Туризм
Наші новини

Академік Андрій Чебикін: «В Україні, на мою думку, Мукачівський замок виглядає чи не найкраще!»

Минулої неділі у Мукачівському замку урочисто завершився ІІІ-ій міжнародний дитячо-юнацький конкурс образотворчого мистецтва “Срібний дзвін”, який проводив однойменний благодійний фонд за підтримки численних спонсорів.

Андрій Чебикін

Визначені переможці. Гран-прі у молодшій віковій категорії в номінації “графіка” отримала Єлизавета Чернецька з Києва. У середній віковій категорії у номінації “скульптура” – Петро Вронський також зі столиці. Призи та цінні подарунки переможцям вручили від імені спонсорів голова благодійного фонду “Срібний дзвін” Павло Мешко та голова правління ТОВ “Барва”, депутат облради Василь Петьовка. Приз від Мукачівського відділення “ПриватБанку” вручив член журі художник Золтан Мічка.
Після нагородження переможців, дипломантів усіх категорій та учасників конкурсу я попросив поділитися своїми враженнями художника-графіка, президента Академії мистецтв України, ректора Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, голову журі конкурсу “Срібний дзвін” Андрія Чебикіна.
- Середовище древнього замку, в якому працювали діти, створило чудові умови для роботи. Андрію Володимировичу, чому саме на цьому моменті творчої роботи Ви наголосили, вітаючи талановитих молодих митців із різних країн з успішним завершенням конкурсного змагання?
- Діти, які приїхали у Мукачево, були попередньо ознайомлені з тематикою своєї пленерної роботи, чого інколи бракує іншим нашим всеукраїнським конкурсам. Мукачівський замок має прекрасне минуле, яке ввібрало в себе визначні події в історії України та Угорщини. Тут було чимало знаменитих людей, які особисто творили цю історію. У дитячій уяві, пригадую себе, замки завжди народжували чудові спогади й легенди, високі думки. Дитяча душа сприймає все це дуже гостро.
Нам поталанило з доброю погодою. Тому аура конкурсу, що проводився на верхньому подвір’ї замку, та невимушене спілкування дітей чудово позначилися на результатах їхньої роботи. Зокрема всім була задана тема карпатських легенд, зокрема Мукачівського замку та Срібного дзвону.
- У Вас самого є роботи Мукачівського замку?
- На жаль, ні. Є тільки фото. Я надовго сюди ніколи не приїздив. А для того, щоб зробити якусь вагому роботу, треба цю тему глибоко вивчити, щоб запалитися нею і мати якесь натхнення. Вперше я побачив Мукачівський замок у 1965 році, коли зі своїм товаришем, відомим українським живописцем Тиберієм Сільваші, який родом із Закарпаття, приїхали у цей чудовий край. Тоді замок знаходився у занедбаному стані. Були цікаві задуми, але теми моїх робіт знаходилися в інших напрямках.
Я багато подорожую різними країнами. Але й замок «Паланок» останніми роками відвідую досить часто. При нагоді зазначу, що вдячний міській владі та директорові музею “Паланок” Василеві Цигаку за те, що вони піклуються про надбання минулого. В Україні, на мою думку, Мукачівський замок виглядає зараз найкращим. Де ще можна побачити старі маєтки прибраними? Можливо, один-два ще є у нашій державі, й усе. Тепер вони занедбані, забуті, без належного фінансування. Хіба що можна назвати маєток графині Щербатової, спадкоємиці Потоцьких. Там зараз знаходиться санаторій. Його головний лікар, місцева влада дбають про збереження цієї пам’ятки, тут створено художню галерею, проводяться пленери відомих художників.
- У Рік культури в Україні багато говориться про її фінансування. Як можна зрушити це питання з “мертвої точки”, аби наша культура почала нормально розвиватися?
- Україна знаходиться у стадії розвитку початкового, “дикого” капіталізму зі своєю українською специфікою. Тому дехто в державі ще й досі не розуміє, що культуру не можна фінансувати за залишковим методом. У цивілізованих країнах на мистецтво і культуру виділяють значні суми коштів, тобто вони є державним пріоритетом. Поки Україна бідна, то треба хоча б прийняти такі закони, які б стимулювали перші кроки. Це закони про меценатство, про гастрольну діяльність, податки. Якщо вони будуть прийняті, тоді в культуру вкладатимуть гроші підприємці, яких за рідну державу болить серце. Тільки після цього суспільство матиме культурні об’єкти, доведені до нормального ужиткового стану.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com