Туризм
Наші новини

Крах автомобільного плану

Клієнти київської фірми
п’ятий місяць очікують своїх грошей

Сумна історія трапилася з родиною Медвідів з Мукачева. Влітку минулого року нинішні пенсіонер і безробітна “клюнули” на передане на радіо рекламне оголошення. Ужгородське представництво київської фірми пропонувало автомобілі на доволі вигідних умовах. Мовляв, оплачуєте 167 гривень на місяць – отримуєте авто “Славута”. Саме тоді, вважають Медвіді, вони “влипли”.

Габор Медвідь – професійний водій, тож все життя мріяв про власну машину. Те, що йому запропонували, виглядало як подарунок. Це був метод купівлі автомобіля, який нібито вже 30 років має успіх у країнах Латинської Америки і 10 років – у Польщі. “У нашій країні цей метод, чи, скоріше, система, зветься “Автоплан” і в принципі досить проста. Вона нагадує касу взаємодопомоги, відому ще з “тих” часів, – розповідається на рекламно-інформаційному веб-сайті фірми “Аісе Україна”. – Учасникам “Автоплану” надається можливість виплатити вартість автомобіля мінімальними щомісячними внесками і стати його власником за допомогою щомісячного розподілу. Терміни одержання автомобіля залежать від бажання і можливостей кожного учасника. “Автоплан” дозволяє дуже гнучко регулювати графік виплати внесків, з огляду як на фінансові ускладнення, так і вільні кошти, що з’явилися”.
Адміністратором “Автоплану” виступає закрите акціонерне товариство “АІСЕ Україна”, а гарантами – такі відомі підприємства, як СП “АвтоЗАЗ-ДЕУ”, а також корпорація “Укравто”, що гарантує одержання імпортованих нею автомобілів, зокрема марок ВАЗ і ГАЗ. Не розповідатимемо про «відомість» «АвтоЗАЗ-ДЕУ», це вже написано багато. Однак фірма обіцяє на отриманий автомобіль гарантію, і його повинні обслуговувати на фірмових СТО по всій Україні, а також страхування. Компанія «AICE-Україна» навіть нагороджена дипломом за кращу організацію продажу автомобілів виробництва СП «Автозаз-ДЕУ» за 2001 рік, копія якого демонструється на веб-сайті.
Ужгородський консультант фірми розписав систему «Автоплан», як одну з найсучасніших. Мовляв, це таке собі змагання, метою якого є – набирання найбільшої кількості балів. Чим більше балів набираєте – тим швидше отримуєте автомобіль, у даному випадку –“Славуту”. Медвіді повірили на добре слово, очевидно, детально в текст угоди не вникали, і вступили в систему. Марія Михайлівна, дружина Габора Медвідя, в той час працювала на “ЕНО” і отримувала непогану зарплату, тому про регулярну оплату сім’я не дуже хвилювалася. Гроші щомісяця треба було висилати до Києва на рахунок «АІСЕ Україна». Змирилися з оплатою за вступ до системи 587 гривень, які не враховувалися до внесків. Змирилися й з тим, що з оплачуваних, наприклад, 164 гривень лише 96 вважалося внеском, решта грошей йшла на “адмінвитрати”. Протягом 14 місяців Медвіді справно сплачували рахунки на яскравих бланках, які регулярно надсилали кияни. Інколи сплачували й півтори тисячі гривень… Гроші діставали, де могли, хоч лише невдовзі перед тим придбали квартиру. На життя ледь вистачало… Але головне було – набрати якомога більшу кількість балів, щоб нарешті отримати той автомобіль. Інколи за місяць не набирали жодного балу, але у підсумку 38 балів взяли. Не високий, але й не поганий результат, враховуючи те, що найкращі учасники змагання набрали до 60 балів. Якщо перевести це у грошовий вимір, то мукачівці вислали до Києва разом понад 5 тисяч гривень, а чистий внесок за автомобіль становив 3,5 тисячі. Так тривало доти, доки дружина Габора Медвідя не потрапила в лікарню і була змушена за станом здоров’я звільнитися з роботи. Грошей стало катастрофічно не вистачати, довелося подружжю позичати гроші під високі проценти для того, щоб оплатити красиві київські рахунки. Габор Медвідь наважився врешті зателефонувати до Києва. Попросив фірму зрозуміти ситуацію, вислати таки автомобіль під гарантію поступової оплати. “Я би позичав гроші, десь на машині би підзаробляв, був би згоден навіть на дешевше авто, лиш би дали. У всякому випадку, 100 гривень на місяць на сплату машини у мене би знайшлося”.
Коли Київ після багатьох відписок та відмовчувань врешті відмовив, Медвіді вирішили розірвати угоду і повернути бодай чистий внесок. Тим більше, що договір дозволяв розривати угоду у разі втрати працездатності учасника. Довідку про це, а також підтвердження з центру зайнятості Медвіді у лютому цього року вислали до Києва. Знову мовчанка… Лише через три місяці, після звернення аж в Адміністрацію Президента, їм врешті повідомили про розрив договору. До речі, протягом навіть цих трьох місяців рахунки справно надходили, і Медвіді їх так само справно сплачували (знову позичали!), щоб не наражатися на претензії з боку фірми і не платити штраф.
Сім’я стала очікувати на свої гроші. Адже в договорі чорним на білому було написано, що в разі розриву угоди “гроші будуть повернуті у найкоротший термін”. Але замість них із Києва почали знову надходити різні відписки. Одна взагалі повідомила, що гроші будуть повернуті після «закінчення графіку внесків», який «залежить від фінансової активності учасників групи… Максимально це може бути – 69 місяців». Шоковані таким “найкоротшим терміном”, мукачівські “учасники групи” намагалися з’ясувати оту “фінансову активність”. Марно. “Може, уже й 20 осіб розірвали цю угоду, я не знаю, – припускає Габор Медвідь, – але 6 років своїх грошей я чекати не збираюся”. Більше того, кияни погрозили оштрафувати мукачівців “на 10 відсотків (але не менше двох цілих чистих внесків)”. “За що? – продовжує скаржитись чоловік. – Ми вчасно і в повній сумі оплачували усі рахунки, а розірвали угоду на обумовлених підставах – дружина стала безробітною”. Але під час цього розслідування Медвіді принаймні довідались, що як мінімум один учасник групи, який отримав набагато меншу кількість балів, уже… керує автом від “Автоплану”.
Так вже тягнеться чотири місяці. Медвіді від фірми не отримали ні грошей, ні автомобіля. Будучи зовсім у розпачі, вони звернулись у Комітет захисту прав споживачів. Закарпатські захисники цих прав хоч і розвели руками, мовляв, фірма не наша, а київська, але пообіцяли включити всі механізми впливу через столичних колег. Звернулися в прокуратуру. Тиждень тому звідти надійшов лист, у якому зазначено, що всі суперечки, які виникають у ході реалізації угоди, вирішуються у судовому порядку. “Як я, пенсіонер, який щомісяця зі свої пенсії сплачує 80 гривень за борги, винайму адвоката, буду судитися за свої ж гроші?”, – нарікає пан Габор.
У вівторок редакція газети намагалася зв’язатися з керівником відділу з обслуговування клієнтів “Аісе-Україна” Антонієм Некрасовим. Адміністратор після тривалої паузи повідомила, що відповіді на подібні запитання надаються у письмовому вигляді юристом фірми паном Анатолієм Коломійцем. Редакція за наданою електронною адресою надіслала прохання прокоментувати ситуацію, яка склалася з клієнтом Габором Медвідем. Через деякий час від пана Некрасова надійшла відповідь такого змісту: «У взаємовідносинах в паном Ведмідь Г.А. ЗАТ «АІСЕ Україна» дотримувалось і буде дотримуватися виключно чинного законодавства України та обопільно підписаної Угоди. Якимось чином Ви невірно трактуєте умови Угоди, тому, якщо редакцією буде подана недостовірна інформація, яка може зашкодити фірмі, Вас буде притягнуто до відповідальності згідно чинного законодавства України». Трохи згодом менш різка відповідь надійшла і від юриста фірми, де повідомлялось, що відповідь у даній справі вже була надана Генпрокуратурі, Управлінню у справах захисту прав споживачів та Адміністрації Президента. Отримати які-небудь конкретніші роз’яснення нам не вдалося.
Слід додати, що на веб-сайті «АІСЕ Україна» повідомляється про результати 51 асигнаційного акту від 30 жовтня 2002 року. Згідно з ним, всього по Україні розподілено 302 автомобілі. Серед переможців є і жителі Закарпаття: з Мукачівського та Тячівського районів, а також двоє ужгородців та один свалявець. Редакція газети просить зголоситися закарпатських переможців та інших учасників «Автоплану» для того, щоб розповісти про їхній досвід участі в конкурсі.
А в одному з мукачівських центральних гастрономів і надалі пропонується “Славута” на тих же умовах. Автомобіль, про який так мріяв Габор Медвідь, все ще стоїть поміж пральних засобів, масла, цукерок та хліба і збирає на собі погляди здивованих покупців…

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com