідливі” хімічні продукти. Думку голови обласної державної адміністрації підтримує і голова райдержадміністрації, лікар за фахом – Василь Швардак. Чому?
Цікава деталь: з однієї сторони активно пропагується розвиток туристично-рекреаційного та курортного комплексу на Закарпатті як основи майбутньої економіки області, а з іншої – благословляється відкриття екологічно небезпечного підприємства, та ще й “підтакується” на рівні райдержадміністрації. Вертикаль виконавчої влади від Києва до Мукачева знову демонструє свою неефективність і повне ігнорування інтересів регіону. Абсолютизація політичної влади на рівні “центру” показала свою неефективність ще в радянські часи, а зараз, за відсутності системного підходу до взаємовідносин “центр-регіон”, проблема ще більш посилилась.
Хто тепер відвідував столицю держави, той обов’язково помітить різкі зміни. Київ став суцільним будівельним майданчиком. Астрономічні ціни в кав’ярнях, барах, європейська розкіш магазинів – все це показує на значну концентрацію фінансових структур у “центрі”, а це вже небезпечно. Треба нагадати, що економічний потенціал області становить тільки 1 відсоток від економічного потенціалу України.
Хто повинен взяти відповідальність за соціально-економічний розвиток регіону?
Ще зовсім недавно з уст обласних лідерів однієї відомої політичної структури звучали ідеї про політичну відповідальність за розвиток соціально-економічної ситуації в області. Про ці політичні гасла зараз чомусь сором’язливо мовчать. Чому? Адже теоретична суть думки заслуговує на увагу.
31 березня 2002 року на виборах різного рівня виборчий блок “Наша Україна” отримав абсолютну більшість. Було б цілком природнім, якби кадрову політику на рівні району визначали переможці виборних баталій. Так як в цивілізованих державах. А у нас?
Головою райдержадміністрації призначають представника виборчого блоку “За єдину Україну”, який на виборах депутатів обласної ради зайняв почесне восьме місце. Виступаючи в прямому ефірі “М-студіо”, голова Мукачівської райдержадміністрації Василь Швардак, ігноруючи думку громадськості району, виступає на захист діяльності екологічно небезпечного підприємства “Петро Карбо Хем – Мукачево”. Колективна думка депутатів райради сприймається як зайва перешкода при вирішенні якихось особистих політичних та економічних інтересів. Чи має така регіональна політика майбутнє? Навряд.
P.S. Короткий аналіз взаємовідносин “центр-регіон” наштовхує тільки на одну думку: не треба винаходити “велосипед”. Врешті-решт, керівників регіональних виконавчих структур потрібно не призначати, а вибирати. Тільки в такому випадку регіональна влада може показати свою ефективність.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com