Туризм
Наші новини

Система працює, збоїв немає

Верховному суду України вдалося багаторазово здивувати швейцарського адвоката Петера Шифферлі, який представляє в суді інтереси кандидата в президенти Віктора Януковича, відверто упередженим ставленням до розгляду скарги на масові фальсифікації результатів “третього туру”. Останньою краплею стало рішення суду про те, що Ющенка “коронують” за будь-якої погоди, а зі скаргами Януковича розберуться якось потім…

Звиклий до європейських норм судочинства адвокат ніяк не може второпати, чому в Україні припустимо оголошувати одного з кандидатів обраним президентом до…винесення судового рішення за скаргою іншого кандидата. З одного боку, відзначив пан Шифферлі, рішення суду за клопотанням представників Ющенка обмежити заборону на публікацію в “Голосі України” й “Урядовому кур’єрі” офіційного рішення Центвиборчкому за підсумками виборів 19-м січня вже винесено й оскарженню не підлягає. З іншого, “міркував” адвокат, “у реальності процес може продовжуватися. Ризик, скоріше теоретичний, полягає в тому, що в критичній і досить цікавій юридичній ситуації, якщо Президент цієї країни вже буде наділений владою, а з іншого боку існуватиме можливість анулювання результатів виборів”.

Втім, Петер Шифферлі відверто визнав, що він особисто знайомий з українським виборчим законодавством “не так добре, як українські адвокати”. Однак, зауважив, що в даному випадку для нього не складає особливої праці діяти, спираючись на добре знайомі йому аналоги: “українська юридична система небагато відрізняється, однак це система цивільного права, а не англосаксонського права, таким чином, для нас зрозуміти її легше”. Але справедливості заради варто було би визнати, що напади здивування діями Верховного суду, що раз по раз виникають у швейцарських адвокатів під час процесу, в дійсності викликані не “різночитаннями” в законах України й досконально вивчених адвокатами європейських законах, а в принципових відмінностях підходів до прийняття рішень. Адже в Україні, про що “місцеві” поінформовані набагато краще від швейцарців, на виборах не обов’язково перемагає той, за якого проголосувало більше число виборців, а той, хто “приватизував” право підрахунку голосів.

Після того, як заляканий “вуличною демократією” парламент прийняв рішення провести політичні чистки в лавах ЦВК, ні в кого вже не було сумнівів у тому, що “третій тур” закінчиться “перемогою” Віктора Ющенка. Та й хіба могло бути по-іншому? Адже в “оновленому” Центвиборчкомі немає жодного представника команди його опонента. Чи могло не бути численних порушень і підтасувань на користь Ющенка після того, як практично весь адмінресурс не припинив свого існування, як невідомо для кого стверджував Віктор Андрійович, а перейшов під руку “народного президента”? Смішне питання. Природно, для людини, яка народжена й виросла в Україні й чудово знає, що адмінресурс – явище невигубне й непорушне, так само як і методи, якими він діє, його можна передати, перехопити, підчистити, випустити з рук або організувати для одержання потрібного результату, але жодним чином не “розпустити”.

І це швейцарські адвокати, але не мешканці України можуть дивуватися тому, що розгляд у Верховному суді держави настільки суспільно значущої “справи” як неможливість установити об’єктивні підсумки президентських виборів “раптово” виявився підданим “політичному впливові”. А “процедурні рішення Верховного Суду судді приймають відносно швидко, однак, за рахунок відхилення істотних правових питань”, незважаючи на те, що за ідеєю “Верховний Суд мав би дати сторонам можливість захищати себе, надавати докази, й т.ін… здається, саме таким є спосіб роботи Верховного Суду”, – увчерговий раз дивувався адвокат.

І не знайшлося ж серед “людинолюбивих” наших нардепів, які є присутніми в суді, жодного, хто заспокоїв би ошелешених торжеством “правосуддя по-українському” швейцарців. Ну що коштувало тихесенько пояснити в темному куті, мовляв, нічого страшного не відбувається, все за планом. Кого призначили, той і буде президентом. Не звертайте, мовляв, уваги на антураж. Так треба. Традиція така…Й то пан Шифферлі може думати, що суд “вірніше вчинив би, продовживши розгляд справи по суті, й виніс би рішення в розумний термін, не відхиляючи систематично вимоги скаржника”. А відповідно до норм “української демократії” вірніше саме опублікувати інформацію ЦВК після закінчення передбаченого законом терміну на оскарження результатів виборів, а не по закінченні вже триваючого процесу.

Цілком природно, що представники “носія демократичних перетворень” – Віктора Ющенка й Центвиборчкому у ВС категорично заперечували проти того, щоби суд подовжував термін заборони на публікацію підсумків виборів до закінчення розгляду скарги Віктора Януковича.

Тому що з ранку 20 січня, після того, як у “Голосі України” й “Урядовому Кур’єрі” “надрукували” би, що Ющенко виграв президентські вибори (проющенківський ЦВК розстарався, відправив текст у редакції), діловодство за скаргою його опонента можна було би закривати “без шуму й пилу”, як промовляв один кіногерой. На тій простій підставі, що після виходу у світ коротенької інформації виборчий процес за законом вважається закінченим. Одночасно “припиняють існування” суб’єкти виборчого процесу. В тому числі й кандидат у президенти Віктор Янукович, від імені якого була подана скарга на масові фальсифікації виборів.

Ну, хто тут скаржився? Агов! Немає такого. А раз немає, то й розглядати більше нема чого, чи не правда? Чим не привід відмовити в задоволенні позову тому, що “подавача цього” не знайдено? Якщо такого немає в природі, то кому відповідь надавати? Нема кому? Тоді й час гаяти не будемо. А немає скарги, немає й фактів фальсифікації. Чи законно це? З погляду європейських адвокатів, природно, ні. Однак, у логіку “новоукраїнських демократів” такий спосіб вирішення проблем із незручними судовими позовами цілком укладається. Важливо ж не чесно виграти, а одержати жадане крісло. А там уже можна просто наказати всім незадоволеним вважати, що все проходило виключно в рамках закону, загалом, як говорив ще один кіногерой, “чинно-благародно… по-старому”.

Що-що, а мистецтво “перелицьовувати” факти у своїх інтересах “нові” вихідці зі старої системи освоїли просто вражаюче. На суді ось, дивні метаморфози відбувалися з революцією. Раптово з’ясувалося, що Ющенко… не мав до неї жодного відношення. Або з обов’язками ЦВК: коли позивав Ющенко, говорилося, що ЦВК не повинен був обмежуватися простим математичним підрахунком результатів, а повинен був реагувати на всі порушення, вишукуючи їх де завгодно, хоч в Інтернеті. А зараз виявилося, що повноваження арифмометра – саме те для ЦВК і нічого більше він нікому не виннен. Або, скажімо, цей цікавий епізод з підходом самого Верховного суду до обмежень на публікацію підсумків виборів. На розгляд аналогічної скарги Ющенка ВР “убив” не 5 днів, а 8, і весь цей час діяла заборона на публікацію. Однак, під час розгляду скарги Януковича ні з того ні із сього знадобилося спершу обмежувати термін дії заборони, а потім його ж подовжувати. Причому, судячи з реакції “зацікавлених” у встановленні законності представників Ющенка, новина про те, що Віктор Андрійович не стане президентом до закінчення розгляду скарги Віктора Федоровича, їх засмутила несказанно.

Втім, якщо виходити з того, як триває процес, як з ходу відмітаються докази, надані стороною Януковича, як суд обмежує час на подання клопотань і не цікавиться поясненнями, результат цього процесу вгадати не так вже важко. Народ, який стомився в чеканні престолонаслідника, в екстазі впаде до ніг “народного президента”. Нехай не в запропоновані Держдепом США терміни, але впаде, вже хто би сумнівався. А на ті 15 мільйонів, що “впадати” відмовляться, наплюють з високої гірки, й усієї справи. Спадкоємець же вже сказав і підтвердив, що то – не народ, і кого може хвилювати думка “купки” відщепенців? Зрештою, вийде “новообраний папа”, складе губки таким зворушливим бантиком і скаже, мовляв, усе в нас “о’кей”, негайно звелю, щоби моя думка стала спільною думкою, й хто ж заперечить? Хіба що всі ті самі 15 мільйонів “відщепенців”, ну так то не біда, на то є свобода слова по-українському – вміння говорити самому, не слухаючи інших. До цього треба просто звикнути. Після цього й демократія по-українському, й подібні процеси, коли суд ще заяви не одержав, а зміст вердикту вже відомий усім, стають цілком “законними” й “логічними”.

P.S. Чекати остаточного “торжества справедливості”, так би мовити, в окремо взятій країні залишилося зовсім вже недовго. Ввечері 19 січня стало відомо що, гарненько помізкувавши над проблемою публікувати – не публікувати, Верховний Суд вирішив не обмежувати більше свободу дій Центвиборчкому. Отже, Ющенко Віктор Андрійович буде оголошений новим президентом України вранці 20 січня, незалежно від того, чи встигне до того моменту ВР прийняти рішення про те, наскільки легітимним і чесним шляхом він прийшов до влади. А суд, у свою чергу, поквапиться, щоби не затьмарювати урочистості. Цей орган, що ретельно раніше дотримувався КЗППу, зненацька вирішив сидіти “до переможного кінця”, тобто, поки не відмовить представникам Януковича в задоволенні скарги. Незважаючи навіть на те, що пряму трансляцію до того моменту вже відключили. Напевно, це й є демократія й верховенство права… Чи все ж таки політичне замовлення?

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com