Туризм
Наші новини

Чому наші державні чиновники такі боягузливі?

Українські чиновники “унікальні”… Раджу людям зі слабкими нервами чим менше спілкуватись з “чинушами”, бо “чиновницькі сеанси” приводять до апатії, зникає кураж і бажання жити. Український посадовець асоціюється з нахабством, супержадібністю, лицемірством (брехати вміють професійно), неповагою до людей і боязливістю! Вірус боязливості найбільш вразив наше чиновництво. Інколи від такої недостойної поведінки у людини з моральними якостями може початись нудота. Дешеві “понти” і боязкість – це головні риси посадовців.

Щоб у читачів не склалось враження, що на “дбайливих наших” наїжджають несправедливо, то давайте трохи конкретики. Майже кожен з нас колись заходив у владні кабінети. І якщо пересічному українцеві потрібна якась простенька консультація з приватизації, то обличчя чиновника стає поважним, пихатим. Він свідомо напускає на себе цю поважність, щоб людина відчула, що не так просто видати довідку про стан сім’ї (то печатки нема на місці, та й надрукувати 10 слів нелегко). Ну а коли треба проконсультувати людину зі скаднішого питання, то взагалі у чиновника робиться таке заклопотане обличчя, ніби від його слів залежить бути чи не бути атомній війні! Вся ця фальш робиться для того, щоб звичайний українець зрозумів і змирився з істиною: чиновницька робота – не мед, ділити бюджетні кошти на ремонт шкіл, лікарень – це не хліб пекти чи стояти у станка. А як вони вміють жалітись на шкідливу чиновницьку роботу, - всілякі презентації, де на халяву можна напитись, а це удар по печінці, та й хабарі брати морально нелегко, бо треба побороти самого себе. А люди які невдячні, бо сиплють на голову прокльони…

Але найстрашнішою негативною рисою посадовців є боязливість. З нашими чинушами не вирішиш ніякого важливого питання, крім видачі довідок. Здавалось би, кому як не посадовцям приймати важливі рішення, брати відповідальність на себе. Але боязнь бути викликаним на килим до начальника не дозволить це зробити. Ну дбали б чиновники за себе, але нехай не забувають і за нас! Та відповідальність і чиновник – це поки що несумісне.

Переконався остаточно автор чих рядків у цьому на одному факті. Біля Ключарок і Павшина будується хімічний (шкідливий для природи і людей) об’єкт. Дозволили його будувати самі ж наші кишенькові чинуші. Жителі міста і району вимагають негайного закриття будівництва і звертаються в різні кабінети, відстоюючи свої права. А що чинуші? Коли з ними розмовляєш, то очі бігають, як у переляканих кроликів, а на чолі написано: “Дайте мені спокій, я боюсь таке вирішувати…” І футболять з одного кабінету в інший, а німецькі горе-інвестори тільки посміхаються і роблять своє діло.

Чому ж наші такі посадовці “морально кастровані”? Хто їх при житті зробив “євнухами”? Відповідь проста… Система! І не радянська, а сьогоднішня. Зверніть увагу, скільки в нас виборчих посад? Президент, депутати, голови сіл, мери міст. І все… Всі інші: керівники районів, областей, міністри – призначаються. От якби, наприклад, губернатор обирався голосуванням років на п’ять, і був впевнений, що ніхто, крім виборців, його не зніме, не було б у нас ніякої “хімії” і інших негараздів. Виборність надає впевненість. От в чому наша біда. Потрібно змінювати систему, бо сьогоднішня лише плодить полохливих чиновників.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com