Туризм
Наші новини

Григорій Суркіс: докладно про ситуацію з Блохіним, “Динамо”, Євро-2012 і не тільки…

Ексклюзивне інтерв’ю сайту “Чемпіон” - 17-го березня повинно було відбутися судове засідання щодо розгляду правомірності суміщення посад депутата Верховної Ради та головного тренера збірної України Олегом Блохіним. Але його перенесли. Яким, вважаєте, буде продовження цієї справи?

- Передусім, хочу відзначити: безапеляційна заява Олега Володимировича щодо залишення тренерського містка команди – це скоріш за все, сплеск емоцій.

Якби ж з ним хтось спокійно поговорив і пояснив, чи дійсно є неможливим подібне суміщення, то, впевнений, він відмовився б саме від мандата і залишився б втілювати у реальність мрію багатьох поколінь уболівальників, які хочуть побачити свою улюблену збірну у фінальній частині чемпіонату світу у Німеччині.

Але ж йому нічого не пояснили! Напевно, я найбільш розчарована людина в тому, що Олег Володимирович написав цю заяву. Спілкуючись з ним, я все більше схиляюся до думки, що ним у той момент керували виключно емоції.

Він дуже розчарований… Я ж гадаю – слід зробити все, щоб повернути його на посаду тренера збірної. У мене телефон не замовкав ні на хвилину: телефонували і члени Виконкому, і представники регіональних федерацій, уболівальники надсилають безліч листів…

- До матчу зі збірною Данії залишається все менше часу… Хто ж займається викликом гравців, складанням планів підготовки…?

- Олег Володимирович – доросла людина, людина свого слова. Тож він справді нині відсторонився від тих повноважень, які він виконував, готуючи команду до відбіркових поєдинків.

Я особисто поспілкувався з Роменським, Кузнєцовим, Балем і було вирішено, що на даний момент ці обов”язки (складати і оголошувати список викликаних, наприклад) на себе візьме Андрій Михайлович. Але ж це не значить, що Олег Володимирович зробив цю заяву, а перед цим не працював над підготовкою до гри з Данією. Тож поки все відбувається відповідно з його минулими рішеннями.

- Наша збірна зараз на півшляху до ЧС-2006. Сподіваємося, що вона потрапить до його фінальної частини. Чи стане це додатковим “плюсом” у намаганнях України та Польщі організувати Євро – 2012?

- Безпосередньо це не пов”язано одне з одним. Хоча для кожної країни почесно, якщо її збірна виходить до фінальної частини євро чи світового форумів. З іншого боку, почесно і те, якщо країна власними зусиллями організовує один з цих форумів на своїй території. Варто їх розглядати окремо.

Наприклад, якщо національна команда виходить на певний форум, то вона повинна будь-що показати там пристойну гру, а не бути хлопчиками для биття. А щодо прийняття чемпіонату – то це ж можливість нам продемонструвати свої успіхи та досягнення у культурі (наші традиції), у туризмі (маємо величезний потенціал).

Для нас це додатковий шанс за певний підзвітний період побудувати нові об”єкти та реконструювати діючі (зокрема, готелі), залучити додаткові інвестиції, побудувати нові стадіони. Відтак вважаю, що нинішній авторитет президентів Ющенка та Кваснєвського разом з моїми зусиллями та можливостями як функціонера, члена Виконкому УЄФА, члена комітету Національних асоціацій ФІФА, за умови створеного реального, рентабельного проекту проведення Євро – 2012 можуть справді дозволити розраховувати нам на отримання права організації форуму. Я сподіваюсь, що ми не лише потрапимо до “трійки фіналістів” (країн, що представлять три кращі проекти), але й виграємо цей тендер.

- Не можу не зачіпити теми київського “Динамо”… теж не менш актуальної… Що сталося з 89-го року…?

- “Динамо” одним з перших стало професійним клубом у країні. Причому чи не головна заслуга у цьому – покійного метра Українського футболу Валерія Васильовича Лобановського. Саме він неодноразово їздив, щоб отримати на це дозвіл. Тож на базі власності центральної ради “Динамо”, переданої колективному підприємству “Динамо”, і був створений професійний клуб (тобто на основі колективної власності).

У 93-му році склалася важка ситуація: дійшло навіть до того, що кияни не могли через фінансові проблеми повернутися додому зі Швеції. Ми ж у цьому допомогли. І саме у 93-му самі гравці та тренери вирішили змінити своє життя на краще, зробити у майбутньому конкурентоспроможну команду.

І ось коли “Динамо” мало напівзруйновані базу, стадіон, мільйонні борги – 21 липня 1993-го відбулися акціонерні збори, на яких було прийняте рішення: ту частину власності, яка відносилася до власності колективного підприємства, передати у створене тоді акціонерне товариство. Інші акціонери вкладали власні кошти.

З того часу пройшло ще багато зборів, впродовж яких був збільшений акціонерний капітал з 1-го мільйона до 172-х в рамках вимог ліцензування УЄФА. Що ж сталося з того часу безпосередньо з “Динамо” – добре відомо кожному уболівальнику, який міг за цим постійно спостерігати.

Його визнають в усьому світі, ефективно налагоджений процес розвитку дитячо – юнацького футболу безпосередньо всередині команди (створені всі необхідні умови). Тож варто лише зачекати, і “Динамо” видасть чергову низку “дорослих” професіоналів… Вже зараз багато хто з них входить до різних за віком гравців збірних України.

- Чи готові до програшу Григоришину?

- Позиція Григоришина нічим не підкріплена. Суддя винесла рішення, що йде у протиріччя здоровому глузду. По-перше, ніхто не збирався продавати акції. Але ж з якою цинічністю було винесене рішення про арешт акцій перед 23-м лютого, коли “Динамо” готувалося до відповідальної гри з “Вільяреалом”.

Невже цього не можна було зробити 25-го числа? Психологія – річ примхлива: команда повинна працювати, немов годинниковий механізм. Аж тут всі телефонують, розповідають про рішення суду, і у гравців логічно виникають запитання: Що буде з нами? Чи будуть сплачувати заробітну плату?

А ми ж самого початку у клубі вирішили створити необхідні побутові умови: у Пушкінському парку (узгодили з КПІ) побудували будинок з певною кількістю квартир саме для футболістів “Динамо” (Київ). Кожному з них купляли машини, створювали прийнятні умови проживання їхнім сім”ям… І ось коли гравець потрапляє до цієї інфраструктури, “динамівської” сім”ї, впевнений у майбутньому, йому кажуть: “ні, батько та мати цієї сім”ї не ті, кого ти ними уявляв…”!

Тож суддя не розуміє, що вона змагається не з акціонерами “Динамо”, а з тими ж уболівальниками, які виросли на успіхах або ж іноді і на невдачах команди… Тими, хто виріс на “динамівських” традиціях… Так що ж – Григоришин, який цього всього не розуміє і бореться лише за власні принципи, зможе запропонувати свої ефективні шляхи розвитку колективу? …

- Певно, Ви чули коментар Ющенка щодо ситуації в “Динамо”…

- Гадаю, у нього просто немає достовірної інформації. Можливо, його ввели в оману. Вважаю, не слід тим чиновникам, які йому надають такі, так би мовити, дані, не слід цього робити. Нині ведуться лише розмови, а перевірок немає. Ми відкриті для них… готові відповісти на будь-які запитання і показати все, що потрібно – дані фінансового, економічного, адміністративного блоків тощо.

- Як можна зрозуміти ситуацію з “Поліссям”?

- Все сталося за регламентом: вони не сплатили внеску, не надіслали заявки, а відтак – не можуть брати участь у чемпіонаті. Відверто скажу – мені прикро, що так сталося. Я дуже сподівався, що, починаючи з другого кола нинішньої першості, “Полісся” знайде форми та можливості стабілізувати своє фінансове та спортивне становище, зможе подолати цю кризу. На жаль, цього не сталося.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com