Туризм
Наші новини

“Ну що б, здавалося, слова…”

Останнім часом редакційна пошта газети, як ніколи, багата на листи наших читачів. І це добрий знак того, що напередодні такого громадського екзамену, як вибори, люди проявляють небайдужість до суспільних процесів, висловлюють до них своє ставлення і дають оцінку. А це значить, що до 31 березня вони мають намір прийти до урн для голосування з цілком усвідомленим вибором.

Колишній політв’язень Ярослав Хлипняч, згадуючи пекло сталінських таборів, задається цілком резонним запитанням: “Мені сьогодні до глибини душі боляче слухати, як окремі люди проклинають Україну. А вона, свята, мовчить, і, напевно, думає: “За що ви мене так тяжко проклинаєте? Я ж вам віддячую благодатними хлібами, садами, травами пахучими і всіма благами”. То, може, не Україну слід проклинати, а питати з тих, хто нерозумно розпоряджався її багатствами?” Автор переконаний в тому, що реальна надія на вихід з кризи у нього з’явилась у той час, коли уряд України очолював Віктор Ющенко.

В іншому листі пані Білик з Мукачева позитивно оцінює доробок команди Віктора Балоги з благоустрою міста, здійснення рішучих кроків щодо ефективного функціонування місцевої економіки. Автор листа, колишній працівник сільського господарства, в захопленні від того, як голова правління ТОВ “Барва”, депутат обласної ради Василь Петьовка, людина з міцною селянською жилкою, зумів відродити кілька збанкрутілих господарств, об’єднавши їх у єдиний комплекс. На цьому тлі, пише пані Білик, голова Мукачівської РДА Віктор Дядченко виглядає справжнім руйнівником сільськогосподарського потенціалу району, здобутого в радянські часи.

До речі, чи не найбільше нарікань на сваволю чиновників, на тяганину з розглядом заяв і скарг надходить від жителів Мукачівщини. Зневірившись, що прохання мешканців сіл будуть належно розглянуті в районних установах, люди йдуть до редакції, вбачаючи в ній останню інстанцію, де можуть присоромити бюрократію. На жаль, редакція не та установа, яка зможе розв’язати непрості житейські колізії на вічну тему “людина і влада”. Хоча найбільш кричущі факти чиновницького безмір’я знаходять оприлюднення на сторінках видання. І якщо після цього ситуація змінюється на краще, то нам доводиться тільки радіти за цих людей.

Журналісти, звичайно, не Боги. Вони - голос народу, який не повинен бути голосом волаючого у пустелі. Ми подаємо версії тих подій і фактів які відбуваються навколо нас, сподіваючись, що вдячний читач належно оцінить і проаналізує їх, складе власну думку про тих, кого незабаром будуть підносити до небес і втоптувати в грязюку. Я сподіваюсь, що нинішній діалог з читачем не буде останнім, що роздуми на житейські теми і проблеми будуть присутні у кожному номері “Старого Замку” та його додатку – “Вечірнього Замку ”.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com