Туризм
Наші новини

Більшовизм починався зі скромної партії – РСДРП

Роздуми з приводу парламентських слухань

Нещодавно дивився по телевізору трансляцію парламентських слухань, де обговорювалося болюче питання про голодомори та політичні репресії в Україні.

Отже, на 12 році після проголошення незалежності в нашій державі вирішили згадати цю трагедію. Яка буде прийнята постанова з цього питання, взнаємо незабаром. Але вже сьогодні можна оцінити виступи окремих народних обранців і, зокрема, депутатів від Закарпатської області.
По-перше, переважна більшість депутатів говорила про голодомор 1932-33 років тоді, як тема обговорення мала б охоплювати репресії від 1917 по 1990 роки. Адже голодомори були тільки частиною в мороці багатолітніх знущань.
Від Закарпатської області в обговоренні даної теми виступили депутати Іван Мигович та Іштван Гайдош.
Отже пан, чи пак, товариш Мигович сказав, що голод був і в інших державах, зокрема в Чехословаччині, до складу якої тоді входило Закарпаття. Тим самим депутат хотів доказати, що це – закономірне явище, і воно може спіткати будь-яку країну. З цього випливає, що не комуністи винні в організації голодомору.
Не поділяючи думку Миговича, хочу сказати йому, що порівнювати голод у Закарпатті 30-х років з голодомором на східній Україні не можна, оскільки в Закарпатті за часів Чехословаччини свідомого нищення українського народу не було. Знаю, що більшість закарпатців схвально згадують ці роки. За влади чехословацького уряду людина мала змогу покинути країну та поїхати до інших країн на заробітки. А чи мали таку можливість селяни, які опинилися під владою ваших попередників?
Голодомори в Україні були свідомо організовані партією, і це було її генеральною лінією, щоби знищити українців як націю.
Інший депутат, Іштван Гайдош, говорив, немов на чергових комсомольських зборах, і в основному про те, що партія, котрій він вірно служить, засуджує голод і закликає робити все для того щоби таке не повторювалося. Зрозуміло, що факт штучного голодомору вчиненого над українським народом сьогодні не зможе заперечити ніхто, але далеко не кожен міг таке зробити, скажімо 15 років тому. Якщо би пан Гайдош був патріотом України, то він із трибуни повідав би колегам-депутатам про те, що репресії над закарпатцями творила й сусідня держава, яка потоптала в крові Карпатську Україну та після того проводила жорстку мадяризацію краю. А чому не розповісти на таких слуханнях про те, як багато знищено українських патріотів в “Ковнері” та інших в’язницях. На мою думку, п. Іштвану слід робити все для того, щоби такого не повторилося.
Пам’ятаємо, що більшовизм починався зі скромної РДСП, але в що перетворилася ця партія, показала історія. Погляньмо ж на нашу дійсність.
Чи є різниця в тому, між тим, як не так давно направляли з центра секретарів обкому, а ті на місцях підбирали слухняні кадри, та тим, як діє партія, до якої пан Гайдош належить сьогодні. Я бачу повну аналогію. А ще треба запитати самих себе, як це може статися, що порівняно молоді люди за короткий час зуміли обдурити довірливих закарпатців і засісти в законодавчий орган держави й стати мільйонерами. Я прийшов до сумних висновків, що якщо, не дай Господи, до влади прийдуть подібні люди, то треба чекати ще страшніших катаклізмів, ніж голодомори та репресії. Вважаю, що подібні питання повинна ставити перед собою кожна нормальна людина. А ще, на мою думку, кожен депутат мав би задуматися над тим чому ті люди, які безпосередньо творили репресії, на сьогоднішній день шануються в державі і вони мають високі пенсії. А ті, хто находив у собі мужність боротися проти тоталітарного режиму, живуть за межею бідності. Отже, про яку злагоду в суспільстві може йти мова.
Ще в 1991 році Верховною Радою УРСР був прийнятий закон про жертви політичних репресій в Україні. Він настільки недолугий, що інакше, як глумління над жертвами репресій, його назвати не можна. На розгляд парламенту подано проект нового, більш справедливого закону, але він і досі не розглянутий. Складається думка, що багато народних обранців бояться піднімати таку неприємну тему. За цей час більшість реабілітованих померла, мабуть, в парламенті саме і чекають того часу, коли вже нікого буде реабілітовувати, отже не потрібні будуть жодні затрати на відшкодування. Президент видав указ про надання матеріальної допомоги жертвам голодомору. Мені особисто телефонували з міськсобесу, чи числяться такі люди серед реабілітованих. Подібна доля, мабуть, чекає і на жертв політичних репресій: їх будуть розшукувати тоді, коли не буде в живих. На Закарпатті на сьогоднішній день доживають свій вік біля 600 реабілітованих, а 10 років тому їх було вдвоє більше. Соціальний стан цих людей дуже низький, але турбують їх більше негаразди в державі й те, що до влади за 12 років незалежності не можуть прийти патріоти держави, а правлять нами казнокради та яничари.
Попри всі негаразди в нашому житті я переконаний і вірю в те, що в Україні прийдуть до влади розумні люди для котрих національні інтереси країни, розбудова державності будуть найвищим пріоритетом. В тому нам, Боже, помагай.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com