Туризм
Наші новини

Весна на вулиці Млинській

Василь Дячук вже 25 років вирощує вдома
цитрусові, кавові дерева, рідкісні лікарські рослини

Кажуть, зайнята людина – щаслива лю-дина. А той, хто займається улюбленою справою і знайшов для себе хобі, той, напевно, удвічі щасливіший. У кожного з нас різні захоплення й інтереси. Дехто після роботи грає в більярд, хтось курить біля каміну сигару, інший знімає напругу, випиваючи чарку горілки… А наш сьогоднішній співбесідник – завідувач лорвідділенням ОДКЛ Василь Дячук – вже 25 років вирощує вдома цитрусові й кавові дерева, рідкісні лікарські рослини.

Ваш кореспондент домовився провести зустріч з паном Василем у нього вдома, щоб на власні очі побачити серед зими дивні рослини. Розмова вийшла навдивовижу теплою й невимушеною:
– Василю Васильовичу! Вирощувати вдома екзотичні рослини – що це: данина моді чи свідомо вибране хобі, чи, можливо, в такий спосіб знімаєте напругу після трудового дня?
– Я за натурою великий природолюб. Свого часу навіть закінчив перший курс біологічного факультету УжНУ, але оскільки паралельно поступив і в Івано-Франківський медінститут, то, самі розумієте, “роздвоїтись” не міг і віддав перевагу медицині. Чому зробив цей вибір? Я б сказав, що це був поклик душі. Мої родичі тяжко хворіли й, бачачи їхні страждання, я дав собі слово стати лікарем і допомагати людям. До того ж, у дитинстві довелося зблизька бачити роботу одного відомого в області лікаря. Він був знайомий з батьками і ми часто спілкувались… Ось тому мене й перетягнуло на медфак. Але потяг до природи не зник, бо любити навколишній світ не можна періодами – це “кохання” назавжди.
– Значить, Ви реалізували себе як лікар і як природолюб?
– Можна й так сказати… В мене до цих пір викликають подив люди, які, йдучи відпочивати на річку, в гори, на море, беруть із собою книжку й можуть її читати, коли навкруги чарівний, захоплюючий, надзвичайно цікавий світ природи. Я собі ніколи не дозволяю таку розкіш і, перебуваючи в будь-якому куточку світу, насолоджуюся красою дерев, кущів, трав… Ніщо не проходить повз мою увагу: і комашки, і черв’ячки, і квіти – усе живе, тендітне, гарне. Ну, як можна до цього бути байдужим? Припускаю й те, що, можливо, моє захоплення природою в деякій мірі пов’язане з тим, що я народився і виріс в Ясінях, а це – один із наймальовничих куточків краю. Найпрекрасніша для мене пора року – весна. Спостерігаючи, як рослини починають пробуджуватись після зимової сплячки, ніби сам народжуюсь. Пораючись на дачі, вдома на городі, відпочиваю душею й набираюся сил. Уже через годину спілкування з рослинами забуваю про всі післяопераційні переживання…
– Ви почали вдома вирощувати лимони, мандарини, щоб протягом цілого року відчувати весну?
– Я читав і читаю багато природознавчих журналів. В одному з них (десь у 1977 році) прочитав, що цитрусові можна вирощувати в домашніх умовах і успішно цим займаються на дослідній станції в м. Павлово (Горьківська обл., Росія). Ще за царя туди завезли акліматизовані лимони. Ця інформація мене зацікавила й заінтригувала. Я написав їм і попросив вислати пагінці. Через деякий час отримав посилку. Я собі залишив декілька, інші роздав друзям. Потім вони мені надіслали мандарини й лавровий листок. І з цих пір я залюбки почав займатись вирощенням цитрусових удома й отримувати від цього великі порції позитивних емоцій. Зелений колір має заспокійливу функцію, а в нас удома цілорічно зелені дерева, й це створює особливу ауру в приміщенні. А як пахнуть лимони, коли цвітуть? Цей запах можна зрівняти хіба з ароматом найвишуканіших французьких парфумів, до того ж він очищає повітря від мікробів… Знаходитись у кімнаті, де цвіте лимон, – це все одно, що проходити курс аромотерапії.
До речі, лимони не примхливі й не потребують якогось особливого догляду.
– Ви з таким захопленням розповідаєте про лимони, що хочеться вже зараз посадити деревце в себе вдома. Що порадите початківцям?
– Розмножуються лимони пагінцями, так як і троянди: ставите під банку і тримаєте їх там півроку. Звичайно, в цей час треба слідкувати за температурою, вологістю ґрунту… Через два-три місяці вибивають нові, що згодом розвиваються і їх не треба прищеплювати. Уже на третій рік можна збирати плоди. Якщо, наприклад, саджати зернятка, то дерево буде дике. Вони можуть плодоносити, але десь через років 15. До речі, якщо порівнювати характеристики кімнатних і польових лимонів, то перші багатші на вітамін С. Підживлюючи лимони, не користуюсь ніякою “хімією”, отже, вони в мене екологічно чисті.
– У радянські часи цитрусові були не лише екзотикою, а й дефіцитом. Лимони, мандарини привозили з Москви, Санкт-Петербургу…
– Я не ставив перед собою мети – вирощувати цитрусові на продаж. Дарував плоди друзям, хворим. У ті часи це дійсно було екзотикою. З вікна будинку виднілися лимонні й мандаринові дерева й перехожі часто зупинялись помилуватись плодами. Дехто навіть заглядав у вікно.
– У Вас на городі росте інжир, плоди якого дуже корисні й стимулюють розумову діяльність. Говорять, що це їжа для геніїв…
– Так, це дуже цінний продукт, який має ще лікувальні властивості. В інжирі міститься достатня кількість мінералів, вітамінів, він багатий на цукор (до 30%). У наших кліматичних умовах його можна спокійно вирощувати. Але обов’язково при посадці потрібно врахувати один момент: деревце треба саджати в тіні, тобто біля будівлі, огорожі. На відкритому просторі інжир взимку може замерзнути. На зиму дерево бажано утеплити. Обрізається інжир навесні, так як виноград. І що цікаво… Він не цвіте, а зразу з’являються плоди. До кінця літа вони дозрівають, потім з’являються нові, та, на жаль, не встигають дозріти. Ну, в нас не Італія чи Греція…
– А де Ви віднайшли кавові дерева?
– 20 років тому мені їх привезли з Куби. Дозрілі плоди кави нагадують спілу вишню. Зривати її зернятка треба поступово, бо дозрівають не всі відразу. Так що можна пити запашну домашню каву, яка нічим не гірша за ту, що продається в магазинах. Для кавових дерев у нас досить короткий світловий день, особливо взимку, й для нормального розвитку бажано їх штучно підсвічувати.
– Василю Васильовичу, розкажіть, будь ласка, про лікарські рослини, які вирощуєте…
– У мене ростуть рослини, які мають ефективні лікувальні властивості, а саме: китайський лимонник, елеутерокок і родіола рожева (у нас її ще називають гінзура, росте вона на високогір’ях Рахівщини). Ці рослини за своїми цілющими властивостями подібні до женьшеня, й тому їх ще називають женьшенеподібні. Вживання плодів чи настойок із даних рослин покращує розумову діяльність, фізичну силу, зміцнює нервову систему… Якщо в критичні для організму пори року з’їсти 5-6 плодів елеутерококу, то грип і простуда вас оминуть. А якщо ви вже захворіли, то після вживання настойки чи плоду женьшенеподібних організм переборе недугу. Краще попередити виникнення хвороби, ніж потім самому мучитись, завдавати клопоту близьким, та й матеріальні затрати немалі, на роботі проблеми і т. д. Звичайно, одні тільки лікарські рослини не врятують від хвороби, потрібно вести здоровий спосіб життя, поважати свій організм…
– А як Ви вважаєте, чому сучасна людина все більше й більше віддаляється від природи? Винен технічний прогрес…
– Думаю, що це – індивідуально й залежить від генів. Хоча мене й досі шокує це явище. Як може жінка не любити квіти? Що буває гарнішим, чарівнішим за них? Це не тільки зорова насолода, природна краса пронизує душу. Нема квітів поганих чи добрих: вони всі – квіти. …Інколи на ринку можна почути: «Купіть від мене цей віник». Не можу зрозуміти таких людей, це для мене дико… Хочеться крикнути: «Люди! Любіть природу!» Бо той, хто її любить, не може бути жорстоким і заздрісним. Якщо в душі людина добра, то й менше хворіє, скоріше переборює недугу. Злого навіть важко лікувати… Не забуваймо, що духовність – первинна, а все інше – вторинне.
Від редакції. Шановні читачі! Якщо хтось захоче вдома вирощувати цитрусові і йому потрібні рекомендації, то, будь ласка, пишіть нам. Василь Васильович люб’язно погодився надати консультації.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com