Туризм
Наші новини

Нам, як і самому Ющенкові, не подобається це обличчя

У британській газеті The Sunday Times (06.12.04) з’явилося інтерв’ю з Ющенком з коментарями англійського журналіста. Автор пише, що “Віктор Ющенко - це обличчя української “помаранчевої революції”. І цим обличчям він не дуже пишається”.

Ми — теж. Я маю на увазі не обличчя лідера “НУ”, а тим, що такі політики дозволяють собі використовувати щирий порив українців для вирішення власних вузькокланових завдань, називаючи це “революцією”.

Однак про саме інтерв’ю. Напевне, всім гарна ця публікація. Написана невигадливою дохідливою мовою. Майже ніякого зауму. Враження таке, що читач “проковтне” й буде щасливий. Але чи кожен? Спробуємо розібратися.

“Якщо старий режим спробує втручатися, ми просто візьмемо владу штурмом. Саме цього люди чекають від нас”, — цитує журналіст вождя українського бунта. Але далі я натикаюся на таку фразу: “вони (влада. — Авт.) були готові почати кровопролиття, вони були готові почати громадянську війну”.

І тут не можу второпати: “взяти владу штурмом” — це добре, і цього “чекає” народ, але “почати кровопролиття” — це “вони”, і це погано? Хіба штурм не припускає кровопролиття? І я починаю задумуватися: може, сер Ющенко знає якийсь особливий гуманний штурм? Ну, наприклад, коли одні біжать в атаку, озброївшись тортами й тістечками, а їх супротивник зустрічає запашним чаєм і поцілунками? Але коли я читаю: “За останні 12 днів народ України зміг визначити своє майбутнє, не вдаючись до насильства”, — то зовсім втрачаю орієнтир. Адже якщо народ усе вже вирішив мирно, навіщо тоді йому бажати взяття влади штурмом?

Чи як зрозуміти закордонному читачеві фразу “опозиційні угруповання обрали мішенню” дружину Віктора Ющенка? Виходить, пані Чумаченко загрожують соратники її чоловіка? Якщо так, то що мав на увазі містер Ющенко, кажучи далі, що його родина перебуває в небезпеці? Може, йому варто попросити політичних супротивників подбати про дружину й дітей, коли для його соратників дружина “мішень”? А ще читачеві цікаво буде прочитати, що пані Катерина має “подвійне українсько-американське громадянство”. При цьому журналіст забув повідомити, що українська Конституція такого не передбачає.

І вже з якою увагою закордонний читач буде читати й перечитувати те місце, де говориться, що в Україні “на виборчих дільницях, які виступали на підтримку Ющенка, в урни для голосування наливали кислоту”! Після цієї фрази, він, напевно, відкладе на час газету й задумається про ту далеку країну, де існує дивовижний ритуал народного волевиявлення — бюлетені для голосування опускають в урни з кислотою. Навіщо? Очевидно, вирішить він, українці вбачають у тім особливий, містичний зміст. І перейде до наступної загадки: як на підтримку того чи іншого кандидата можуть “виступати виборчі дільниці”? Можливо, у них в Україні “виборчі дільниці” є суб’єктами політичної діяльності? Щось на кшталт партій — лейбористської, консервативної чи партії гомосексуалістів…

Але запитання на цьому не закінчуються. “Існує ще ряд технічних труднощів, які необхідно здолати, перш ніж Ющенко здійснить свою мрію й стане українським президентом”, — пише британець. Якщо врахувати, що есквайру Ющенкові залишилося — а це випливає з логіки статті — усього лише виграти голосування, то читач має дійти висновку, що власне голосування — це аж ніяк не головна фаза виборів в Україні. Це щось формальне, так би мовити, “невеличка технічна доробка”.

І як бути з тим, що “населення Східної України… заявило, що в січні проведе референдум з питанню відділення від України”? Адже якщо населення, тобто всі мешканці, уже щось заявило, то що це, якщо не референдум?

І якщо за словами автора “Після реалізації нових конституційних змін на Ющенка чекає серйозна проблема — йому доведеться заново об’єднати розколену країну”, то як ставитися до слів самого Ющенка: “Я не вірю, що Україна розкололася”?

Ну й, звісно ж, Ющенко не міг обійти тему отруєння: “Невдовзі світ дізнається, що сталося”. І треба ж, яке передбачення! Не встиг він це сказати, як австрійський доктор українського походження Микола Корпан, і Солана, і британська газета “Таймс” хором заговорили про отруєння.

Ну чи не містика — таке передбачення? У такому разі хрестяться й промовляють: йди геть, нечиста сило!

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com