Туризм
Наші новини

Армагеддон уже був?

Американські дослідники одержали нові доводи на користь «метеоритної теорії» масового вимирання древніх мешканців Землі.

Всі, що мало-мальськи цікавляться наукою, знають, що грізні динозаври вимерли близько 65 млн. років тому в результаті якогось глобального катаклізму. Менш відомим є той факт, що це — не єдина біологічна катастрофа в історії нашої планети.

«Велике вимирання», яке сталося близько 250 млн. років тому, на рубежі останнього періоду палеозойської ери, пермського, і першого періоду мезозою, тріасового, значно перевершувало за масштабами загибель динозаврів.

Протягом нетривалого за геологічними мірками часу тоді зникли 95% водних і 70% сухопутних видів живих істот. Правда, то були, в основному, молюски й примітивні земноводні, які не збуджували людську фантазію так, як тиранозаври й птеродактилі.

Учені довго сперечалися про причини найбільшої катастрофи в історії Землі. Частіше за інші називалися вулканічний катаклізм, зіткнення з астероїдом, всесвітнє зледеніння й різке зниження рівня вологості земної атмосфери.

Нові доводи на підтримку «метеоритної» теорії були отримані в ході дослідження величезного кратера Беду на північному заході Австралії. Американські вчені опублікували результати своєї роботи в останньому випуску журналу «Сайенс».

Кратер, схований під трикілометровим шаром осадових порід, на поверхні Землі не видний. Його випадково відкрили в 70-их роках минулого століття в ході сейсморозвідувальних робіт.

«Ми пропонуємо надзвичайно логічну й послідовну версію подій», — говорить Луен Беккер, дослідник з лабораторії Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі. За її словами, наприкінці пермського періоду, коли відбувся глобальний катаклізм, Австралія представляла собою частину величезного доісторичного материка — Пангеі.

«Нам вдалося досить точно визначити час передбачуваного зіткнення. Ложе кратера складається з розплавлених ударом гірських порід, а зверху — тріасові включення. Послідовність шарів вказує на збіг за часом з біологічною катастрофою», — говорить доктор Беккер.

Із глибини трьох кілометрів зі шпар були витягнуті мінерали, що спеклися до стану скла. На думку вчених із Каліфорнійського університету, це могло відбутися тільки в результаті зіткнення з космічним об’єктом. Крім того, у кратері вдалося виявити так званий «вибуховий кварц» — специфічні кристали, що утворяться під впливом ударної хвилі.

Нарешті, кратер має характерне піднесення в центрі, що утворюється, коли гірська порода, розплавлена зовнішнім ударом, розлітається в сторони, а потім під впливом сили ваги спрямовується до центру й застигає в цьому положенні. Точно так само виглядають місячні метеоритні кратери.

Однак визначення віку порід за допомогою аргонового аналізу дало суперечливі результати. Шість зразків виявилися значно молодшими дати, раніше встановленої за викопними останками живих істот, і лише один мав потрібний вік — 250,1 млн. років.

Багато експертів ставлять висновки дослідників під питання. «Доказів обмаль», — заявив Бі-бі-сі один з них.

«Кратер такого розміру повинен бути саме плоским. Розплавлена порода повинна була застигти раніше, ніж встигла б досягти центру. Однак піднесення в центрі в наявності, зате гряда по краях зникла. Я не розумію, як це могло відбутися», — додав учений.

Професор Джей Мелош із університету штату Арізона звертає увагу на те, що тріасові вкраплення глибоко втоплені в товщі більш древніх порід, а не лежать рівним шаром на поверхні. Даний факт свідчить про те, що кратер формувався поступово, а не в результаті удару.

«У районі кратера не виявлено іридієвої аномалії (іридій — важкий метал, надзвичайно рідкісний на землі, але зазвичай присутній у метеоритній речовині), а кількість «вибухового кварцу» і склоподібних сферичних вкраплень невелика. Так що все це не дуже переконливо», — говорить професор Брістольська університету Майкл Бентон.

Про Закарпаття
Міста та селища
© Рідне Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Хуст
    Пишіть на andsale@hotmail.com