Туризм
Наші новини

Зґвалтувавши 12-річну дівчинку, нелюд безжально задушив дитину. А потім порішив і її 6-річного брата

Того вечора Олена П., мати двох дітей, 12-річної Лариси та 6-річного Михайлика, поспішала до чоловіка, який працює лісником в урочищі “Турбат”. Діти вже звикли залишатися вдома без батьків, але того разу вони не хотіли відпускати матір. Коли Олена обійняла дітей на прощання, у серці ніби промайнули якісь тривожні нотки. Але жінка не надала цьому значення, адже розлучатися з дітьми для люблячої матері завжди було важко. Вона поспішала і намагалася якнайшвидше відігнати від себе сумні думки. Якби ж тоді Олена бодай змогла припустити, що вже ніколи не пригорне, не приголубить свою Ларисоньку, ніколи не візьме на руки меншого – Михася… Через які муки довелося пройти її дітлахам у останні хвилини такого недовгого життя, знає тільки Бог. А ще той, хто вночі, напередодні престольного православного свята, вдерся до їх будиночку, напав на сплячих дітей і, поглумившись, безжально вбив їх.
Урочище “Турбат” знаходиться за 15 кілометрів від с. Лопухово, що на Тячівщині. Дільниця, яку обслуговував лісник Василь П., знаходилася саме в урочищі, тому з ранньої весни і до пізньої осені чоловік був змушений проживати окремо від сім’ї. Коли діти підросли, дружина Олена все частіше залишала їх на дідуся із бабусею, які проживали неподалік, в окремому будиночку, що на сусідній вулиці. А сама йшла допомагати чоловіку. Звісно, прожити на одну зарплату сім’ї з чотирьох чоловік було важко. В урочищі подружжя разом заготовляло корм для худоби. Влітку збирали ягоди. Коли ж після осінніх дощів у лісі майже під кожним деревом з’являлися гриби, жінка збирала їх, щоб заробити якусь копійку. Того дня Олена з Василем поспішали додому. Було велике релігійне свято, подружжя разом із діточками мали піти до церкви. Ще здалеку вони побачили свій будинок. Зазвичай діти очікували на повернення батьків, виглядали їх, а потім навипередки бігли їм назустріч. Але цього разу на обійсті панувала якась дивна тиша. Василь здивувався: де ж діти? Передчуття, що сталося лихо, змусило пришвидшити кроки. Двері будинку були відчинені. Олена забігла до кімнати, серце стиснула якась незрозуміла туга. “Ні, нічого не трапилося. Он вони, її маленькі бешкетники. Соньки, може пізно заснули й досі сплять на дивані.” – подумала жінка, піднявши ковдру. Її діти лежали, обійнявшись, ніби два маленькі янголи. Якусь мить мати милувалася ними. Лариса їй здалася якоюсь блідою. Жінка взяла доньку за руку і від крижаного холоду ледь на зомліла: дитяча долоня вже заклякла. Вона почала термосити доньку, а потім сина. Але марно, холодні дитячі тіла не могли почути гіркий стогін матері. Син і донька були мертві… Першими на місце прибули співробітники Дубівського відділення міліції. Згодом було сформовано посилену оперативно-слідчу групу, до якої увійшли кращі фахівці Тячівського райвідділу внутрішніх справ та обласного апарату. При попередньому зовнішньому огляді слідів насильства не було виявлено. Здавалося, що дітлахи отруїлися недоброякісними харчовими продуктами. На столі стояли залишки вечері, серед яких були м’ясні консерви. Та згодом версія про отруєння не підтвердилася. Лише після розтину вдалося встановити справжню причину смерті обох дітей. За висновками судмедекспертів, дітей задушили. До того ж перед смертю неповнолітню дівчинку було зґвалтовано. Про те, що в кімнаті побували непрохані гості, красномовно свідчив безлад, який більше нагадував сліди боротьби. Отже, поглумившись над дівчинкою, вбивця холоднокровно задушив її та молодшого братика. А потім поклав вже мертвих дітей на диван і прикрив їх ковдрою. Згодом саме цю версію буде підтверджено у суді. Звістка про жахливий злочин швидко поширилася селом, односельці співчували Василю та Олені й намагалися усіляко допомогти міліціянтам знайти злочинця. Крок за кроком пророблялися різні версії. Паралельно перевірялися особи, які раніше вже мали проблеми із законом. Правоохоронці завітали до кожного будиночку в Лопухові, розшукуючи свідків, розповідь яких могла б пролити світло на цю доволі заплутану справу. Кропітка робота принесла перші результати. Нелюда, який позбавив життя двох неповнолітніх дітей, все ж таки вдалося вирахувати співробітникам міліції. Знайшовся свідок, який розповів, що тієї ночі бачив, як один з жителів села покидав будинок. До речі, раніше цей чоловік не бував тут у гостях. Але правоохоронцям вдалося зібрати ще ряд доказів, під тиском яких підозрюваний був змушений зізнатися у злочині. Не зважаючи на досить молодий вік, 26-річний Володимир К. вже встиг посваритися із законом. А про його лиху вдачу знали не тільки односельці, а й співробітники місцевого відділення міліції. Неврівноважений характер чоловіка постійно давався взнаки. Сварки з односельцями скінчалися проявами жорстокості та агресії з боку Володимира. Частенько перепадало від сина і його батькам, яких п’яний здоровань “пригощав” кулаками. Того вечора чоловік, як то кажуть, хильнув зайвого. Хоча вже стемніло, Володимир не поспішав додому. Тиняючись темними вулицями гірського села, він побачив світло в одному з будинків. Чолов’яга крадькома підійшов до вікна. В освітленій кімнаті нікого не було видно. Коли Володимир взявся за ручку вхідних дверей, вони виявилися не зачиненими, і чолов’яга без перешкод увійшов до кімнатки, де на дивані спали діти. Побачивши дівчинку, нелюд накинувся на сплячу дитину і, затуливши їй рота долонею, зґвалтував беззахисне дівча. А потім, дивлячися у очі своїй жертві, почав душити Ларису. Не пошкодував й Михайлика. Задушивши обох дітей, вбивця поклав бездиханні, але ще теплі тіла на диван і прикрив їх ковдрою. Потім, ніби нічого не сталося, вийшов з будинку і пішов додому. Розглянувши кримінальну справу, суд визнав підозрюваного винним у інкримінованих йому злочинах. Обласний апеляційний суд за скоєні важкі злочини призначив Володимиру К. міру покарання – довічне ув’язнення. Нещодавно справу було розглянуто Верховним Судом України. Ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок було залишено без змін. Невідомо, чи вистачить грішнику життя, щоб Бог прийняв його каяття за вчинені ним жахливі злодіяння. Та батькам дітей вже не повернеш…

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
Пишіть на andsale@hotmail.com