Туризм
Наші новини

Папарацці

Йшов 2015 рік… Україна входила у вісімку найрозвинутіших країн світу. Її громадяни жили комфортно та заможно. Ніхто не гнув спину за кордоном, робочий день тривав не більше п’яти годин, мінімальна заробітна плата сягнула 10000 у. о. Найпроцвітаючим куточком держави було Закарпаття. Закарпатці досягли такого рівня благополуччя, що принципово відмовлялись працювати в сфері послуг, бо це принижувало їхню гідність. Підробляти офіціантами, швейцарами, покоївками в край масово приїздили чехи, словаки, угорці, поляки.
Для журналістів настали нудні часи: владні, освітні, медичні установи, підприємства різних форм власності працювали чітко, як швейцарські годинники, всі були задоволені життям. Із раннього ранку й до пізньої ночі натовпи журналістів-папарацці, обвішаних із ніг до голови найсучаснішим шпигунським причандалям, бродили вулицями міст і сіл краю в пошуках сенсацій. Дуже часто робочий день для акул пера минав безрезультатно. От і репортер “Старого Замку” після чергового пустого робочого дня повертався додому, роздратований і злий. Перед самою хвірткою задзеленчав приємною мелодією його телефон. Невже щось є, подумки зрадів журналіст. Потурбував його глибоко законспірований платний інформатор ( інформація коштувала недешево й будь-яке поважаюче себе видання наймало недешевих “стукачів” у всіх галузях ). Інформатор недаремно діставав гонорари, розкопав він дійсно шокуючу й інтригуючу новину: священик в одному селі звабив парафіянку, як кажуть у народі, стрибнув у гречку батюшка. Мало того, інформатору якимось чином вдалося сфотографувати акт “прелюбодеяния”. Вскочивши в службове спортивне “Феррарі”, репортер помчався на зустріч з “ кротом”… Черговий номер газети, в якому розповідалось про Дон Жуана в рясі був миттєво розкуплений. Реакція церковного начальства на сексуальний скандал була оперативною і справедливою. На спільній прес-конференції, єпископи всіх конфесій пообіцяли прийняти жорсткі міри з очищення своїх рядів від недостойних, і подякували газеті за те, що викрила недолік. Церква в черговий раз продемонструвала максимальну відкритість, а це – яскраве підтвердження, що в Україні побудовано громадянське суспільство.
Але цей оптимістичний сон перервало дзеленчання годинника… Була середа, а надворі не 2015 рік, а 2002-й… Розплющивши очі й згадавши приємний сон, репортер “С. З.” зітхнув із полегшенням. Яке райське життя на нас чекає, а ми падаємо духом. От часи настануть: не треба буде вибачатися за правдиву й точну інформацію, не будуть погрожувати тиском з боку авторитетних людей, навіть церкві можна буде вказувати на хиби. Та заради такого світлого майбутнього варто жити й сумлінно трудитись. Випивши каву, журналіст помчався в редакцію… на велосипеді, але зі щасливим обличчям.
Снилось Іванові Короловичу

Рубрика: Психологія
Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com