Туризм
Наші новини

“Окрема країна” під боком у міста У приміський Форнош не курсує автобус, тут нема ні газу, ні… води

Село Форнош, або Ліскове, населене переважно угорцями. За радянських часів воно було з усіх боків оточене частинами – Шипкою, полігоном, аеродромом та цілим рядом інших. Віддалене від міста лише на вісім кілометрів, воно було геть забуте. Щоб дістатися до Форноша, треба було об’їхати майже 30 кілометрів через Дрисино (Дерцен). Однак Ліскове і досі залишається “окремою країною” на Мукачівщині…

Здавалося б, лісківцям нарікати на владу не доводиться – нещодавно зробили пряму дорогу до Мукачева, землі багато, є ліс, у якому влітку грибів – хоч бери косу та коси. Недаремно ж на минулих виборах саме тут вирішив балотуватись у депутати сам районний керівник Віктор Дядченко, та щось в останню мить його змусило відмовитись від затії. Може, не вдалося порозумітися з угорцями?.. Та менше з тим.
Якщо для гірських сіл багатосніжна зима – ніби кара з небес, то для Ліскового – це хоча б часткове вирішення проблем. Сніг вони можуть використати за прямим призначенням – ось уже кілька років лісківці позбавлені криничної води. Щоб набрати 10 літрів із 40-метрової криниці, жителі Форноша 5-10 хвилин стукають відром об дно колодязя. Ледь діставши каламутну ґрунтову воду, жителі економлять на кожному літрі, щоб його якомога ефективніше використати. Таких криниць у Лісковому небагато, і то не в кожній взагалі є вода. Правда, часом її привозять із сусідніх сіл та з Мукачева на возах або у діжках-причіпах до тракторів, але, зрозуміло, це не вихід зі становища для 340 дворів та півтори тисячі осіб населення.

“Проблема з водою в нас – найголовніша, – каже голова сільради Адальберт Борто. – Свердловину практично ми маємо, тільки треба її ще “вибити”, бо вона нам зараз не належить. Така, правда, Богом забута свердловина. Знадобиться нам десь два кілометри дроту, а ще треба поставити в центрі великий бак. Це питання я підніму на найближчій сесії сільради. Раніше ми пробурили ще одну свердловину, але там води не виявилось”.

Лише нещодавно лісківцям вдалося вирішити проблему зв’язку з містом – минулого року закінчили будівництво дороги. За словами сільського бирова, кожен селянин добровільно відпрацював для цього кілька днів. “Дорога нам обійшлася у 35-40 тисяч гривень. Деякі фінанси виділили в райдержадміністрації, допомогло місто будматеріалами з Пістрялівської РЛС, а так, в основному, своїми силами робили”, - каже Адальберт Адальбертович. І додає, що тепер залишилось тією дорогою пустити “маршрутку” з вулиці Франка, і проблема “відрізаності” села була би практично вирішена.

“Практично”, бо мрією селян є газифікація. Газифікувати Форнош обіцяли чимало достойників, але виконувати передвиборні обіцянки – не з цяцянкою бавитись. Сільський голова про газ вже не говорить – на це треба шалені гроші. Люди гріються та варять їсти на дровах та вугіллі, привізний газ надто дорогий. Та й навряд чи вдасться прокласти природній газ у село, де навіть вода – проблема номер один.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com