Туризм
Наші новини

Туризм – економічна ніша для Закарпаття

У Закарпатті зосереджено 620 мінеральних джерел, із яких понад 360 вивчено. Більшість із них за своїми властивостями унікальні. В регіоні зосереджено 5,2 % об’ємного і 51 % вартісного потенціалу природних ресурсів держави. Нараховується 465 об’єктів природно-заповідного фонду, 494 резервати живої і неживої природи. У мережу санаторно-курортних та рекреаційних закладів входять 17 санаторіїв, 19 санаторіїв-профілакторіїв, 87 туристичних комплексів і баз відпочинку, 31 готельна установа. На їхній базі одночасно можуть розміститися 12 тисяч гостей; загалом у цій сфері працюють майже 7 тисяч осіб.

Закарпаття є найбільш насиченим пам’ятками історії та культури в Україні. На державному обліку перебувають 1839 пам’яток археології та історії монументального мистецтва, з яких 6 – державного значення.

У центрі Європи, але не туризму в Європі

Край за Головним Карпатським хребтом не має особливо великих багатств у його надрах. Добувають тут золото, цеоліти, розвідано родовища нафти, газу. Однак підземні поклади й родовища надто скромні, не йдуть у порівняння з тими, які зосереджені у сусідніх Румунії, Польщі. Родючих земель у краї теж обмаль, вони в основному в Угорщині, за Тисою. Залишаються хіба що ліси, якими вкрито більше половини території і за кількістю яких Закарпатській області немає рівних в Україні. Але страхітливий паводок, який стався два роки тому, став попередженням про вичерпність і цього ресурсу. Матінка-природа своєрідно віддячила за надмірне захоплення лісорубів “кубиками”, перетворивши цілі села і присілки у “мертву зону”.

Вчені стверджують, що “локомотивом” економіки регіону міг би стати туризм, в якому вигідно поєднуються екологічний напрям розвитку краю з вирішенням проблем зайнятості населення. Залишаючи фахівцям-економістам тему, якій саме галузі належатиме провідна роль у стратегії подальшого розвитку краю, ми зосередимо увагу на тому, як і що робиться у нашому тургосподарстві. Чи можемо ми тут досягти того, на що сподіваємося, і як збираємося перетворювати туризм у високорентабельну галузь.

Вже нині туризм і рекреація не є пасинками, не їдять чиїсь харчі, а годують інших. За перше півріччя цього року обсяг послуг, наданих самими лише турфірмами області, перевищив 15 млн. грн.; платежі до бюджету становили 2,7 млн. грн. Цей факт, коли багато виробництв нині ходять “у мінусах”, обійти важко. Він дозволяє дивитися на туризм без іронії, з пошаною. Але… Щоб туристично-рекреаційні послуги займали вагомішу частку, а в перспективі вийшли на перше місце у наповненні бюджету та створенні робочих місць, галузь повинна розвиватися випереджаючими темпами. За нинішніх обсягів капіталовкладень очікуваного її процвітання чекати доведеться довго. У 1999 році на модернізацію матеріальної бази галузі було спрямовано 1 млн. грн. Це один із найвищих показників по регіонах України, та кожному зрозуміло, наскільки це мало порівняно з потребами. Доречно нагадати, що, за незначним винятком, матеріальна база по прийманню гостей у Закарпатті була створена за радянських часів і раніше. Вона, як правило, морально застаріла, фізично зносилася і нині, шоб відповідати сучасним вимогам, потребує не одного, а сотень мільйонів.

Приватні турфірми створили в області вже півдесятка престижних на міжнародному рівні баз по прийманню туристів. Тому й оминули їх подібні накладки. Володарі приватних баз по прийому туристів не гадають на кавовій гущі, приїдуть до них гості, чи ні. Попри невелику місткість таких баз, за них навіть перед іноземцями не соромно. До речі, вдало реалізовується в Закарпатті і проект, який передбачає пріоритетний розвиток сільського зеленого туризму і фінансується фондами розвитку Карпатського Єврорегіону, “Євразія” та Міжнародним фондом “Відродження”. В нинішньому році у гості до мешканців Рахівського району приїжджали на відпочинок і оздоровлення вже сотні туристів.

Чужі візи на користь… нашому туризму

Дослідники твердять про невичерпні рекреаційно-туристичні можливості Закарпаття, а практика свідчить, що туристи, особливо гості з-за кордону, переважно оминають його. Кількість інотуристів, які відвідали Закарпатську область у минулому році, у 5-5,5 раза менша, ніж у сусідній Львівській та у місті Севастополь, у 4,8 раза менша у порівнянні з Запорізькою областю, у 2,5 раза – з Дніпропетровською. За кількістю прийнятих у себе іноземців Закарпаття відстає від Буковини. Про Київ, Крим і Одеську область нема чого й говорити: відставання у 29-17 (!) разів. Не зайве нагадати, що саме іноземний туризм дає найбільші прибутки, значна частина яких осідає і у місцевому бюджеті.

Майже до кінця 90-х років акули закарпатського туристичного бізнесу орієнтувалися на відправлення туристів переважно за кордон. Там, особливо у словацьких Татрах з сотнями висококласних готелів, кемпінгів і безвідмовно (не як у нас) діючими підйомниками-буксирувальниками, ця сфера працює, як годинниковий механізм. На такому посередництві, а також на продажу ваучерів (документів на право в’їзду до сусідніх країн) турпідприємці заробляли непогані гроші.

Аж поки… сусідні країни, зокрема Словаччина та Чехія, не поставили крапку на безвізовому перетині кордону. Більше того, нині те ж Генеральне консульство Словаччини в Ужгороді, в обов’язки якого входить відкриття віз для туристів, робить це так кволо і неохоче, що шансів заробити на словацьких Татрах і чеській Празі значно поменшало. Словацьке Генконсульство вимагає від турфірм наперед сплачувати кошти готелям у сусідній країні, де мають зупинятися туристи. Лише одержавши підтвердження про переказ коштів, турфірми подають заявки на відкриття віз. Яких, утім, консульство може й не відкрити. Така процедура і тривала, і дорога. До того ж, для кожної з турфірм установлена квота – 9 віз на місяць, а приймають її у Генконсульстві для оформлення документів усього раз на місяць.

Зауваживши неготовність словацької сторони плідно співпрацювати, закарпатські фірми все більше уваги приділяють обслуговуванню турпотоків усередині країни. “Тепер нас меншою мірою цікавить обслуговування зовнішніх турпотоків, а більше – внутрішній туризм, – заявила, наприклад, працівник МП “Інтерзнання” Людмила Писанець. – Це ж і гроші йдуть до нашого бюджету, і клопоту з візами немає, і час економимо”.

Ось так оказія з візами (а ще ж і інші країни планують їх запровадити) спрямовує закарпатців у власне туррічище.

В очах уряду рекреація – серед пріоритетів, Поки що…

Ті невеликі кошти, які вкладаються у туризм нині, не забезпечать швидкого перетворення Закарпаття в туристичну мекку України і Центральної та Східної Європи. Тому влада активно шукає інвесторів. Як сказав кореспонденту начальник управління з фізичної культури, спорту і туризму облдержадміністрації Іван Митровцій, від держави розраховують одержати “стартові” суми. Далі підключаться інвестори. Вони усвідомлюють вигідність капіталовкладень у галузь, але чекають свого часу, сподіваючись при цьому на стабільне законодавство. Поки що, згідно з Указом Президента України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області”, деякі види послуг у туристично-рекреаційній галузі – експлуатація спортивних трас та стадіонів для занять зимовими видами спорту, а також діяльність санаторно-курортних установ – входять до пріоритетних. Щодо них діє режим пільгового оподаткування. Чи надовго він збережеться, покаже час. Кабмін нещодавно скоротив перелік видів діяльності, щодо яких діє цей режим, з понад 300 видів до 16. Така непослідовність насторожує (а проcтіше кажучи, лякає) інвесторів.

Нещодавно урядові відправлено лист, підписаний головою Закарпатської облдержадміністрації Віктором Балогою, із пропозицією погодитися на створення бази олімпійської підготовки – гірськолижного комплексу спортивно-туристичного призначення “Боржавські полонини”. Про це “С.З.” писав у одному з попередніх номерів. Комплекс, який розміститься у околицях села Пилипець Міжгірського району, може стати найбільшим у країні центром з цього виду спорту. Лише тепер перспектива “української лижної Швейцарії” стає зримою. В переліку об’єктів значаться 14 канатно-буксирувальних доріг, готелі, кемпінги. Спортивно-відпочинкова зона розрахована на обслуговування 50-70 тисяч туристів і передбачає вкладення близько 25 млн. дол. Для виконання першої частини проекту закарпатська влада просить Київ посприяти одержанню кредиту в розмірі 3 млн. дол. під урядові гарантії від Європейського банку реконструкції і розвитку.

Інший амбітний проект, який, за словами начальника галузевого управління облдержадміністрації Івана Митровція, тримають “щодня на контролі”, передбачає будівництво кількох трамплінів у різних місцевостях Закарпаття для занять із фристайлу. На полонині Драгобрат, де більшу частину року лежить сніг, умови для занять цим видом є ідеальними. З перспективою використання кількох інших, уже наявних в області об’єктів вона стане базовою з підготовки спортсменів-олімпійців із фристайлу. Це будівництво, як і попереднє, вже ведеться і теж вимагає чималих коштів.

Для виходу туристично-рекреаційної галузі на передові позиції вона, як земля води, потребує коштів. Великих коштів! Якщо Закарпаття “скупається” в грошах інвесторів тепер, то через десять-двадцять років воно має всі шанси стати основною, нарівні з Кримом, оздоровницею України, одним із найбільш відомих осередків туризму у Центральній і Східній Європі. Сподіваймося.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com