Туризм
Наші новини

Український різновид мародерства

Інтерв’ю лідера СДПУ(О) Віктора Медведчука

— Ви зробили доволі ризиковану заяву в зв’язку з наданням Україні статусу країни з ринковою економікою. Так вважають навіть деякі ваші прихильники. Ви визнали, що ринковий статус — це добре. Водночас ви нібито образилися на Європу. Ви сказали, що ринкова економіка в Україні — заслуга правління Кучми, а слава за це дісталася, мовляв, Ющенку.

— А що, не так? Чи знає історія країну, яка пройшла б шлях від адміністративно-командної системи до ринкової за 10 місяців? Не знає і не може знати. А Ющенко відкритим текстом поставив собі в заслугу досягнення Україною «сучасної економічної моделі». Це його слова. Він сказав, що це була одна з його передвиборних обіцянок. Вдумайтеся в його вислів: «Я як Президент України можу відзвітуватися у виконанні важливого пункту своїх виборчих обіцянок». Відзвітуватися у виконанні цього пункту має право Леонід Кучма і колишня влада.

Добре, що ми тепер вважаємося країною з ринковою економікою, але не будемо забувати, що цей статус Україна отримує від ЄС саме тоді, коли за темпами економічного розвитку вона виявилася відкинутою до рівня кінця 90-х років, коли впродовж практично всього року в країні проводилася політика надзвичайно грубого адміністративного втручання в ринкові процеси, в тому числі в ціноутворення.

Ющенко ж з тих пір, як перестав бути прем’єр-міністром, робив усе від нього залежне, щоб в Україні не було «сучасної економічної моделі». Проаналізуйте його голосування в парламенті. Згадайте хоча б позицію його фракції з питання купівлі-продажу сільськогосподарських земель. Я вже не кажу про те, що більшість економічних кроків нової влади в нинішньому році — це кроки відверто антиринкові.

— Яка мені, пересічному громадянинові, різниця, хто домігся ринкового статусу: Кучма чи Ющенко? Головне — що цей статус у нас тепер є. І ви самі сказали, що це добре.

— Вибачте! Не було б ніякої різниці, якби в промові Президента не було висловів «злочинний режим», «злочинна влада». Ці вислови були його зброєю в боротьбі за президентство. Не було б також різниці, якби не майбутні парламентські вибори. Якби не боротьба за голоси виборців. У боротьбі за голоси виборців президент країни приписує собі чужі заслуги. Зухвало, відкрито! Видумує обіцянку, яку не давав. І звітує у виконанні цієї обіцянки. Це ви вважаєте дрібницею?

— Чому ви не припускаєте, що Ющенко просто невдало висловився?

— На свою, помітьте, користь! Він сказав: «Кожне підприємство, що експортує свою продукцію, відтепер не буде другорядним партнером серед західних індустріальних гігантів». Будемо вважати, що і це — всього-на-всього невдалий вислів? Перебільшив від приємного хвилювання з нагоди здобуття довгоочікуваного статусу? Хто, зі здоровим глуздом і твердою пам’яттю, повірить, що саме КОЖНЕ українське підприємство відразу підніметься на таку висоту тільки тому, що знаходиться відтепер у країні з ринковим статусом?

— Ви, мабуть, теж не зовсім вдало висловилися, коли заявили, що «команда Ющенка діє за вказівкою ззовні», свідомо погіршуючи відносини України з Росією.

— Готовий погодитися, що вона робить це несвідомо і без вказівки ззовні. Але ж це ще гірше!

Що спантеличує Росію? Чим небезпечна для України ця збентеженість? Кремлівське керівництво прекрасно розуміє, що Україна фізично не готова до такого рівня співробітництва з Заходом, про яке галасує нова влада. Не можна навіть за десять, навіть за двадцять років досягти такого доходу на душу населення, що, як то кажуть, автоматично привів би Україну в ЄС. Таким чином, Україна обов’язково, неминуче буде мати найтісніші економічні відносини з Росією. Нам просто нікуди подітися. Нужда своє візьме. Об’єктивна необхідність проб’є собі дорогу.

А в такому випадку навіщо фрондувати? Я запитую Віктора Андрійовича: ви що, справді не розумієте, що Захід не замінить нам Росію? Ви хочете дочекатися, коли Росія, наприклад, припинить вільний в’їзд українських громадян на свою територію? Ви усвідомлюєте, що це буде? Ви уявляєте собі, що вам скажуть ваші співгромадяни? І як вони вчинять із владою, яка зробить їм такий подарунок?

— Тоді ви знову станете владою.

— Я не прихильник такої логіки. Чим гірше, тим краще — це не наш принцип. І яка з нас була б опозиція, якби ми вголос або навіть мовчки підтримували найбільш шкідливі дії і наміри влади? Хтось повинен говорити правду. Сьогодні всі «оранжеві» галки на проводах України кричать про небувале зростання інвестиційної привабливості України. Але запитайте будь-якого серйозного потенційного західного інвестора, чи прийде він зі своїми грішми в країну, де повсюди порушуються закони і панує правовий нігілізм? Для преси він скаже щось нейтральне, а в приватній розмові ви почуєте: так ваш президент просто не володіє ситуацією в своїй країні! От це і є правда. Не володіє.

Англійський експерт Джеймс Шерр, наприклад, заявляє, що саме по собі присвоєння ринкового статусу Україні не допоможе їй залучити іноземні інвестиції. Потенційним інвесторам, підкреслює він, важливо знати, що вони «мають справу з партнерами, гідними довіри, що суди в цій країні працюють, що місцеві влади не корумповані і не вимагають грошей у інвесторів».

І рядовий український громадянин говорить те ж саме. Він може не дуже розбиратися в ринковому статусі — добре це чи погано і чому. Але в тому, що трагікомічна історія навколо крісла генпрокурора виникла за недбальства влади і насамперед президента, в цьому він не сумнівається. Так у нас може виявитися і два президенти! І я жартую тільки наполовину. Я говорив про те, що спантеличує Росію. Її спантеличує несерйозність нового українського керівництва. Її дратує, що невідомо, з ким мати справу в Україні. Ніхто ні за що не відповідає.

— Президент Ющенко сам говорить, що судова система в Україні повинна бути радикально реформована. Інакше у нас буде і три генеральних прокурори.

— Давайте мислити як дорослі люди. В будь-якій країні президент — це джерело не тільки формальної влади. Його справжня легітимність величезною мірою ґрунтується на неформальних речах. На силі особистості. На її привабливості. На готовності управлінського класу розуміти його з півслова і навіть без слів. А судову систему, звичайно, реформувати треба, але для початку необхідно самому Президентові і його команді при владі покінчити з правовим нігілізмом, не допускати образ на адресу суддів і всієї судової системи, пам’ятати про Конституцію і дотримуватися її, змусити, до речі, це робити своїх підлеглих.

— Всім ясно, що ринковий статус — це один з подарунків Заходу Україні до парламентських виборів.

— Подарунок одній з політичних сил. А через неї, звичайно, Україні. Не заперечую і задоволений. Повторюю: статусом я задоволений. Я незадоволений присвоєнням чужих заслуг з корисливою політичною метою. Український різновид мародерства.

— На вашу думку, допоможе цей статус «Нашій Україні» перемогти іншу велику політичну силу — Партію регіонів?

— Я, на жаль, не кращий з українських пророків. Не буду пророкувати результати виборів. А намагатися порівняти дії тих чи інших факторів — взагалі порожня справа. Але я згодний з тими фахівцями, котрі говорять, що Західна Європа і США раптом відкрили, що «оранжеві» можуть зазнати історичної поразки і вирішили надати їм термінову підтримку. Президент Центру соціальних досліджень «Софія» Єрмолаєв, наприклад, назвав це «політичними преференціями». Голова Центру досліджень політичних цінностей Доній теж, по-моєму, правильно мислить:

«Майже рік після оранжевої революції США і європейські країни кидали вбік України тільки обіцянки. Ситуація кардинально змінилася після вересневої політичної кризи, розколу в таборі «оранжевих» і підвищення рейтингу опозиції. Усвідомивши, що після наступних парламентських виборів «оранжева» влада ослабне настільки, що може піти на співробітництво із силами, що орієнтуються не на євроатлантичні структури, а на Москву, Захід змушений зробити практичні кроки вбік України».

Я тільки не думаю, що доречно так вже чітко відокремлювати орієнтації: на Захід і на Москву. Це все-таки досить умовний і застарілий поділ. Питання: на кого орієнтується Москва? Хіба в кінцевому рахунку не на Захід? В тім якраз і помилка «оранжевих», що вони вирішили ідеологізувати проблему «орієнтації» — вирішили відкрито протиставити Захід і Росію, неначе посварити їх на ґрунті України.

Це короткозора, шкідлива, але, на щастя, недовговічна полі

Рубрика: Бізнес, Політика
Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com