Туризм
Наші новини

Народний артист України Петро Матій: “Щоб відбувся мій сольний концерт у філармонії, сам шукаю спонсорів, аби заплатити за афіші та оркестрантам…”

Минув рік із того часу, як “Старий Замок” востаннє друкував інтерв’ю з народним артистом України Петром Матієм. На обласному фестивалі-конкурсі сучасної пісні й танцю “Кришталеві грона” наш виноградівський кореспондент Василь Кіш знову зустрівся з метром, аби дізнатися про головні події з творчого життя співака за цей період. Петро Матій розповів:

- У грудні я відпрацював авторський сольний концерт, який називався “Христос прийшов до нас”. Звучали написані мною духовні слова Товтина, Шипа, Скунця та інших закарпатських поетів. Це одна така важлива для мене подія. Крім того, були дві поїздки до Києва з виступами у палаці “Україна”, де звітувала наша область. Перша була приурочена черговій річниці возз’єднання Закарпаття з Україною, а друга – 10-й річниці Незалежності нашої держави. Обидва концерти транслювалися телебаченням, їх мали змогу бачити глядачі. Подієвим для мене є й те, що наймолодша моя внучка, якій немає ще й семи років, щойно стала лауреатом фестивалю сучасної пісні й танцю “Кришталеві грона”. Вона виконала дві мої пісні: про букварик і про рідні карпатські гори. Ще одна подія відбудеться наприкінці жовтня. До того планую провести в обласній філармонії свій сольний концерт під назвою “Мій рідний край”. Хотілося б думати, що з цим усе буде нормально, якщо тільки не трапляться якісь зриви зі здоров’ям чи інші небажані трафунки.

- Цінителі музики знають Вас, передусім, як виконавця народних і класичних пісенних творів. Якою Ви бачите перспективу цих жанрів у нашому краї?

- Народна пісня живе в крові у закарпатців, вона ніколи не вмре. Йдучи за модою, теперішні молоді виконавці намагаються її стилізувати, аранжувати на сучасний лад. Не бачу в цьому великої біди. Головне – щоб народна пісня звучала. На жаль, в останній час розвелося дуже багато дешевих пісень-одноденок. Та, думаю, що якраз такі фестивалі, як “Кришталеві грона” у Виноградові, імені Машкіна в Іршаві та ще деякі повинні відбирати усе краще, що є в творчості нашого народу.

- Скажіть, котрий із концертів найбільше запам’ятався Вам або ж приніс купу грошей?

- Про гроші нема що й говорити, від концертів одні розтрати. Скажімо, щоб організувати свій сольний концерт у філармонії, я сам мушу знайти спонсорів, аби виготовити афіші, запрошення, заплатити оркестрантам, музикантам, які зі мною працюють. Я радий, коли від такої організації мені залишаються бодай копійки. Про великі гроші й мови не може бути.

- І все ж, були концерти, які чимось врізалися в пам’ять…

- Кілька років підряд на запрошення італійських менеджерів я працював в Італії. Удвох із Степаном Гігою ми співали класичні оперні арії на італійській мові. Тамтешня публіка дуже добре розуміє високе мистецтво. Нас надзвичайно тепло сприймали. Це запам’яталося. Шкода, але в нас співакам того типу платять зовсім мало. Сподіватися про серйозні заробітки не доводиться.

- Де Вам краще співається: у філармонії, на полонині чи в амфітеатрі?

- Всюди – і у філармонії, і на полонині. А співати зараз на фестивалі перед моїми земляками у Виноградові взагалі чудово.

- До речі, Ви були з “Кришталевими гронами” від початку цього конкурсу. Яким бачите його майбутнє?

- Фестивалю всього три роки, а він уже став обласним. Радує велика кількість його учасників, хоча зараз ще не всі райони області мали тут своїх представників. Можливо, не встигли відібрати найкраще. Та я чомусь сьогодні маю впевненість, і так думають усі члени журі фестивалю, що через кілька років “Кришталеві грона” можуть стати всеукраїнським і навіть міжнародним конкурсом. Лиш би при цьому не довелося вирубувати дерева у чудовому парку Перені. Адже він і зараз ледь вміщує усіх бажаючих.

- Дякую за інтерв’ю.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com