Туризм
Наші новини

Наш біль – АФганістан

У військовому містечку Шипка був проведений тематичний ранок, присвячений 14-ій річниці виводу радянських військ з Афганістану, які були туди введені 24 грудня 1979 року. Десять довгих років виконували свій інтернаціональний обов’язок наші солдати, перш ніж закінчилася ця безглузда війна. Адже наказ є наказ, треба було його виконувати.
На зустріч із воїнами містечка були запрошені колишні учасники бойових дій в Афганістані. Так, підполковник Євген Єнінін, заступник командира з політичної частини, який у складі 40-ї Армії у 1985-1986 рр. воював в Афганістані, був нагороджений медаллю від афганського народу і грамотою. Майор Олександр Осінєнков, старший бортовий технік-інструктор, двічі побував у цій далекій країні: в 1982-83 рр. – у Кундузі й 1985-86 рр. – у Джелалабаді, нагороджений медалями “Червоної зірки”, “За службу Батьківщині”, “За бойові заслуги”, пам’ятною медаллю від афганського народу. Ганна Воронцова два роки готувала їжу для наших солдат і зараз радує особовий склад частини смачними обідами.
Важко було на війні, та ще й на чужій землі, де тяжко орієнтуватись на гірській місцевості й на кожному кроці відчуваєш смертельну небезпеку. Нелегко було втрачати своїх друзів, адже їм було всього по 20-25 років. Але тоді треба було супроводжувати колони з вантажем. Нелегка доля випала солдатам Мукачівського полку прикриття військових підрозділів.
Кожний п’ятий загиблий воїн – з України, а всього загинуло 13839 чоловік, поранено – 49985, з них інвалідів – 6669 і 380 безвісти зниклих. На честь загиблих лейтенант Олексій Жаботенко виконав пісню “Чорний тюльпан”.
Вокально-інструментальний ансамбль між виступами виконав пісні “Про орден”, “Розмова з портретом”, “Пам’ять танкіста”. На закінчення ранку-реквієму заступник командира з виховної частини підполковник Петро Наконечний зі своїми помічниками – майором Василем Шевченком і старшим прапорщиком Володимиром Гандієвським – подякували гостям за цікаві розповіді, подарували їм квіти і пам’ятні подарунки.
Ще довго батьки будуть оплакувати своїх синів, які не повернулися з тієї війни, ще довго будуть боліти рани ветеранів, нагадуючи про важке горе. Хай цей урок стане єдиним і не повториться вже ніколи.
У місцевому храмі ім. Григорія Побідоносця о. Віталій відправив службу за загиблими, всі запалили свічки за упокій. Хай буде мир, спокій і злагода в усіх оселях, усіх куточках багатостраждальної Землі.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com