Хоч ще зима – лунає сміх
І всюди – розпашілі лиця.
Кохать жінок для нас не гріх,
Не гріх на них тепер молиться.
Бо вже підходить Валентин –
Мого кохання дні щасливі,
І до жінок, як до святинь,
Мій погляд лине вередливий.
Хочу я милу розшукать,
Щоб подарувать їй гарні квіти.
Бо став потроху вже звикать
Один ходити поміж діти.
Якщо була зима раніш
І це для всіх не страшно було,
То йде весна. Любов, як ніж,
Мене по серцю полоснула.
І вже виходжу я зі сна,
Виходжу на кохання лови.
Мене вперед веде весна,
Я вдячний їй у кожнім слові.
Свою кохану я знайду –
Удвох ми будем веселитись.
Я вже прискорюю ходу,
Пора, пора мені влюбитись.
Велике щастя – це кохать,
Ще більше – комусь коханим бути.
Щоб своє щастя не проспать
У зимній місяць оцей лютий.
