Туризм
Наші новини

На площі Миру в лютий мороз розквітла “Троянда Закарпаття” Винороби увосьме представили істинний напій на масову деґустацію

Цьогорічний – восьмий – мукачівський фестиваль вина розпочався й закінчився трохи раніше, ніж у минулі роки. Оскільки Василів день, у честь якого одне з головних мукачівських дійств і відбувається, припав на буденний вівторок, то місцева влада вирішила, що усе-таки святкування варто провести у п’ятницю, суботу й неділю.

Важко сказати, чи посприяла, чи заважала масовій деґустації погода, яка подарувала цієї зими лютий мороз. Навіть незважаючи на те, що деґустатори постійно грілися як відбірним холодним вином, так і гарячою «Ізабеллою» з цукром, руки-ноги мерзли практично у всіх. Можна лише позаздрити витримці продавців та виноробів, які задля участі у фестивалі змушені були стояти на морозі протягом трьох днів. Відомо, що винороби, як правило, вживають продукт своїх рук та мізків дуже рідко, або й не вживають зовсім. Тим більше, що для них фестиваль – не лише конкурс, а й бізнес, із яким алкоголь, навіть у його істинному, винному, вираженні – несумісний. Тим більше, що мороз придає масовій деґустації якоїсь особливої імпозантності – ще всі живуть під враженням новорічно-різдвяних свят, колядники та вертепники з обласного фестивалю вертепів веселять публіку, а вино саме вступає у свою найбільш придатну до споживання стадію.
Тим не менше, цьогорічний фестиваль вина викликав дуже великий інтерес. За деґустацією на площі Миру спостерігали камери п’ятьох загальнонаціональних каналів, клацали фотоапарати масових київських і західноукраїнських газет, а відвідувачів з різних регіонів та інших країн було, напевно, більше, ніж самих закарпатців. На площі Миру дехто почув навіть чи то фінську, чи то норвезьку мови – а, як відомо, скандинавські народи належать до особливих шанувальників добірних алкогольних напоїв. Один киянин розповів, що цього року зустрів на фестивалі давнього знайомого з Харківської області, з яким п’ять років тому вони познайомились тут же. Інший гість, вже достатньо “надеґустувавшись”, назвав помилково площу Миру… площею Винною. Хто знає, можливо, мукачівцям уже варто замислитись над новою назвою центральної вулиці – тоді б центр міста навіки супроводжувала Істина.
Але конкурс є конкурс, і він є кульмінацією фестивалю. Як і завжди, переможці визначались у трьох номінаціях за типами вин. Як і очікувалось, перше місце у номінації “Десертне вино” отримав Василь Анталовський з Бобовища, Мукачівського району. Як комісія, так і чимало експертів-любителів зійшлися на тому, що його квітучо-духмяний Трамінер (основа для фірмової “Троянди Закарпаття”) був найкращим, хоч і найдорожчим, напоєм фестивалю. Оргкомітет нагородив його мішком борошна. В цій номінації друге місце отримав винороб Олександр Ковач із села Концово, Ужгородського району. Він виготовив чудове “Шардоне”, за яке йому було вручено мішок цукру. Юрій Муха за своє “Біле” отримав третє місце, а його премією став відріз тканини.
Вже котрий рік постійним переможцем конкурсу є Йосип Машіка, плантація якого відома далеко за межами Ловачки. Так і цього року він переміг у номінації “Біле вино”, виготовивши “Рислінг”. Відповідно, нагородою йому за це стало біле поросятко. Друге місце та мішок цукру за “Херес” отримав ще один постійний переможець фестивалю – Іван Станкович. Уже згаданий Василь Анталовський отримав третє місце за суміш білих європейських вин. Його нагородили мішком комбікорму.
І, врешті, в номінації “Червоне вино” переможцем став винороб з Нижнього Коропця Володимир Райчинець. Журі знову визнало його “Вермут” найкращим червоним вином фестивалю. Він отримав чорне порося. Ягня і друге місце отримав Дюла Гренаді за “Кадарку”, Іван Матей за “Ізабеллу” має третє місце і мішок комбікорму.
Крім того, подяку за кращу культуру обслуговування споживачів і мішок борошна в додаток отримав Йосип Деркач, а відріз тканини за краще оформлення місця торгівлі – Михайло Тіба. Усі згадані переможці конкурсу матимуть дозвіл також торгувати своїм виробом у новорічну ніч з 31 грудня 2003-го на 1 січня 2004 року. Такий дозвіл за активну участь у роботі фестивалю надано також Марії Попович та Василеві Дрогобецькому.
Звісно, згадані закарпатські сорти вина – це далеко не всі, запропоновані на святі. За приблизними підрахунками, винороби Закарпаття представили близько 70 видів. Серед них, окрім “переможних”, можна відзначити “Одеський чорний” та “Опортов” від Василя Анталовського, “Сапераві” та “Мускатне біле” від Олександра Ковача, “Леанку-Шаслу” та “Кагор” від Йосипа Машіки. Було й чимало менш відомих виноробів, які представили непогані вина з гібридних сортів винограду.
Ціни на домашнє вино особливо не відрізнялися від минулорічних. Добірні напої, на зразок “Трамінеру”, коштували 10-15 гривень за літр, “Ізабелла” – від 3 до 5 гривень. Можна було покуштувати і домашніх ковбасок чи бутербродів на закуску, фірма “Бджілка” для покращення смакових властивостей деяких видів вина пропонувала мед.
Загалом фестиваль чим далі, тим більше нагадує своєрідний бізнес-форум, де обговорюється якість продукту. Деякі власники кафе та барів, які розташовуються у “невиноробних” районах краю, шукали на мукачівському фестивалі постійних поставників хорошого вина. Адже винороби дедалі відповідальніше ставляться до смакових якостей священного напою, а споживачі все частіше проявляють інтерес саме до витончених вин з європейських сортів. Принаймні, біля столиків, де переважно увечері пропонували Комобор (сурогат незрозуміло чого з додаванням води, цукру та спирту) натовпу людей зовсім не було. У виноробів, які цінують своє ім’я, навпаки – не було відбою від покупців. А це означає, що надалі якість істинного закарпатського напою зростатиме, а, отже, зростатиме і популярність нашого краю серед інших регіонів країни та світу.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com