Туризм
Наші новини

Свисток “революції”

Скандал, що розпалився в прямому ефірі “незалежного” 5-го каналу між Вереснем, який (як з’ясувалося по ходу справи) ледве не найбільш рейтинговий ведучий в Україні, призначений таким у ході таємного приватного дослідження й політичним причепою Бродським, послужив віхою, від якої можна вести відлік розвалу табору “чесних революціонерів”, які “боролися за свободу” й які “піднімали Україну з колін”.

Владу вже майже отримано, тому казки про “чесні руки”, власник яких “нічого ними не крав” і оточуючу його “команду професіоналів” змінюються боротьбою за посади, що дозволяють дерибанити держвласність. Тут колишні друзі стають ворогами, а вчорашні вороги виявляються дуже навіть пристойними людьми. Зрозуміло ж, що Мороз чи Тимошенко, які мають шанс претендувати на прем’єрське крісло після перемоги, викликають у П.Порошенка, який теж не проти покермувати урядом, куди менш позитивні емоції, ніж Микола Янович Азаров.

Останньому, як представникові “злочинного режиму”, прем’єрство не світить – він Порошенкові не конкурент і навіть навпаки може стати досить корисним соратником. Юлія Тимошенко, до речі, каталася в Донецьк і відважувала там компліменти Ахметову теж аж ніяк не з любові до екстремальних видів спорту. В усякому разі, вона так нікому й не сказала, про що домовилася з хазяїном Донбасу й про що взагалі з ним розмовляла.

Аналогічні процеси йдуть і на низовому рівні. Наприклад, у Черкасах фракція “Нашої України” в місцевій облраді за один день виросла в п’ять разів (з 6 до 27 чоловік). При цьому нові борці “за народ”, користуючись своєю чисельною більшістю, відсторонили від керівництва фракцією борців з “дореволюційним стажем”, які пережили всі жахи “злочинного режиму”, ні на секунду не залишаючи передової. Фактично підтверджується заява Януковича, зроблена ним у ході теледебатів про те, що Ющенко представляє стару владу, тільки перефарбовану в помаранчові тони. В усякому разі, швидкість, з якою чиновники й політики кинулися служити новому режимові, свідчить про те, що вони не вважають Ющенка за чужого й не бачать у його приході до влади загрози своїм інтересам. Тобто, ті люди, які підтримували Віктора Андрійовича тому, що їм набридли корумповані місцеві начальники, можуть бути спокійні – нічого для них не зміниться: всі начальники вже “з народом” і, як з’ясувалося, останні десять років тільки те й робили, що боролися з “режимом” (навіть незрозуміло, хто ж був “режимом”, якщо всі були опозиціонерами).

Є й іще одна характерна риса. Саме коли в команді почалася бійка за місця, а “фальсифікатори” поголовно перетворилися на “революціонерів”, Віктор Андрійович Ющенко й десять анонімів підписали розпорядження про розпуск “майдану”. Ще тиждень тому помаранчові пропагандисти стверджували, що “майдан” не можна розпускати до інавгурації, оскільки, мовляв, тоді місця прихильників Віктора Андрійовича займуть міфічні “донецькі бандити” й “майдан” стане біло-блакитним. А сьогодні, коли Схід поступово розгойдується й біло-блакитна мітингова хвиля цілком може, поступово піднявшись, накрити й Київ, небезпеки вже немає й інавгурації чекати не треба.

Думається, все значно простіше: проти шахтарів, якщо вони з’являться на Хрещатику, Віктор Андрійович спокійно кине міліцейський спецназ, щоби не псували свято революції. Київським же бомжам, галицьким безробітним і різним іншим “студентам” точно настав час відправлятися по домівках, щоби не запитували в своїх лідерів, чому після перемоги їхньої “революції” вся влада залишилася в колишньої номенклатури, а помінялися тільки зади в десятку-другому головних крісел країни. Знову ж, деякі особливо активні особи цілком можуть використовувати майдан у боротьбі за прем’єрство, для вчинення тиску на Ющенка. Віктор Андрійович, мабуть, не забув, як Юлія Володимирівна докладно й популярно пояснила йому, що ні вона особисто, ні “майдан” ні про що з Квасьнєвським і Соланою не домовлялися, Ющенкові мандат на “угодництво” не видавали й домоглася того, що вчорашній кумир і “надія нації” покірно вибачався перед галасуючим натовпом, пояснюючи, що він тут не при чому й нічого з того, що підписав, виконувати не збирається. З огляду на, що молоді нахаби з “Пори” після закінчення “революції” почали шукати нові джерела фінансування й уже говорять про перехід в опозицію до Ющенка, небезпека використання радикалів проти найближчого сімейного оточення Ющенка вкрай велика. Зрештою, “шоколадний кум”, брат Петя й “молодий демократ” Павленко, навіть скинувшись, не наберуть стільки заслуг і харизми, скільки їх в однієї лише Юлії Володимирівни, а родинні зв’язки з помаранчовим Президентом – аргумент вагомий, але не цілком достатній для того, щоби переконати країну в своїй незамінності на високих урядових посадах. Народ своїх політиків повинен якщо не любити, то хоча би впізнавати.

Тож, свято безкоштовних гамбургерів закінчилося й кожний відправляється в свою соціальну нішу: “піхота” – на полонини, олігархи-депутати до корита, тепер вже урядового, жертви невдячності революційних лідерів – в опозицію, а чиновництво -складати присягу на вірність новому “злочинному режимові”.

Рубрика: Бізнес, Політика
Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com