Останніми днями все частіше й частіше лунає слово “екзит-пол”. Що це таке? Exit-poll - це опитування виборців на виході з виборчих дільниць. Тобто підходять до громадянина, який щойно проголосував, називаються працівниками якоїсь соціологічної служби й запитують: за кого голосував?
Нічого протизаконного в цьому немає. Жоден закон не забороняє виборцю сказати, за кого він проголосував.
Для соціологів обмеження є: результати жодних соціологічних опитувань — зокрема й екзит-полів — не можуть бути оприлюднені до закінчення голосування. 2000 року в США був великий скандал, коли телекомпанія CNN оприлюднила результати екзит-полу за 4 хвилини до закінчення голосування.
Екзит-пол був вигаданий американськими телекомпаніями ще в 60-х рр. минулого століття в пошуках конкурентних переваг. Адже нудно чекати наступного ранку, коли оголосять результати виборів. Зрозуміло, що яка телекомпанія їх першою повідомить — ту й дивитимуться найбільше. От американські телекомпанії й вигадали, як довідатися про результати виборів раніше, ніж їх оголосить виборча комісія.
Про будь-яку перевірку роботи виборчих комісій “на чесність”, на “прозорість” тощо, звісно, не йшлося. Заздалегідь вважалося, що виборчі комісії в США помилятися не можуть. Хіба що на останніх виборах 2000 р. — коли брат молодшого Джорджа Буша, Джеб, котрий є губернатором у Флориді, якось надто вже підозріло підрахував голоси, — виник скандал. Але довести демократам нічого не вдалося, і Буш благополучно став президентом, а тепер от збирається на другий термін.
Тому в США екзит-поли використовувалися для відточування соціологічних технологій. Служба, яка здобувала результати, максимально наближені до тих, що офіційно потім з’являлися, вважалася найбільш кваліфікованою, а її методики — найбільш передовими.
Невідомо, кому першому спало на думку використовувати винахід американських телекомпаній для цілей, дуже далеких від наукових. Напевне, до цього додумалися чи то в ЦРУ, чи то в Rand Corporation, чи то в USAID, чи то в інших подібних організаціях, призначених для захисту інтересів США будь-якими методами на всій території земної кулі. Оскільки просто скинути парашутистів, ліквідувати законного президента й посадити на його місце свою маріонетку в нинішні часи стало якось непристойно, та ще й до того ж було помічено, що любов “звільненого народу” до США після цього чомусь не тільки не зростає, але й зовсім навпаки, — довелося шукати інші способи затвердження у владі чужих країн своїх людей. Методи ці, зберігаючи ефективність, властиву парашутному десанту й бомбардуванням, мали, по-перше, виглядати демократичними — нібито “сам народ так захотів” — і, по-друге, приховувати участь США в цій справі. Такі методики державного перевороту здобули назву “оксамитових революцій”.
От у руках фахівців з “оксамитових революцій” безневинні екзит-поли й перетворилися на важку артилерію державних переворотів.
Як це робиться?
Під час виборів заздалегідь куплені соціологічні служби чи навіть просто американські соціологічні центри проводять екзит-пол і видають результати, що відрізняються від офіційних. Певна річ — на користь “американського” кандидата. Після чого дбайливо підготовлені бойові організації й провокатори організують натовп і ведуть його на штурм державних установ.
Зрозуміло, що екзит-пол — усього лише спусковий гачок державного перевороту. Проводять його бойовики й провокатори, але основою для їхніх дій є саме результати екзит-полів.
Щойно подібне намагалися організувати в Білорусії: за офіційними даними, президент Лукашенко одержав на референдумі 77,3% від загального числа виборців, а за даними екзит-полів, проведених службою Геллапа, — 48%!
У Білорусії не вийшло: крім спускового гачка, потрібний ще й патрон у вигляді бойових організацій та провокаторів. А з ними в Білорусії погано: місцеві спецслужби терористам і провокаторам розгулятися не дають.
А от у Сербії та Грузії — вийшло.
Тепер збираються провести те саме й в Україні?
