Туризм
Наші новини
Капли Форте Лав помогут получить миотонический эктаз от полового акта

Хто кого перестояв? Або де ж це «ЭТО»?

Пакетне голосування у Верховній Раді за законопроекти про внесення змін у Конституцію та про особливості застосування закону про вибори Президента при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року дало 402 голоси «за». Категорично проти цього виступила тільки фракція БЮТ, та й то не в повному складі. А її лідер Юлія Тимошенко заявила, що зовсім «не розуміє Віктора Ющенка, який після перемоги пішов на компроміс із владою»! Проющенківська «ПОРА», не чекаючи офіційного звернення лідерів акції на Майдані, кинула в народ новий клич: «Пора на пари». А Ющенко, оцінивши настрої Майдану, пообіцяв «продовження бенкету» найбільш стійким. Менш стійких відправив додому — «пахати» й намагатися забезпечити тривалий «фестиваль». Тим часом у країні — криза неплатежів. Зупиняються металургійні підприємства, шахти припиняють відвантажувати вугілля, а київського мера просто поставили перед фактом: оптові ціни в столиці піднімуться на 20-30%!

Заколотна «зірка» Інтерполу має намір «наскаржитися» в Конституційний Суд. (До речі, в Лондонській штаб-квартирі цієї організації заявили, що зникнення фото Юлії Володимирівни з розділу «розшукуються» офіційного сайту Інтерполу пов’язано не з відсутністю претензій до неї, а з тим, що Інтерпол направив у Москву запит на одержання додаткової інформації, й із міжнародного розшуку пані Тимошенко «виключили» тимчасово). Мовляв, на її думку, пакет законів 8 грудня прийнятий Верховною Радою «з порушенням процедури», й тому має бути визнаний нелегітимним. А саме голосування лідер фракції БЮТ назвала «однозначною перемогою чинного президента України Леоніда Кучми». (Сайт Юлії Тимошенко, 08.12.04)

Цікавий коментар до цієї події з’явився на сайті «ПОРИ»: «Парламент прийняв зміни до Конституції. Багатоденне протистояння в парламенті закінчилося перемогою демократії. [...]За багатостраждальний «пакет» проголосували 402 народні депутати, з них 78 депутатів «Нашої України», 1 — депутат БЮТ. Сам Ющенко за «пакет» із політреформою не голосував, хоча й був у залі. Як сказала Тимошенко в коментарях журналістам, це — єдине її досягнення».

І тут не зайвим буде згадати, що та сама «ПОРА» дещо раніше, 30 листопада, на тому самому сайті розмістила заяву такого змісту: «Громадська організація «ПОРА» вважає, що нинішній процес вирішення політичної кризи (переговори й пошук компромісного варіанту) є категорично неприйнятним. [...]З огляду на державні злочини колишніх членів уряду, «ПОРА» вважає абсолютно неприйнятними дії політичної опозиції, яка розпочала переговори з групою політичних змовників. [...]«ПОРА» підкреслює, що це — не лише питання політичної перемоги Віктора Ющенка, а й питання перемоги моральності в політиці. ГК «ПОРА» з розумінням ставиться до ініціативи опозиції вирішити політичну кризу через відставку прем’єр-міністра за допомогою парламентського рішення, однак вважає її недостатньо ефективною, й у випадку провалу залишає за собою право на активні й рішучі дії».

Зауважимо, що ніякої відставки уряду так і не відбулося. Ющенко відмовився від цієї вимоги, в черговий раз «без дозволу» Майдану, в чому його неодноразово звинувачувала Тимошенко. Чинний прем’єр Віктор Янукович усього лише пішов у відпустку на час виборчої кампанії. А «пористів» організатори акції «покарали карбованцем».

Очевидно, за надмірно активну «громадянську позицію» й у плані нагадування про те, що «цивільне суспільство» має переміщатися хвостом за лідерами, але ні в якому разі не сунутися переду паровоза. Керівники наметового містечка 8 грудня передали в інформагентство «Інтерфакс-Україна» заяву, в якій стверджується, що політики, які знімають «вершки» з акції громадянської непокори, практично кинули протестантів на сваволю долі. Координатори вуличної акції заявили про істотне зменшення обсягів надходження ресурсів — «теплого одягу, взуття, медикаментів, газу й бензину для опалення», в зв’язку із чим табір у деякі моменти знаходиться «на межі ресурсного голоду».

А політики, які заварили «апельсинову кашу», вже не звертають уваги на те, що мешканцям наметового табору так і не вдалося остаточно відмовитися від потреб у теплі, лікуванні, одязі й харчах. Та що там казати, так і «уряд народної довіри, що не відбувся» обрав не найгуманніший спосіб нагадати прихильникам про те, що занадто самостійна вулиця не потрібна жодному політику, яким би «народним» він себе не вважав.

Отже, які ж перемоги «помаранчевої революції», яких, за словами Віктора Андрійовича, «мало хто сподівався досягти»? У чому сенс із таким трудом «продавленого» компромісу, який настільки захопив «народного кандидата», що той, за його власним висловлюванням, «аплодує тому, що сьогодні було досягнуто»? За що ж таке «історичне» Україна повинна розплачуватися колапсом зовнішньої торгівлі, зростанням цін, неможливістю нормально проводити банківські операції, зростанням курсу долара? Що одержали кияни в обмін на вимушене існування у винятково нервовій обстановці; «забіги по стінах» у чеканні «швидкої», оператори якої чесно визнавали, що не можуть гарантувати появу бригади лікарів вчасно; за закриття ринків «на санітарні дні», щоб дати торговельному людові «можливість» самовиразитися на Майдані, та інші «радощі життя? За що «оранжисти-активісти» розплатяться жорстоким розчаруванням у лідерах, а також переохолодженнями, обмороженнями, травмами, бронхітами, непритомностями, токсикозами й серцевими нападами?

По-перше: продавлені «Нашою Україною» в парламенті «зміни» до закону про вибори президента, нібито покликані гарантувати відсутність фальсифікацій на виборах, насправді — разова акція! Це закон про особливості застосування закону про вибори президента всього лише під час повторного голосування, й усього лише один раз — 26 грудня 2004 року. Чи варто зробити з цього висновок, що «фальсифікації» хвилюють «НУ» лише коли йдеться про претензії на владу Віктора Ющенка?

По-друге: політичну реформу Віктора Андрійовича вмовляли прийняти ще з лютого 2003-ого! Й зовсім незрозуміло, навіщо було скликати вуличні акції заради того, щоби прийняти рішення, на яке можна було просто погодитися. Причому, не в грудні 2004-го, а років на півтора раніше. Чи зміст акції полягав у тому, щоби змусити Ющенка, який регулярно відкручувався, забезпечити результативне голосування за законопроектом, що так йому не сподобався?

Ну, а по-третє: «майданний люд», дещо оправившись від «помаранчевої ейфорії», не може не усвідомити, що його жорстоко обдурили. Й, цілком імовірно, на виборах висловить своє «фе» Віктору Андрійовичу, наприклад, за такий «логічний» ланцюжок: тоталітаризм не пройде — ми не будемо ходити строєм, ми — вільні люди, ми обстоюємо свою думку, й тому ми… повинні слухатися наших лідерів, тому ми зараз… вишикуємося й підемо за зазначеною нашою владою (?!!) адресою. Цей приголомшливий набір тез був озвучений на Майдані з «найдемократичнішої» в країні трибуни. Й до речі, оратор ще й обурювався тим, що учасники акції не виявили належної слухняності! Так тут ще й ганебний фарс із «відставкою» Центрвиборчкому, що фактично завершився ротацією двох членів ЦВК із 15-и! Учасникам акції буде достатньо лише подивитися новини, й якщо вони ще зберегли здатність самостійно мислити, то неминуче дійдуть висновку, що Ющенко їх просто надув.

Підписання президентом законів про реформування конституційного устрою України є тактичним програшем опозиції на чолі з Віктором Ющенком. Така думка експерта політико-правових програм Центру Разумкова Олександра Литвиненка. Експерт відзначив, що політреформа була нав’язана опозиції ззовні. Незважаючи на всі свої зусилля (проведення акцій громадянської непокори й блокування центральних органів влади), опозиція не змогла відстояти свої інтереси. За словами Литвиненка, опозиція також отримала тактичний програш під час переговорів із владою. Непроведення політреформи було набагато вигідніше Віктору Ющенку, оскільки його передвиборча програма передбачала ті повноваження, якими володіє президент України зараз. Тепер же, у випадку перемоги Ющенка, багато хто з його виборців можуть розчаруватися в ньому, оскільки півроку зі старими повноваженнями (до інавгурації пройде певний час), якщо політреформа набере чинності з 1 вересня 2005 року, буде явно недостатньо для реалізації передвиборчих обіцянок Ющенка.

Шеф-редактор журналу «Політична думка» Володимир Полохало в цілому згоден із такою оцінкою, але при цьому висловився більш різко: «У результаті політичного пакту еліт, які я називаю парламентською контрреволюцією, президент одержує ніби абсолютні гарантії свого особистого персонального майбутнього. Ющенко, на думку політолога, «тепер одержує реальний шанс стати президентом, але зовсім з іншими повноваженнями. Навряд чи йому вдасться після сьогоднішнього пакту реалізувати ту програму «10 кроків назустріч людям», з якою він йшов на вибори». Водночас він вважає, що й іншого кандидата в президенти — В.Януковича — в ситуації, що склалася, не можна назвати таким, що виграв чи програв. Він просто опинився на «вихідній позиції».

Політолог Віктор Небоженко вважає, що «Наша Україна» тепер ніколи не зможе пояснити Майдану, чому на піку свого впливу вона вирішила відмовитися від могутніх президентських повноважень». Про це він сказав, коментуючи події середи в парламенті. Небоженко вважає, що «Україна вступила в похмурий період дестабілізації» й тепер «отримає дуже важкий період — так званий «ефект молодих парламентських республік», коли влада буде постійно перетікати від однієї фінансово-промислової групи до іншої, від одного інституту до іншого. Це підсилить політичну невизначеність у країні».

Інший політолог — Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології, в інтерв’ю УТ-1 сказав, що, за його даними, майже 45% населення не задоволені «досягненнями» Майдану, а 49% — підтримують акцію громадянської непокори. Однак, зауважив політолог, зараз йде помітне зростання першої групи, в той час як задоволених результатами «апельсинової революції» стає менше.

І, мабуть, не тільки серед населення. Так, Юлію Володимирівну Віктор Андрійович привселюдно «випоров» на Майдані, мабуть, за все «добре», що вона встигла наговорити вдень 8 грудня, призначивши «відповідальним по Майдану» відставника з посади керівника штабу Ющенка Романа Безсмертного. Й, ніби між іншим, продемонстрував, що акцію він уже не контролює. Так, Тимошенко заявила, що коаліція «Сила народу» звернеться до учасників акції на Майдані Незалежності з проханням розійтися. А Ющенко, ймовірно, оцінивши ситуацію, пообіцяв «продовження бенкету» для найбільш стійких, порадивши розходитися-роз’їжджатися лише тим, у кого накопичилися справи вдома.

Це ще один доказ того, що Ющенко не контролює вулицю, а змушений йти в неї на повідку. Майдан вимагає «хліба й видовищ», і Віктору Андрійовичу доведеться дати йому все це, інакше він ризикує опинитися не на сцені, а під нею. Й це в той час, коли йому необхідно зосередити всі ресурси, в тому числі й фінансові, на підготовці до переголосування. «Будь-яка політика коштує грошей, а щодня передавані з Києва сцени за участю натовпу коштують великих грошей», — писала 7 грудня британська «The Guardian». «Похміллям Влади Народу є шокова терапія. Для того, щоб вивести людей на вулиці, фінансовані Заходом «незалежні» ЗМІ всякий раз «продають» натовпу мультимедійні картинки євро-атлантичного процвітання. Ніхто не зупиняється докладно на масовому безробітті, процвітаючих угодах для інсайдерів, зростанні організованої злочинності, проституції й різко зростаючої смертності в країнах, де перемогла Влада Народу».

А шокова терапія — не за горами. Підвищення цін на залізорудну сировину, вироблювану на гірничо-збагачувальних комбінатах (ГЗК) України, може призвести до зупинення металургійних підприємств — Мінпромполітики. У даний час зупинені дві доменні печі на меткомбінаті «Запоріжсталь», знижені обсяги виробництва на 5-10% на Маріупольському меткомбінаті ім.Ілліча (ММК ім.Ілліча). Складна ситуація також на Алчевському меткомбінаті (Луганська обл.) і Дніпровському меткомбінаті ім.Дзержинського (Дніпропетровська обл.).

Мер Києва Олександр Омельченко звернувся в Антимонопольний комітет України з приводу підняття оптових цін на різні товари ринку столиці. За його словами, кілька днів тому безліч підприємств різних форм власності (акціонерні, приватні, колективні) попередили владу міста про перегляд оптових цін на 20-30%. Вони пояснили цю необхідність відсутністю достатньої маси валюти в обмінних пунктах, що служить ускладненню ситуації на ринку товарів.

У харківських пунктах обміну валюти важко купити долар або євро. При спробі придбати валюту в центрі міста представники «обмінок» повідомляють про її відсутність. Немає на продаж доларів і євро й в одному з відділень банку «Аваль» (Київ) у центрі міста. Начальник управління Нацбанку України в Харківській області Володимир Качук сказав, що регіональне управління НБУ підготувало лист у територіальне відділення Антимонопольного комітету України з проханням розслідувати факти неправомірного підвищення цін на низку товарів, яке торговці мотивують зростанням курсу долара.

Низка вуглевидобувних підприємств України стурбовані блокуванням роботи органів влади, «в результаті блокування адміністративних будинків втрачена керованість економікою країни, не ведеться робота з розгляду й прийняття бюджету на 2005 рік, розлаштована банківська система, що ускладнило своєчасну оплату за відвантажене вугілля, спожиту електроенергію й своєчасну виплату шахтарям заробітної плати». Це змусило низку шахт припинити відвантаження вугілля. Так, зокрема, з 3.12.2004 ГП «Шахтерськантрацит», шахта «Іловайська» призупинили відвантаження вугілля на електростанції.

«Надходження в бюджет удвічі менші за останні п’ять днів, ніж були раніше. — заявив Леонід Кравчук. — Це означає, що за якийсь час бюджетна сфера буде відчувати проблему виплати заробітної плати, пенсіонери будуть відчувати проблему пенсій. Уже втрачена довіра до України інвесторів. У нас зменшується вдвічі, а то й утричі відвантаження на експорт продукції, що давала нам валюту. Скорочуються валютні запаси». Екс-президент підкреслив що, «ми стоїмо на порозі серйозної економічної кризи. Якщо найближчим часом не вирішимо ці проблеми, то ця криза стане реальністю. Й тоді хто би не був обраний президентом 26 грудня, до нього дуже швидко зміниться ставлення вулиці, якщо не будуть вирішуватися питання оплати газу, нафти, а зараз є така проблема».

І це — лише деякі з довгого переліку наслідків «помаранчевого божевілля», які не вселяють оптимізму, й яке закінчилося голосним пшиком, що його Віктор Андрійович зараз намагається видати за «нищівну перемогу». Так і хочеться слідом за героєм бородатого радянського анекдоту вигукнути:

— Де «ЭТО»?

— Що «ЭТО»?

— Ну, там же співалося: «и как один умрем в борьбе за ЭТО»! Ось я й запитую, де «ЭТО»?!!

Рубрика: Політика
Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com