Туризм
Наші новини

Свій хлопець Мукачівської райдержадміністрації

Так все таки, чим пан Дядченко влаштовував вищестояще начальство, якщо до сьогодні зберіг свою посаду? Крім названих “позитивних якостей” у Віктора Олександровича є ще одна - “замилювати очі”. У випадку, коли економіка, сільське господарство і освіта району у катастрофічному стані - “замилювати очі” дуже важко. Але “талант першого фальсифікатора району” переміг і в цьому випадку. Визначаються два-три контрольних показники, за якими найбільше оцінюють і “б’ють” район, і стараються будь-якими способами їх виконати.

Можна виступати по обласному телебаченню і переконливо брехати, як йому, тобто пану Дядченку, вдалося “знести” 27 млн. штук яєць, незважаючи на те, що єдина птахофабрика в районі – Макарівська – повністю знищена. Можна вихвалятися іншими досягненнями в сільському господарстві, не зважаючи на те, що майже 60 відсотків всієї продукції району дає одне СТОВ “Завидівське”.

Але головний наш герой ніде не розповідає, як за рахунок скромної зарплати голови райдержадміністрації йому вдалось побудувати особняк на 1000 квадратних метрів і цегельну огорожу висотою 2 метри та довжиною 0,5 кілометра. І як завдяки виборцям з угорських сіл Мукачівщини пану Дядченку вдалось в 1994 році стати головою Мукачівської районної ради.

“Золотий вік” для багатьох “істинних комуністів” розпочався майже зразу після відомих серпневих подій 1991 року, коли була заборонена Компартія Радянського Союзу. За декілька місяців “зникли” майже всі фінансові та майнові надбання партії. Як гриби після теплого літнього дощу почали виростати просторні котеджі, виникати солідні приватні фірми, банки, біржі. Кожен, хто зберіг своє місце при державній “кормушці”, почав її інтенсивно “об’їдати”, мало думаючи про те, чи буде що-небудь у цій “кормушці” завтра. Не минула “зла доля сія” і Мукачівський район.Розпочав шалену активність і голова Мукачівської районної ради, а потім і Представник Президента Віктор Дядченко. Терміново, за чисто символічну ціну, Віктор Олександрович викупає автомобіль ГАЗ-24 “Волга”, яким ще зовсім недавно користувався перший секретар райкому партії Юрій Гомба. Таких “дрібниць” з процесу “ліквідації” компартії України можна назвати багато. Кожен з “істинних комуністів” ліквідовував її по-своєму. Правда, “ліквідація” в стилі пана Дядченка мала досить своєрідний характер. Але на автомобіль – це ще не реальні готівкові гроші. Для їх отримання розробляються багато різних варіантів, наприклад повеневий або ковбасний. На жаль, Закарпаття топило не тільки в 1998 та 2001 роках, але і в жовтні 1992 року. Облдержадміністрація для ліквідації наслідків стихії виділяє 500 млн. купоно-карбованців Мукачівському району, які терміново за розпорядженням пана Дядченка переводяться невеликій приватній комерційній структурі “Едельвейс”, якої зараз природі вже не існує. (Не плутати з поважною загальновідомою мукачівською фірмою, якою керує Петро Басараб). Як кажуть - “кінці в воду”. Цікаво, для чого офіційно була використана названа сума? Правохоронні органи так і не змогли дати відповідь на це питання. Про районне споживче товариство та Товариство мисливців та рибалок при Мукачівському гарнізоні теж не забув наш Віктор Олександрович. Правда, сума тут скромніша - лише 3 та 5 млн. карбованців.

Але “недруги” теж не сплять. Після серії публікацій в місцевій та республіканській пресі про “фінансову діяльність” першої особи району в 1996 та 1997 роках компетентні органи зацікавились і паном Дядченком. Добре зацікавились. Довелось відповідати. Пишуться пояснювальні записки, наприклад, такого змісту: “Внаслідок стихійного лиха в 1993 році при повені було зруйновано дамбу на озері мисливського господарства в районі урочища “Полігон”. В результаті під загрозою затоплення виявилося село Ліскове (Форнош) і навколишні угіддя. Розпорядженням районної адміністрації була виділена допомога в розмірі 5 млн. карбованців”. Отже, питання будівництва дамб Віктора Олександровича “цікавили” ще в 1993 році. Але названу суму жителі Форноша бачили так, як власні вуха.

Зовсім недавно Мукачівська райдержадміністрація зареєструвала дві приватні бізнесові структури: ПП “Ленар” та ТзОВ “Форум”. Два скромні малі підприємства, що в них може бути цікаве? Їх вже в районі зареєстровано кілька сотень. Але в даному випадку ми маємо декілька особливих прикмет. Якщо переглянути список засновників “Форума”, то можемо зустріти ряд близьких пану Дядченку прізвищ. З першого погляду особливого нічого нема. Адже це загально прийнята практика в нашій державі. Але є одна цікава особливість – підрядилось мале підприємство “Форум” постачати продукти харчування ще в деякі діючі в районі дитячі садки. Коли подивишся на ціни в накладних, наприклад, на ковбасу, то очі на лоб ледь не вилазять. Таку дорогу ковбасу можна зустріти хіба що в найшикарніших ресторанах. Правда, якість цієї ковбаси близька до якості “собачої радості”.

“Злі” язики розповідають, що Віктор Олександрович регулярно організовує для себе і собі потрібних людей безплатні бенкети в кафе “В саді” (с. Ключарки), господарем якого є власник ПП “Ленар” пан Л. Невже господар кафе такий щедрий? Звичайно, ні. Просто, ПП “Ленар” підрядилось забезпечувати за рахунок держаних коштів вугіллям школи району.

Куди дивиться контрольно-ревізійний відділ райдержадміністрації і відповідні структури облдержадміністрації? Зрештою, правоохоронні органи? Чому, як того вимагає законодавство, не проведено тендер?

Як бачимо, за останні роки переведення грошей з місцевого бюджету у власну кишеню удосконалились.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com