Туризм
Наші новини

Дозвольте представитися, цар

Оцінка злочину, як суспільна, так і юридична, залежить аж ніяк не від ваги вчиненого, як можна було би подумати, ознайомившись із Кримінальним Кодексом, а від положення “елемента” у суспільстві, його зв’язків і масштабів злочину. Причому, як це не дивно, залежність покарання від масштабів не прямо, а обернено пропорційна…

Візьмемо, наприклад, недавні події періоду так званої “апельсинової революції”.

Якби “маленькому українцеві”, одному з “простих” кандидатів у президенти, спало на думку, не чекаючи результату президентських виборів заявити, що саме він є новим президентом України, та ще й скласти присягу глави держави, йому негайно “виписали” би якщо не вирок, то діагноз. Широкий спектр від “повної недієздатності” до “злочину проти держави” дає практично необмежену свободу вибору покарання. Однак, якщо те саме вчинить кандидат, який задовго до закінчення виборів самовільно назвався “народним президентом”, та до того ж рветься до влади за підтримки, так би мовити, власних власників заводів, газет, пароплавів, яких у його фракції більше, ніж у якийсь іншій, то його в остаточному підсумку…призначать новим президентом.

Або, скажімо, якщо якийсь адвокат до закінчення судових слухань у районному або міському суді взявся би запевнювати свого довірителя в тому, що рішення обов’язково буде на його користь, і про це стало би відомо, то суддям, швидше за все, не поздоровилося б. Як мінімум, їх обвинуватять у корупції й хабарництві. Але, якщо йдеться про суспільно значущий розгляд у Верховному суді України, той факт, що зміст вердикту заздалегідь відомий кожному зустрічному-поперечному, нікого не дивує. Більше того, зацікавлена сторона відкрито бравірує цим знанням, так само як і протиправними методами досягнення своїх цілей і, як не дивно…знаходить повне розуміння й підтримку своїх прихильників, які прагнуть “становлення верховенства права” в окремо взятій державі.

Нагадаємо, що 18 січня Верховний суд частково задовольнив клопотання представників колишнього кандидата в президенти Віктора Ющенка про скасування заборони на публікацію офіційних результатів виборів. У визначенні Верховного суду відзначалося, що скарга на постанови ЦВК повинна бути розглянута впродовж 5 днів від дня її одержання. В зв’язку з цим ВС скасував дію спочатку прийнятого рішення (також остаточного й акого, що не підлягало оскарженню) про заборону на публікацію офіційних підсумків виборів до закінчення розгляду скарги екс-кандидата Віктора Януковича на масові фальсифікації президентських виборів. Вирішено було, що термін дії заборони минає о 24:00 19 січня.

І хоча “високий суд” сумлінно “пахав” усю ніч, намагаючись винести вердикт за скаргою Януковича до того, як Ющенко офіційно стане президентом. Хоча швейцарський адвокат Петер Шифферлі заздалегідь попереджав і суд, і представників Ющенка, що вони не тільки створять юридичну колізію, але й змусять серйозно засумніватися в тому, що розгляд за скаргою опонентів був чесним і відкритим. Хоча в прес-службі ЦВК старанно спростовували повідомлення про те, що ще вдень 19 січня текст інформації про підсумки президентських виборів передали в редакції “Голосу України” й “Урядового кур’єра”, команда “демократів”, що рветься до влади, так і не дала ВС і ЦВК можливості хоча би зберегти обличчя.

Олігарх, “шоколадний король”, “гаманець” і “просто” кум Ющенка Петро Порошенко “ощасливив” присутніх у залі суду номерами офіційних друкованих видань з повідомленням ЦВК, у той час як судді Верховного суду ще перебували в кімнаті нарад. В поті чола длубалися над рішенням, про зміст якого всі зацікавлені особи вже знали й без них. Представник кандидата Януковича в ЦВК Нестор Шуфрич порадив Порошенкові віднести один примірничок у дорадчу кімнату: чого вони там мучаться? Вибуху обурення, як це можна було б очікувати, у відповідь не пішло – навпаки, ідея викликала радісне пожвавлення в лавах представників Ющенка. Втім, судові довелося відпрацювати свою функцію (чи не лише функцію?) до кінця. В задоволенні скарги кандидатові Януковичу відмовили офіційно, хоча на той момент цілком достатнім було просто зауважити, мовляв, ви ж самі все бачили, й розійтися.

“Ми зробили все, щоби поновити справедливість, але цього разу право сили перемогло силу права. Бог суддя людям, які відібрали перемогу в 15 мільйонів моїх виборців”, – так прокоментував ситуацію екс-кандидат у президенти Віктор Янукович. Разом із тим він пообіцяв: “Я не піду з політики й буду робити все, щоби поновити справедливість”. Зокрема, Янукович підтвердив, що його команда має намір звернутися в міжнародні суди. А також висловив упевненість, що в березні 2006 року “ми з вашою підтримкою переможемо на виборах (у парламент) і сформуємо уряд народної довіри”. “Помаранчовий кошмар протриває не довго, й згадувати ми його будемо як страшний сон і не більше”, – заявив Янукович. І вже зараз він не сумнівається в тому, що “переможцеві” президентських виборів Ющенку “буде дуже важко знайти спільну мову з мільйонами людей, яких ображали з трибуни Майдану, а потім ще позбавили права голосу”.

Напевно. Тим більше, що тепер продовжувати наполягати на тому, що пан Ющенко одержав владу, саме вигравши вибори, а не “у спадщину”, не за попередньою домовленістю – просто смішно. Й тому, що представники влади, що тепер уже “екс”, не зробили жодної спроби урезонити “вуличних демократів”, що зарвалися, блокували й навіть намагалися захоплювати будинки органів державного управління. Й тому, що ніхто не намагався вказати “панові президентові” на його спосіб формування Центвиборчкому, в якому не виявилося жодного представника його опонента, як на явно антизаконний. І тому, що порушення під час “третього туру”, не менш масові, ніж під час першого й другого, раптом відразу перестали цікавити й обурювати “широку громадськість”. А також і тому, що Верховний суд явно виконував політичне замовлення.

Та ще й тому, що тепер можна сперечатися на що завгодно: нашому новому царку ніхто не згадає, що він до офіційної інавгурації вже двічі самопроголошений президент, і не натякне, що подібні дії не прикрашають політика “державного масштабу”. Втім, наступність режимів доводить не тільки це. Але ще й “дивну” схожість методів “наведення порядку” у країні, до чого режим Ющенка приступив не чекаючи “коронації” нового нашого царка, з не раз розкритикованими самим Ющенком методами колишнього “кримінального-олігархічного режиму”.

Нацрада з питань телебачення й радіомовлення “наїхала” на ТРК “Україна” з обвинуваченнями в протидії перевірці передач цієї телекомпанії, що викликали… обурення громадськості перед завершенням президентських виборів у зв’язку з підігріванням на сході України сепаратистських настроїв. Приводом для претензій стала відмова телекомпанії надати записи деяких “передач, що обурили громадськість”. Керівництво ТРК уже “натякнуло”, що в даному випадку явно проглядається політично упереджене ставлення до ТРК. Простіше кажучи, почалися “зачистки” неугодних новому режимові ЗМІ. Втім, у Нацраді повторюють, що їхні вимоги “законні”. Хоча заст. голови Нацради Віталій Шевченко був змушений визнати, що за останній рік це єдина дисциплінарна санкція, застосована Національною радою проти теле- чи радіокомпанії загальнонаціонального статусу.

Паралельно “нова” влада “приносить вибачення” великим олігархам за численні образи, нанесені їм лідерами й учасниками “апельсинової революції”. Так, 20 січня парламент відмовився включати до порядку денного законопроект про ставки експортного мита на залізорудну сировину. Незважаючи на те, що один з авторів проекту, нардеп Володимир Бойко ледве не благав колег обмежити надзвичайні прибутки торговців рудою, відгуку в наших обранців, що “перекувалися”, так і не знайшов. Примітно, що за ідею “приборкати” апетити “олігархічних кланів” проголосували аж 8 депутатів із фракції Ющенка, який “надурочисто” обіцяв “дати по шапці” всім олігархам. Ось щойно добереться до влади, так відразу й дати.

“Спадкоємці режиму зосередили свої зусилля не на вирішенні найгостріших соціальних проблем”, заявив у парламенті лідер КПУ Петро Симоненко, а на обговоренні політичних гарантій “режимові Кучми”, переділі “надприбуткових підприємств і цілих галузей промисловості”, “остаточної легітимізації тіньових капіталів”. Ну й, природно, “торгівлі державними посадами”, який же режим обходився без цього?

Що стосується соціальних гарантій, що їх під час виборчої кампанії так щедро роздавали народу представники свіжопроголошеного режиму, то ось лише один факт: Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулася в Національну комісію регулювання електроенергетики з проханням підвищити граничну ціну на газ для населення на 25%. І єдиним, хто завив, що перш ніж йти на подібні кроки, непогано було би спитати згоди уряду, виявився… “ворог народу”, носій “азаровщини” в.о. прем’єр-міністра України Микола Азаров. Турботливу команду нашого “народного президента” подібні “дріб’язки” вже не хвилюють.

Так само як не хвилюють їх і питання справедливого ставлення до прав усіх політичних сил без винятку. Варто було регіоналу Валерію Хомутиннику знову поставити питання про прийняття закону “Про опозицію” й нагадати, що свого часу під час розподілу парламентських комітетів колишні провладні фракції “практично уступили всі комітети опозиції”, як фракціонер “Нашої України” Віктор Пинзеник відразу відреагував: кому, мовляв, тут знадобився закон про опозицію? “Ніякий закон про опозицію нічого не вирішить”, – відрізав соратник Ющенка й кокетливо додав, що “демократичні перетворення в Україні дають можливість опозиції бути в опозиції”. Ну, просто свобода, рівність, братерство в повний зріст.

Утім, є й іще більш цікаві “методи” досягнення народної згоди й демонстрації всенародної любові до нового самодержця. Й тут нашому”демократові”, який відзначається великою особистою скромністю, вдалося переплюнути навіть представників “тоталітарного режиму”, що вже пішов в історію. Так, одна з київських “артілей” уже налагодила випуск “політично витриманих”…дитячих кубиків. На гранях цих іграшок розміщені “фотолики” героїв-демократизаторів: Юлії Тимошенко, Романа Зварича й далі за списком. По праву “особистого друга президента” на кубики потрапив і президент Грузії Михайло Саакашквілі, який воцарився аналогічним шляхом і в рекордний термін довів свою країну буквально до ручки. Й, природно, на кубиках красується світлий образ “сім’янина” й спадкоємця режиму, нового “папи” України Віктора Ющенка. А Росія з її “путінськими” зошитами може озаздритися хоч по вуха. У “вільній” Україні виховання вірності “цареві й батьківщині” почнуть з пелюшок. І не тільки кубиками.

Своїм першим розпорядженням як офіційно обраний президент України Ющенко призначив своїм радником лідера Християнсько-ліберальної партії, власника “Правексбанка” нардепа України Леоніда Черновецького. Банкіра-автомобіліста, відомого не лише надмірною одіозністю, але й тим, що він є активним членом і покровителем так званої секти “харизматів” – “Посольства Божого”. Вже тепер-то всім від мала до велика доступно пояснять, що будь-яка влада – вона “від Бога”, незалежно від того, яким шляхом отримана.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com