Туризм
Наші новини

Парламентські вибори 2002 року будуть чесними, якщо “почеснішають” члени виборчих комісій

Але й виборцю треба стати громадянином, а не боягузом

Наближаються вибори депутатів усіх рівнів. Це своєрідний екзамен для політиків. Вони вже не такі спокійні, впевнені, нахабні, як чотири роки тому. Термін закінчується, а місця багатьом втрачати не хочеться, от вони, “бідненькі”, й нервуються, підлещуються до нас, обіцяють, обіцяють й обіцяють… Пересічному українцеві вже зараз треба морально готуватись до виборчих перегонів, бо на нас з вами стільки виллється компромату, брехні, порожніх заяв, що якщо все це близько брати до серця, то може схопити “двоповерховий” інфаркт.

Якщо говорити щиро й відверто, то треба визнати, що крім, референдуму про незалежність 1991 року, в Україні не було чесного голосування. Дотепер ми лише грались у вибори. Ні, ззовні все виглядало законно: кожен мав право віддати голос за кого хотів, але результат був відомий ще до голосування. Напрошується логічне запитання: “Як так можливо?”

На жаль, багато залежить від членів виборчих комісій і так званого адмінресурсу. Ці безпосередні виконавці навчились робити так, що переможцем завжди виходить той, кого хоче влада. Цілком можливим є варіант, що на виборців тепер кандидати звертатимуть дуже мало уваги. А всі сили направляти на “годування” членів комісій. Вирішувати ж їм, кому сидіти в тепленьких депутатських кріслах. Щоб декому не здавалось безпідставним моє твердження про “продажність” тих, хто обслуговує вибори, то пораджу їм сходити в архів і подивитись списки голосуючих на попередніх виборах. Там є такий пункт: ”Підпис громадянина про одержання виборчого бюлетеня”. Подивіться. Скільки там тих підписів? Відсотків двадцять, від сили п’ятдесят! Хоча голосуючих у нас завжди вісімдесят! Звідки вони взялись? Їх підкинули ті, хто має стежити за законністю процедури голосування. Вже не говорю про те, що одна людина голосує за всю сім’ю, а деколи й за далеких родичів, сусідів, друзів, і кидає в урну пачку бюлетенів. І найстрашніше те, що всі змирились з цим, сприймаючи як належне. Трохи заважають на виборах спостерігачі від опозиції, але на них особливо не дивляться. Трохи підлещують, пропонують і 50 грам, і до них, аби лиш мовчав. Спостерігаючи за українськими виборами, починаєш сумніватись у правильності вислову: “Правди не сховаєш!” Ще й як сховаєш. Треба лише залякати, годувати адмінресурс.

А вже після виборів всі кричимо: “Чому так жахливо живемо?” Тому, що сплачуємо борги за свою безвідповідальність, байдужість, боягузство. Йдучи на вибори, кожен має задати собі запитання: “Хто я? Громадянин чи боягуз?”

Твердження про те, що політика – брудна річ, не зовсім вірне. Бо забруднили її ми з вами. Станьмо чеснішими, то життя наше стане радіснішим і добрішим. Обманюючи один одного, ніколи не заживемо по-людськи.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com