Туризм
Наші новини

Друг опришківського краю

До 50-річчя від дня смерті Івана Ольбрахта

Іван Ольбрахт (Каміл Земан) народився 6 січня в Семітах. Його батько був адвокатом, сином селянина, теж був письменником і мав псевдонім Антал Сташек. В судах він часто захищав інтереси простого люду.
Іван Ольбрахт вчився в гімназії, Празькому університеті, працював у газеті „Делніцке лісти”. Почав свою літературну діяльність з оповідань „Про злих нелюдимів” (1915), потім роман „Дивна дружба артиста Єсенія”, а у 1928 написав роман „Анна-пролетарка”. У 1931-1936 роках письменник неодноразово відвідує Підкарпатську Русь, часто зупиняється у селі Колочава, де колись опришкував Микола Сюгай, збирає матеріал про народного месника. Про Закарпаття він написав книгу „Земля без імені”, потім доповнив її і дав назву „Гори та століття”. У 1933 році вийшов роман Іван Ольбрахта „Микола Шугай, розбійник”. У ньому розповідалось, що волелюбний колочавський хлопець Микола любив життя, не хотів помирати на війні за чужі інтереси, втік додому і став опришком. Народ почав складати легенди про Миколу, як він від багатих забирає, а бідним дає, як його від куль оберігає зелена гіллячка. Микола, однак, стає жертвою зради друзів. Вони, підкуплені корчмарями, вбивають опришка. Вони боялись помсти Миколи за кілька грабунків, які вони самі вчинили під його іменем, коли опришок лежав хворий.
Микола Шугай – бунтар-одинак, якого підтримують прості люди. Він був, пише Ольбрахт, подібний до рисі, яка завжди виходить за здобиччю сама, сама б’ється і самотньо вмирає від кулі десь у хащах”. Майже вся сім’я Шугаїв була бунтарською. У батька Миколи було восьмеро дітей, з них – шість хлопців: Микола, Юра, Василь, Іван, Йосип, Андрій, та дві доньки – Ганна та Олена. Микола з Юрієм загинули трагічно. Василь пропав безвісти. Іван Сюгай із сином Василем, щоб врятуватись від Донбасу, пішли в УПА. Іван загинув бою з військами КДБ, а Василь, оточений військами КДБ, у колочавця Іван Штаєра на хліві підірвав себе гранатами. Про колочавських патріотів тоді співали у коломийках: „Коли везли у Волове Сюгаєве тіло, Тоді усю Колочаву Серце заболіло”. Андрій у 1939 році перейшов кордон з СРСР, де його чекали табори. Йому поталанило потрапити до Армії Людвіка Свободи, він залишився в Чехії. В Колочаві залишився лише Йосип, який нещодавно помер. Колишнього коменданта Карпатської Січі та голову „Просвіти” в Колочаві Миколу Шимоню було засуджено на 25 років.
Ольбрахт, на жаль, не писав про цих героїв, але народ залишився творцем. Про злочини фашизму чеський письменник розповідає у книзі „Завойовники”. Суть сіонізму, закриту для християнського ока, він розкрив у творі „Голет у долині”. Він пише: „Євреї, які у своїх руках сконцентрували всі концесії: магазини, ресторани, продають кукурудзу, працюють фінансистами, лісовими начальниками – це люди, на яких тримається держава”. Євреї-сіоністи мали свої організації, які готували „мисливців” для боротьби з арабами в Палестині. Для сіонізму характерне зверхнє ставлення, навіть презирство до інших народів, до „расово неповноцінних чужоземних „ґоїв”. Сіоністи йдуть на вбивство тих, хто їх викриває. Так сталося і з Еґаном, який наважився на початку 20 століття писати проти сіоністів: „Жиди-лихварі кинулись на ціле Підкарпаття грубою силою, бо там побачили для себе добре поле для визиску. Відтоді почалася боротьба між руським „темним” селянином та хитрим „торговельником”. У „Голеті в долині” розповідається про Фукса, який зумів увійти в довір’я до влади, побудував собі будинок, магазин, корчму. У Поляні розпочала свою діяльність молодіжна сіоністська організація, яка готувалася воювати проти арабів у Палестині. Євреї скерували у Моравську Остраву для проходження робочої ідеологічної практики Ганну. Вона зустрічається з Іваном Караджичем, який порвав з ідеологією сіоністів. Виникле між ними кохання викликає неймовірний гнів євреїв. Іван Ольбрахт пише: „Євреї були розхвильовані, ображені, злі, страхітливі”.
Після війни 1945 року письменник немов воскрес , але невдовзі зрозумів, що помилився. У 1952 році проводились масові розстріли чеських патріотів. Іван Ольбрахт не міг мовчати. Та нова комуністична влада не друкувала його статей. Будь які прояви опозиції вона жорстоко придушувала. Письменник на знак протесту виходить із КПЧ, потрапив у лікарню. 30 грудня 1952 року він помирає за маловідомих обставин. Пізніше з’явилися відомості про те, що його в лікарні „не без допомоги” комуністичних спецслужб отруїли.
Кілька днів тому минув 121 рік з дня народження Каміла Земана та 50 років з дня його смерті. Він любив наші гори, Закарпаття, його сміливих, веселих людей, які стали його братами та сестрами, людей, які завжди пам’ятатимуть його неперевершені твори.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com